Фізична культура та спорт за часів Радянської України.

Розвиток українського спорту у післяреволюційний період до недавнього часу розглядався науковцями виключно як складова радянського спортивного руху.

Література того часу подає дані про те, що з 1921 року почали проводитися Всеукраїнські спартакіади, олімпіади та інші спортивні заходи, які ініціювались радянським партійним керівництвом. З 30-х років для підготовки викладачів фізичного виховання стали відкриватись навчальні заклади: інститути й технікуми, а також факультети фізичної культури у педагогічних інститутах у Харкові, Києві, Львові та інших містах.

З 30-х років українська молодь повинна була брати участь у роботі радянської масової оборонно-патріотичної громадської організації – ДТСААФ (Добровільне Товариство Сприяння Армії, Авіації і Флоту) та системі ГПО (Готовий до Праці й Оборони)–програмі фізкультурної підготовки у загальноосвітніх, професійних і спортивних організаціях, що проіснувала в СРСР з 1931 по 1991 роки. Участь в організації передбачала здачу нормативів ГПО, що підтверджувалось особливими значками (срібним чи золотим). Щоб отримати відповідний значок, потрібно було виконати заданий набір вимог, вкладаючись у затверджені нормативи, наприклад: пробігти стометрівку, віджатися певну кількість разів, стрибнути з вишки у воду або метнути гранату.

А Б В

Рис. 4. А - Значок ГПО І ступеню, 30-і роки; Б- марка (40-і роки); В - значок "Відмінник ГПО".

У часи Другої світової війни одним з героїчних епізодів в історії українського спорту став «Матч смерті» - футбольнийматч, що відбувся 9 серпня 1942 року на стадіоні «Зеніт» між київською командою «Старт» (до якої увійшла команда київського «Хлібозаводу», зібрана з гравців довоєнних київських футбольних клубів «Динамо» і «Локомотив») проти футболістів німецької команди «Флакельф». У післявоєнний час про цей матч було створено героїчний міф.

Після війни спорт в Україні продовжував розвиватися в руслі радянського,керівництво ним здійснювалось на підставі постанов ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР. Так, зокрема, у 1959 році вийшла постанова «Про керівництво фізичною культурою і спортом у країні», за рішенням якої Комітет фізичної культури і спорту при Раді Міністрів УРСР було перетворено на Союз спортивних товариств і організацій УРСР, підпорядкований Всесоюзному спортивному союзові. Обласні, міські, районні й місцеві ради фізичної культури стали керувати всіма спортивними організаціями, які поділялись на добровільні спортивні товариства, колективи фізичної культури (на заводах і фабриках, у колгоспах і радгоспах) чи спортивні клуби.

Постановою 1969 року Комітет Фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР ухвалив Всесоюзні федерації для всіх видів спорту, що стали єдиними дійсними членами міжнародних спортивних федерацій. Цим рішенням українські федерації підпорядковано всесоюзним і тим самим позбавлено їх самостійного членства у міжнародних спортивних організаціях, наслідком чого українські спортсмени репрезентували лише СРСР.

За часи радянської України була створена система підготовки спортсменів через розгалужену мережу закладів, починаючи від спортивних гуртків у загальноосвітніх школах, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) до професійних спортивних команд, що давало значні результати – багато українських спортсменів стали всесвітньо відомими, виступаючи у складі збірних команд СРСР з різних видів спорту. Зокрема, продовжили давні традиції української гімнастики такі її представниці як Ірина Дерюгіна, Оксана Скалдіна, Олександра Тимошенко, які неодноразово ставали чемпіонками світу та Європи.

Валерій Борзов (нар. 1949 р.)

Основні біографічні дані:народився у Львівській обл. спринтер, державний і громадський діяч України. Президент Федерації легкої атлетики України, член МОК, віце-президент і член виконкому НОК України.

Видатні досягнення: Валерій Борзов - найшвидший український спринтер усіх часів. У 1970 бере участь у легкоатлетичному матчі СРСР - США, і вперше перемагає найсильніших на той момент спортсменів США. Після перемоги на Олімпіаді з 1975 по 1977 тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 метрів в закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, знову виграє медалі, але на цей раз бронзові - за результатами забігу на 100 метрів і естафети 4 х 100 метрів.

Цікаві факти: Перемога на Олімпіаді в Мюнхені (1972) в забігу на 100 метрів очікувана і золота медаль. А на 200 метровій дистанції спортсменові вдалося зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців. Це була перша перемога на спринтерських дистанціях білошкірого легкоатлета на Олімпійських іграх після 1936 року, коли там почали домінувати виключно чорношкірі спортсмени.

Футбольна команда «Динамо» (Київ) –тринадцяти разовий чемпіон СРСР – двічі завойовувала Кубок володарів кубків Європейських країн (у 1975 і 1986 рр.), а в 1975 р. – Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» – спочатку Олега Блохіна, а пізніше Ігоря Бєланова – було визнано найкращими футболістами Європи і нагороджено «Золотим м'ячем», а гравця дніпропетровського «Дніпра» Олега Протасова – «Срібним бутсом» як найкращого бомбардира європейських чемпіонатів. Найбільша заслуга в цьому належала багаторічному наставникові київської команди Валерію Лобановському.

Гандболістки київського «Спартака» 13 разів ставали володарками Кубку Європейських чемпіонів, а гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова неодноразово визнавалися найкращими гравцями на чемпіонатах світу і Європи.

Український гандбол упродовж кількох десятиліть вважався еталоном у світі, саме Україна запропонувала грати за схемою сім на сім, тоді як практично у всьому Радянському Союзі на майданчик виходили 22 гравці.

Втім, всі ці здобутки пов'язували з роботою видатного тренера Ігоря Турчина, після трагічної смерті якого справи в цьому виді спорту пішли на спад.

Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів, неодноразово перемагав у світовій серії Гран-прі, шестиразовий чемпіон світу, удостоювався звання «кращого спортсмена світу». По завершенні спортивної кар'єри він заснував турнір «Зірки Жердини», який став престижним у світі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізична культура у військових навчальних закладах кінця XVIIІ – початку ХІХ ст.	\|	Національний олімпійський рух в Україні та досягнення українських спортсменів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.104 сек.