• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Q – фізичний (реальний) обсяг ВНП.

При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник — швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпа­ки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливом багатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впливають на попит на гроші.

Чинник зміни норми процента.На попит на гроші впливає тривалість збе­рігання їх запасу індивідом: чим довше вони зберігаються в індивідів, тим більшим буде їх залишок і тим рідше вони передаватимуться одним індивідом іншому. А тривалість зберігання залежить від зміни очікуваного доходу на менш ліквідні (альтернативні гро­шам) активи, у тому числі й унаслідок зміни норми процента.

МД = f(R)

Де R – норма доходу на капіталізовані активи.

Чинник накопичення багатства полягає в тому, що еконо­мічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

МД = f(В)

Де В – обсяг багатства.

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох на­прямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, не­минуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляцій­не зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види акти­вів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість гро­шових запасів і скорочуватися попит на гроші.

МД = f(І)

Де І – рівень інфляції.

Очікуван­ня погіршення кон'юнктури ринків взагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.

МД = f(О)

Де О – очікування зміни ринкової кон”юктури.

З урахуванням новітніх чинників впливу на попит на гроші, формулу його можна записати у такому вигляді:

+ + - + - -

МД = f (Q,P,R,B,I,O)

де Q — реальний обсяг ВНП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В—обсяг багатства;

І— рівень інфляції;

О — очікування змін ринкової кон'юнктури.

Знаки (+), (-), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного фактора: (+) означає пряму залежність, (-) обернену.

3. Закон грошового обігу

Для нормального функціонувення економічної системи необхідна кількість грошей, яка визначається законом грошового обігу. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса ку­півельних і платіжних засобів.

Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протя­гом певного часу (М), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

де Р • Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період, або номінальний ВНП;

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Якщо врахувати всі додаткові фактори, що діють на грошо­ву масу, то кількість грошей можна виразити так:

де К — сума продажів товарів і послуг у кредит;

П — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

4. Маса грошей в обороті та грошова база. Грошові агрегати.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, вели­чина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосе­редньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключо­вим напрямом державної грошово-кредитної політики.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукуп­ність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпо­рядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Складовими грошової маси є депозити економічних суб”єктів (підприємств, організацій, населення) в комерційних банків, якими вони в разі необхідності можуть користуватися, й готівки, що перебуває в обігу поза банківською системою. Грошову масу можна визначити за формулою:

Гмас. = Ггот. + Д

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структу­ру та динаміку руху.

З точки зору структуризації грошової маси, виділяють кілька її елементів, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквід­ності.

У статистичній практиці України визначаються і використо­вуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрега­ти: МО, МІ, М2, МЗ.

Агрегат МО відображає масу готівки, яка перебуває поза бан­ками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат МІ включає гроші в агрегаті МО + вклади в банках, які можуть бути використані власниками без попере­дження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті МІ + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат МІ виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції за­собів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найті­сніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалі­зації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме то­му цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат МО. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату МІ, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і кон­троль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, МЗ) ураховані також запаси грошей у різних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату МО. Най­нижчу ліквідність мають гроші агрегату МЗ, оскільки значна час­тина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат МО — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є МЗ, бо він охоплює всі елементи гро­шової маси, що перебувають в обороті.

Показник грошової бази характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх без­посередньо контролює і регулює.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських ра­хунках у центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Гбаз ⁼ Ггот. + Р,

Де Ггот. — сума готівки, випущеної центральним банком і не по­верненої в його фонди;

Р — сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у цент­ральному банку.

5. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кож­на одиниця наявних в обороті грошей вико­ристовується в середньому для реалізації товарів і послуг за пев­ний період.

Виходячи з рівняння І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:

P Q

V = -----------

M

де V— швидкість обігу грошей;

Р — середній рівень цін на товари та послуги;

Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в дано­му періоді;

M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Визначений таким способом показник V характеризує насам­перед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати товарів та послуг, що реалізуються, тому величина V залежить передусім від частоти й обсягів товарних трансакцій кожним суб'єктом грошового обороту.

Показник швидкості обігу грошей можна визначати і за інши­ми критеріями: за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуван­ні національного доходу, він може бути визначений діленням обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже збігатиметься з показником V, ви­значеним за ВВП.

НД

V = -----;

М

За середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у фор­муванні всього грошового обороту, він може визначатися діленням за­гального обсягу грошового обороту на М.

Цей показник істотно відрізнятиметься від показника V, визначеного за ВВП, бо в ньо­му будуть враховані всі нетоварні платежі (фіскально-бюджетні, кредитні, спекулятивні тощо). Оскільки офіційна статистика за­гальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V практично неможливо.

Гоб.

V = -------

М

За частотою проходження го­тівки через каси банків, він може визна­чатися діленням загального обсягу касових оборотів усіх комер­ційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обороті.

Коб.

V = -----------

Читайте також:

1. Агрегатний індекс фізичного обсягу
2. Аналіз і оптимізація обсягів замовлень
3. Аналіз і оптимізація обсягів замовлень
4. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженні.
5. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
6. Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
7. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
8. Вартісні показники обсягу виробництва.
9. Взаємозалежність еластичності попиту від доходу, частки витрат на певний товар у загальних витратах Домогосподарств і обсягу попиту
10. Вибір обсягів виробництва у короткотерміновому періоді
11. Вибір фірмою обсягу виробництва

Переглядів: 1387