• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ідея цілісного виховання Р. Штайнера

Завдання розвитку людини як єдиного цілого ставила перед собою школаРудольфа Штайнера — німецького філософа, дослі­дника творчості Гете і Шіллера, яка перетворилась сьогодні у ши­рокий педагогічний рух і має назвувальдорфська педагогіка. Пер­ша вальдорфська школа була відкрита у Німеч­чині у 1919 році у м. Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабри­ки Вальдорф-Асторія, В основу педагогічної концепції цієї шко­ли, яка отримала назву за місцем її утворення, покладено релігій­но-філософське вчення Р. Штайнера — антропософія. Це вчення названо його послідовниками «найпрогресивнішим духовно-нау­ковим напрямом XX століття».

Згідно з уявленнями антропософії, розвиток людини відбуваєть­ся за се­милітніми ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи років відбува­ється дозрівання одного з еле­ментів складної людської природи.

Головними принципами діяльності вальдорфської школи є:

1) принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначен­ня, до повноцінного розвитку всіх сил особистості; 2) принцип ^цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної її сторін; 3) принцип циклічності навчально-вихо­вної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розви­тку, добових біоритмів, у застосуванні методу епох у навчальному про­цесі, ри­тмічних вправ тощо; 4) принцип авторитету вчителя, ви­хователя, батьків, духовного ідеалу.

Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд спе­цифічних особливостей. По-перше, у них відсутня абсолюти­зація предметних уроків як основної форми навчального процесу. 45-хвилинні уроки поєдную­ться тут із заняттями за методом епох.

Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводи­ться кожного навчального дня протягом 3—4 тижнів на 1,5-годинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близь­ко 50 годин, засвоюється більша час­тина навчального матеріалу відповідного року або навіть весь матеріал з пред­мета за рік.

Таким шляхом викладаються провідні академічні дисципліни: рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, гео­графія, історія мис­тецтва, праця. На вивчення таких предметів, як рідна мова, математика у стар­ших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів). Після 12 го­дини дня у валь­дорфських школах почина­ються уроки, які не пов'язані з вели­ким інтелекту­альним напружен­ням. Це іде одна особливість організації навчального процесу у подіб­них школах. Такий розподіл навчального часу по­яснюється врахуван­ням щоденних біологічних ритмів дитячого організму, піки інтелектуальної ак­тивності припадають на першу половину дня — від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.

Отже, після інтелектуально насичених занять першої полови­ни дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя ва­льдорфської школи. Другий компонент — заняття естетично-художнього циклу — музика, живопис, скульптура, ар­хітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез дум­ки і слова, кольору і музики, рухів тіла і душі). Нарешті, третій компонент — заняття ручною працею: столярною і слюсарною справою, шиттям, плетінням тощо.

Навчання у вальдорфській школі являє собою процес резуль­тативної дії. Учитель викладає матеріал не рецептивним, а проду­ктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, сам здійснює разом з дітьми всі дії, необ­хідні для відповідних умо­виводів. Малює разом з ними малюнок до прочитаної казки, скла­дає план місцевості під час уроку-походу. І у всіх випадках в про­цесі спільної дії у кожного народжується свій зразок.

Один із головних методів вальдорфської школи — образний ви­клад ма­теріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мисли­ти, співпереживати, співчувати, тобто включають у процес пізнання всю людину, її уявлення, фан­тазію, почуття.

Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання,який означає буквально — пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізна­ючи світ.

Традиційно велика увага приділяється різним формам спів­праці з бать­ками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і за­няття разом з дітьми евритмією тощо. Управління школами здійснюється на основі самоврядування.

У 1990 році у ФРН нараховувалось 180 вальдорфських шкіл, у яких навчалось понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких аль­тернативних навчальних закладів.

Читайте також:

1. Аналіз зображувальних засобів. Застосування цілісного аналізу
2. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
3. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
4. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
5. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
6. В галузі фізичного виховання
7. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії
8. Взаємозв'язок навчання, виховання та розвитку психіки
9. Види виховання
10. Виховання в Афінах
11. Виховання в дошкільному віці
12. Виховання в учнів творчого ставлення до занять.

Переглядів: 2094