Ведення оборони

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

Вогонь протитанкових засобів відділення зосереджується в першу чергу по головному танку або по танку з тралом, який долає загородження перед переднім краєм оборони, а потім по решті атакуючих танків та інших броньованих машинах.

У випадку виходу танка противника безпосередньо до позиції відділення, ближній до нього солдат з підходом танка на відстань 15—25 м метає по ньому ручну протитанкову гранату. Якщо танк виявився неураженим, солдат відбігає по траншеї в сторону або лягає на її дно, а коли танк подолає окоп, швидко вискакує і метає протитанкову гранату в його борт або кормову частину, як показано на рис. 6.1.24. Після вибуху гранати солдат приготовляється для знищення екіпажу, який залишає уражений танк.

З підходом піхоти противника до позицій на відстань 30—40 м. відділення закидає її гранатами, як показано на рис. 6.1.25.

Якщо противник атакує позицію сусіднього відділення, відділення здійснює допомогу сусіду вогнем.

З метою введення противника в оману відносно дійсного розташування вогневих засобів та кількості броньованих машин в обороні, БМП (БТР), танк може діяти як кочуючий вогневий засіб.

Атака танків і піхоти противника, які наступають на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню БМП (БТР), танків та протитанкових засобів взводу по головних (які являють собою найбільшу небезпеку) танках і танках з тралами, а потім по решті танків та інших броньованих машинах, що атакують, щоб змусити піхоту спішитися, показано на рис. 6.1.26. Потім вогнем із стрілецької зброї піхота, яка спішилась, відсікається від танків і знищується. Атака танків і піхоти, яка за ними наступає в пішому порядку, відбивається вогнем з бойових машин піхоти, танків та протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем з кулеметів, автоматів і приданих вогнеметів по спішеній піхоті з метою відсікти її від танків і знищити. По мірі наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для найбільш ефективного ураження танків (особливо вогнем в борт і корму), які долають загородження.

Механізований (танковий) взвод, призначений в бойову охорону, повинен не допустити раптового нападу противника на батальйон і перешкодити йому ведення розвідки. У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м. по фронту, на віддаленні до 2 км. від батальйону першого ешелону.

Вогнева засада організовується в місцях, які утруднюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу із-під вогню, її позиція повинна забезпечувати потайне розташування взводу (відділення, танка), мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу. На позиції відриваються окопи, які ретельно маскуються, безпосередні підступи до позиції мінуються. Щоб приховати сліди гусениць, висування на місце вогневої засади потрібно здійснювати по твердому грунту з низькою рослинністю, взимку сліди гусениць замітаються прикріпленими до бойової машини піхоти, танка деревами з необрубаним гіллям, та іншими засобами.

Рис. 6.1.24. Ураження танка противника протитанковою гранатою

Рис. 6.1.25. Знищення противника при підході його до позиції відділення.

Рис. 6.1.26. Ведення оборони механізованим взводом на БМП, посиленого танко

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підготовка оборони взводу	\|	Оборона в особливих умовах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.