Фізичний розвиток кіммерійців, скіфів та сарматів

У першому тисячолітті до н.е. по території сучасної України розселились кочові східні народи: кіммерійці, скіфи та сармати. За тривалий час свого проживання на українських земелях вони здійснили значний вплив на подальший культурний розвиток місцевого населення. Найпершими по Криму та Причорномор'ю розселились племена кіммерійців. Прибули вони з Ірану, існує версія, що з давньоіранської мови назва "кіммерійці" перекладається як "рухливий загін кочового населення".[3]

У структурі найдавніших форм фізичної культури значне місце належало військово-фізичній підготовці, і кіммерійці також її використовували. Саме вона дозволяла їм, озброєним залізними мечами, неперевершеними на той час луками, булавами, бронзовими сокирами часто перемагати у військових сутичках з могутніми державами того часу (Урарту, Лідією, Фрігією тощо). Про добре розвинену систему військово-фізичної підготовки кіммерійців, їхні військові походи, можна дізнатись не лише з археологічних джерел, але й згрецьких міфів, тогочасних письмових пам'яток, зокрема, поеми давньогрецького поета Гомера "Одіссея". Це дає змогу з великою мірою вірогідності відновити перебіг подій у ті далекі часи.

Відомо також, що ковзани, знайдені у похованні кіммерійців, вважаються найдавнішими у світі. Представники войовничого племені, виготовляли полози з фаланги передніх ніг коня.[4]

Традиції кіммерійців, їхнього військового мистецтва були успадковані наступним народом - скіфами, які оселились на українських землях з VІІ ст. до н.е. і створили культуру, що мала воєнізований характер. Опис цього народу на наших землях зробив видатний грецький історик Геродот. Він залишив відомості про те, що скіфи поклонялися мечу, встромляли його у купу хмизу і здійснювали навколо нього ритуальні дії, а потім приносили йому жертву.

Рис. 2. Зображення на грецьких вазах: А - скіфи на ловах коней (ваза з кургану Чортомлик Дніпропетровської обл; Б - скіфи (праворуч) у військовому поєдинку з мідянами.

Кожний дорослий скіф був кінним воїном, а основною їхньою зброєю були лук та стріли. Як неперевершені лучники скіфи уславились на весь тогочасний світ. За свідченням Геродота, греки запрошували їх до своїх воїнів з метою навчити стріляти з лука.

У ІІІ ст. до н.е. з берегів Волги переселились сармати, близькі скіфам за походженням і способом життя. Вони змогли перемогти скіфів і до ІІІ ст.н.е. панували у степах Північного та Східного Причорномор'я. За легендою, що переповідає Геродот, сармати мали походження від шлюбу скіфів з амазонками. Він писав, що сарматські жінки жили, як колись амазонки: були спритними вершницями, не гірше, ніж чоловіки полювали, нарівні з чоловіками брали участь у військових походах і для цього одягались у чоловічий одяг. Ці слова Геродота знайшли своє підтвердження під час археологічних розкопок, коли у жіночих похованнях було знайдено зброю. Існує версія, що слово "сармат" у перекладі означає "підвладний жінці".[5]

Сармати справили значний вплив на упокорені ними народи, але, у свою чергу, зазнали багатьох культурних запозичень. Особливо важливо для нас підкреслити сарматське володіння зброєю, розвиток мистецтва скакати верхи, гарну фізичну підготовку як чоловіків, так і жінок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізична культура праукраїнців.	\|	Олімпійські традиції на українських землях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.