• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про здоров’я людини та її захворювання

з питання виконання Закону України

«Про звернення громадян»

Адміністрація школи вживає заходів щодо безумовного виконання Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", розпорядження першого заступника голови обласної державної адміністрації від 27.12.2010 №737 «Про вдосконалення роботи із зверненнями громадян» щодо недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих відповідей, із порушенням установлених законодавством термінів, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам. З метою удосконалення роботи щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на інформацію та звернення, обов’язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм чинного законодавства про звернення громадян ця робота систематично аналізується, проводиться відповідний моніторинг та видаються накази «Про стан роботи зі зверненнями громадян» як за півріччя, так і за підсумками року. В наказовій частині формулюються певні завдання.

За звітний період порушень термінів розгляду звернень громадян у школі не допущено. Створено умови для участі заявників у перевірці поданих ними звернень, можливості ознайомлення з матеріалами перевірок.

У школі удосконалюється практика проведення особистих прийомів громадян директором та його заступниками, (наказ від 03.01.2012 № 9-О “Про затвердження графіку прийому громадян у Куп’янській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 Куп’янської міської ради Харківської області на 2012 рік”). Особисті прийоми громадян проводяться відповідно до затвердженого графіка. Протягом звітного періоду на особистих прийомах директора школи та його заступниками розглянуто 12 звернень громадян.

За 2011 рік до школи надійшло 217 звернень громадян, що на 215 ( або 50%) звернень менше ніж за попередній рік.

Протягом І півріччя 2012 року надійшло 13 звернень, що на 11

менше аналогічного періоду 2011 року.

У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року відмічається тенденція зменшення кількості звернень.

За видами звернень домінують заяви та клопотання щодо вирішення певних питань.

Всі звернення, які надійшли до школи в 2011 році були вчасно розглянуті. 42 ( -0,78%) звернення - вирішено позитивно; на 9 (-0,1%) звернень – дане роз’яснення. Аналіз звернень свідчить, що кількість звернень громадян зменшилася на 24% .

Це свідчить про те, що в закладі проводиться значна робота по інформуванню громадськості з питань організації та проведення навчально-виховного процесу.

Питання, які порушуються у зверненнях громадян заслуховуються на нараді при директорі щомісячно та на оперативно-інструктивних нарада щоквартально.

Моніторинг основних питань, які порушуються у зверненнях громадян, свідчать, що кількість звернень знижується:

З метою зменшення та недопущення скарг в закладі розроблено графік щомісячного контролю для вивчення нагальних питань та спілкування з колективом. На місцях здійснюються упереджувальні заходи щодо їх виникнення. Для інформування учнів, їх батьків, вчителів, інших громадян застосовуються засоби масової інформації, зустрічі з учасниками навчально-виховного процесу, публічні виступи членів адміністрації задля роз’яснення питань, що викликають найбільшу кількість звернень.

Регулярно проводяться класні батьківські збори, загальношкільні збори, збори трудового колективу, на яких розглядаються основні питання, з яких найчастіше звертаються громадяни. Інформація розміщується на сайті школи.

Позитивні результати дає робота громадської батьківської організації «Родина», яка тісно співпрацює з батьківською громадськістю. Представники ЗМІ запрошуються на всі важливі наради, семінари, конференції, масові заходи з метою висвітлення питань, що на них розглядаються

По зверненням, що надійшли до школи протягом І півріччя 2012 року:

- вирішено позитивно 8 звернень ( 66,6%);

- надано роз’яснення щодо шляхів вирішення питань по 4 зверненню (33,4%);

Актуальними залишаються питання влаштування дітей до школи (2 – 16,7 %), кадрові питання (4 – 33,3 %), проведення ремонтних робіт в літній період ( 3 – 25%) , надання архівних довідок (3 – 25 %).

Поняття про здоров’я людини та її захворювання

Здоров’я – це стан фізичного, психічного і соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини. Здоровою вважають ту людину, в якої на вплив різноманітних подразників в організмі виникають відповідні реакції, що за характером і силою, часом і тривалістю властиві більшості людей її віку і статі. Розрізняють фізичне, психічне і духовне здоров’я, а також кількісні і якісні його показники.

Стан здоров’я визначається добрим самопочуттям людини (суб’єктивний критерій). Існують і об’єктивні критерії здоров’я. Важливою ознакою фізичної складової здоров’я людини є показники її фізичного стану (пульс, частота дихання, температура тіла, колір шкіри та слизових оболонок, регулярність фізіологічних відправлень тощо), спроможність ефективно виконувати певні дії (рухатися, працювати), ступінь фізичного розвитку (відповідність зросту і маси тіла віковим нормам, пропорційність розвитку частин тіла тощо – тобто гармонійність розгортання генетичної програми), здатність пристосовуватися до умов довкілля (температури повітря, вологості, атмосферного тиску), ефективно протидіяти хвороботворним чинникам (бактеріям, вірусам, токсичним речовинам). У здорової людини ці показники відповідають нормі не тільки за умов фізичного спокою, але й у період фізичних або психічних навантажень, зміни кліматичних умов проживання тощо.

Соціальна складова здоров’я визначається як узгодженість взаємодії людини із середовищем її існування (родина, громада, професійний колектив тощо). Ефективна реалізація соціальної функції людини, її потенційних можливостей і творчих планів значною мірою залежить від її фізичного, психічного і духовного здоров’я.

Кожна людина для підтримання свого здоров’я повинна правильно харчуватися, постійно тренувати своє тіло, дотримуватися певних гігієнічних норм, чергувати працю й відпочинок, уникати різних шкідливих звичок (куріння, вживання спиртних напоїв, наркотиків).

Життя та функціонування організму за умов порушення життєдіяльності на рівні клітин, тканин, органів або систем, його взаємозв’язку з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового або постійного зниження чи втрати працездатності, розглядається як хвороба. Розрізняють набуті, спадкові та вроджені хвороби [6].

Хвороби виникають внаслідок перевищення захисно-пристосувальних можливостей організму впливом шкідливих чинників (підвищене радіоактивне випромінювання, хімічне та пилове забруднення довкілля, різні бактерії та віруси; порушення правил здорового способу життя та гігієнічних норм). Хвороби розвиваються як за тривалої дії шкідливих чинників, так і при одноразовому впливі хворобливого агента.

Перебіг хвороби, що буває прихованим, гострим і хронічним, може закінчитися у важких випадках інвалідністю або смертю. За умови належного і своєчасного лікування настає одужання.

1.2. Організм людини як цілісна саморегульована
біологічна система

Людина підкорюється біологічній закономірності, яка властива всім живим істотам. Однак від представників тваринного світу вона відрізняється не тільки будовою, але й розвинутим мисленням, інтелектом, мовою, особливістю соціально-побутових умов життя і суспільних відносин. Праця та дія соціального середовища на протягом розвитку людства вплинули на біологічні особливості організму сучасної людини та її оточення.

В основі вивчення органів та міжфункціональних систем людини – принцип цілісності та єдності організму з зовнішнім і соціальним середовищем [22]. Організм людини розвивається під впливом генотипу (спадковості), а також факторів мінливого соціального середовища та навколишньої природи. Загалом його існування було б неможливим, якби він адекватним чином не реагував на нестачу кисню або їжі, надлишок двоокису вуглецю чи інших шкідливих агентів. Отже, принцип єдності організму та зовнішнього середовища передбачає, що організм і середовище його існування представляють собою єдине ціле, тому неможливо розглядати і вивчати організм або окремі його функції відокремлено від середовища існування.

До основних процесів, властивих біологічним системам, належать функціонування (поведінка системи та її складових), онтогенез (індивідуальний розвиток від утворення до перетворення), еволюція (історичний розвиток). Усі біологічні системи проходять певні часові етапи: утворення, розвиток, стабілізацію, руйнування (старіння) та перетворення (іл. 1.1).

У біологічній системі всі процеси відбуваються в одному напрямку: від утворення – до перетворення, від народження – до смерті, з минулого – у майбутнє. Тому доросла людина ніколи не повернеться в дитинство – вона продовжує себе в дітях. Кожна істота після завершення свого життєвого циклу віддає навколишньому середовищу все, що з нього взяла.

Іл. 1.1. Етапи розвитку живих систем

Нині науковці відкрили чимало законів, яким підпорядкована діяльність біологічних систем. Їх функціонування насамперед залежить від загальних законів природи, збереження (речовини, енергії), періодичності (ритмічності) та спрямованості процесів. Є й інші закономірності, які впливають на діяльність живих систем. Зміна в одній частині живої системи впливає на властивості цілої системи.

Людина – складова біосфери, виду, і тому в процесі життєдіяльності та формування законів функціонування суспільства вона має зважати на закони природи як системи вищого порядку. Клітини (система нижчого порядку) людського організму також функціонують за законами цілісного організму (система вищого порядку) (іл. 1.2).

Іл. 1.2. Взаємозв’язок систем різних рівнів в організмі людини

Організм людини як складна біологічна система може існувати лише завдяки своїй морфофізіологічній цілісності. Тобто, один орган людини (навіть мозок!) чи кілька органів (серце, легені, печінка) – це ще не організм людини.

Людині притаманні загальні властивості живих систем:

самоорганізація – внутрішня упорядкованість, яка виявляється через взаємодію її складових, та забезпечує цілісність системи, надає їй якісно нових властивостей;

обмін речовин, енергії та інформації, що проявляється в процесах живлення, дихання, виділення, а також у сприйнятті впливів зовнішнього середовища;

ріст і розвиток – кількісні та якісні зміни як окремих складових, так і організму загалом;

подразливість – здатність відповідати на вплив умов зовнішнього середовища та зміни внутрішнього середовища;

самовідтворення (розмноження) – здатність організмів відтворювати собі подібних;

спадковість і мінливість – здатність зберігати ознаки й набувати нових;

саморегуляція – здатність підтримувати сталість хімічного складу, фізичних властивостей та цілісності організму;

адаптація – здатність пристосовуватися до умов навколишнього середовища.

Окрема властивість живого не відображає цілісно сутність біологічної системи, лише взаємопов’язана сукупність цих ознак характеризує її як цілісність.

Організм людини – налагоджена єдина саморегулювальна і саморозвивальна біологічна система, функціональна діяльність якої обумовлена взаємодією психічних рухових і вегетативних реакцій на вплив навколишнього середовища, яке може бути як корисним, так і шкідливим для здоров’я. Принцип цілісності організму означає, що живий організм представляє собою єдине ціле, тобто зміни в одній його частині або органі невідворотно викличуть зміни в інших частинах або органах. Процес автоматичної підтримки життєво важливих чинників на необхідному рівні покладено в основу життєдіяльності організму, будь-яке відхилення від якого веде до негайної мобілізації механізмів, що відновлюють цей рівень (гомеостаз).

Гомеостаз – сукупність реакцій, що підтримують або відновлюють відносно динамічну сталість середовища і деяких фізіологічних функцій організму людини (кровообігу, обміну речовин, терморегуляції та ін.). Цей процес забезпечується складною системою координаційних пристосувальних механізмів, які спрямовані на усунення або обмеження чинників, що діють на організм як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Вони дозволяють зберігати сталість складу фізико-хімічних та біологічних властивостей внутрішнього середовища, незважаючи на зміни у зовнішньому світі і фізіологічні зрушення, що виникли в процесі життєдіяльності організму. У нормальному стані коливання фізіологічних і біохімічних констант відбуваються у вузьких гомеостатичних межах, клітини організму живуть у відносно сталому середовищі, так як вони омиваються кров’ю, лімфою та тканинною рідиною. Сталість фізико-хімічного складу підтримується завдяки саморегуляції обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання та інших фізіологічних процесів.

Організм – єдина цілісна складноутворена саморегулююча жива система, яка складається з органів і тканин. Органи побудовані з тканин, тканини складаються з клітин і міжклітинних речовин [18].

Клітина – елементарна, універсальна одиниця живої матерії, що має впорядковану будову, володіє збудливістю і подразливістю, бере участь в обміні речовин і енергії, здатна рости, відновлюватися, розмножуватися, передавати генетичну інформацію і пристосовуватися до довкілля. У клітинах організму людини міститься близько 88 хімічних елементів. Основними з них є оксиген, гідроген, карбон, нітроген, фосфор тощо, які становлять 98% загальної маси клітини. Є в клітині також неорганічні (вода, мінеральні солі) та органічні (білки, жири, вуглеводи) речовини. Клітини різноманітні за формою, різні за розміром, але всі мають загальні біологічні ознаки будови: ядро і цитоплазму, знаходяться в клітинній оболонці.

Ядро – це «керуючий центр» клітини. Воно оточене захисною стінкою – пористою ядерною мембраною. До складу ядра входить ДНК, на якій записаний генетичний код організму.

Міжклітинна речовина – це продукт життєдіяльності клітин, що складається з основної речовини і розташованих у ній волокон з’єднувальної тканини.

В організмі людини приблизно 100 трильйонів клітин. Клітини, що виконують різну роботу в організмі, не схожі одна на одну. Деякі з найважливіших типів клітин зустрічаються в м’язах, крові, мозку, шкірі, стінках шлунка, печінки та кістках. Клітинам кожної тканини відведений певний час для поділу, відтворення додаткової тканини. Нервові клітини можуть існувати протягом всього життя організму, кісткові клітини живуть від 10 до 30 років, червоні клітини крові – 4 місяці, а клітини шкіри – всього 7 днів. На відміну від інших клітин організму у червоних клітин крові, найменших, відсутнє ядро. Це пояснюється тим, що їхня єдина функція – переносити кисень. У діаметрі вони досягають близько 0,007 мм.

Вся інформація про організм людини записана на спіральній стрічці, яку називають ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота) і яка зберігається в ядрі кожної клітини. ДНК містить всю інформацію, необхідну для росту тіла людини. Коли клітина ділиться, ДНК розплітається, як застібка - «блискавка», і в кожній новій клітині утворюється молекула ДНК.

Біологічні процеси, що відбуваються в клітині, нерозривно пов’язані з структурами живої клітини, що відповідають за виконання тієї чи іншої функції. Такі структури одержали назву органоїдів. Всі органоїди клітини, незважаючи на особливість їхньої будови і функцій, знаходяться у взаємозв’язку і «працюють» на клітину як на єдину систему, в якій сполучною ланкою є цитоплазма.

Важлива особливість клітини – подразливість. Подразливість – це здатність клітини реагувати на дію зовнішніх чинників. Деякі високоспеціалізовані клітини тіла мають особливу чутливість до подразників певного типу: палички і колбочки сітківки ока реагують на світло, клітини носової порожнини і смакових сосочків язика – на хімічні подразники, клітини шкіри – на зміну температури або тиску.

Велика кількість клітин, кожна з яких виконує властиві тільки їй функції в загальній структурно-функціональній системі організму, отримують поживні речовини і необхідну кількість кисню для того, щоб здійснювалися життєво важливі процеси енергозбереження, виділення продуктів розпаду, забезпечення різних біохімічних реакцій життєдіяльності тощо. Ці процеси відбуваються завдяки регуляторним механізмам, які здійснюють свою діяльність через нервову, кровоносну, дихальну, ендокринну та інші системи організму.

Сукупність клітин і міжклітинної речовини, які мають загальне походження, однакову будову і функції, називають тканиною. За морфологічними ознаками розрізняють чотири види тканини: епітеліальну (виконує покривну, захисну, всмоктувальну, видільну і секреторну функції); сполучну (пухку, щільну, хрящову, кісткову та кров); м’язову (поперечно-посмугована, гладка і серцева); нервову (складається з нервових клітин або нейронів, важливою функцією яких є генерування та проводження нервових імпульсів) [51].

Орган – це частина цілого організму, яка має певну форму, будову, розташування, відособлена у вигляді комплексу тканин, що склався в процесі еволюційного розвитку та виконує одну або декілька певних специфічних функції. У створенні кожного органа приймають участь всі чотири види тканин, але тільки одна з них є робочою. Так, для м’язів головна робоча тканина – м’язова, для печінки – епітеліальна, для нервових утворень – нервова. Сукупність органів, що виконують загальну для них функцію, називають системою органів (травна, дихальна тощо.) та апаратом органів (опорно-руховий, ендокринний, вестибулярний та ін.).

Встановлено, що функціонально всі органи і системи організму людини знаходяться в тісному взаємозв'язку і що активізація роботи одного органу обов'язково активізує діяльність інших органів.

Однією з основних функцій організму людини, як і будь-якої іншої істоти, є самовідтворення та забезпечення умов для виживання потомства. Це можливо лише у тому випадку, коли всі системи організму працюють злагоджено та ефективно, забезпечуючи нормальну життєдіяльність [64].

Стисло розглянемо кожну з цих систем в їх взаємодії одна з одною.

Скелетна система.Скелет є опорою для всіх систем організму. Кістки відіграють певну роль у функціонуванні інших систем організму, наприклад клітини крові ростуть і розвиваються всередині кісток – у складі жироподібної тканини, відомої як червоний кістковий мозок. Депоновані у складі кісток мінеральні солі, особливо кальцію, вивільняються при потребі в них організму.

М'язова система.М'язи становлять близько половини загальної маси тіла. Взаємодіючи зі скелетом, вони забезпечують точні рухи, підіймання вантажів, а також мовлення. Мимовільні м'язи, до яких належать серцевий м'яз і всі гладкі м'язи тіла, забезпечують функціонування дихальної, серцево-судинної і травної систем. Робота м'язів неможлива без нормальної іннервації та кровопостачання.

Серцево-судинна система.Головна функція серцево-судинної системи полягає у забезпеченні переміщення крові в організмі. Затримка течії крові лише на кілька секунд призводить до втрати свідомості. Усі органи і тканини потребують надходження насиченої киснем крові та виведення кінцевих продуктів обміну. Серцево-судинна система дуже швидко пристосовується до змін потреб організму.

Нервова система.Головний мозок є осередком свідомості і творчої активності. Через спинний мозок і нервові стовбури головний мозок також контролює рухи тіла. Нервова система в тісному взаємозв'язку з ендокринною системою контролює і забезпечує функціонування інших систем організму.

Ендокринна система. Гормони, що є хімічними переносниками інформації, продукуються як ендокринними залозами, так і спеціалізованими тканинами у складі інших органів. Циркулюючи з кров'ю та іншими рідкими тканинами вони забезпечують утримання оптимального внутрішнього середовища організму. Ендокринна система ініціює зміни, що відбуваються під час статевого дозрівання, і керує багатьма метаболічними процесами.

Імунна система. Механізми імунної системи забезпечують захист організму від інфекційних захворювань та наслідків порушень функцій інших систем організму. У здорової особи тісна взаємодія фізичних, хімічних та клітинних механізмів захисту дає змогу зберегти організм від багатьох небезпек.

Дихальна система. Дихальні шляхи, тісно взаємодіючи з дихальними м'язами, проводять повітря до і з легень – органів, у яких відбувається газообмін. Серцево-судинна система транспортує кисень до, а вуглекислий газ – від усіх тканин організму, забезпечуючи їх життєво необхідним киснем і забираючи двоокис вуглецю як кінцевий продукт метаболізму. Здебільшого повітря, що ми вдихаємо, забруднене різноманітними вірусами, бактеріями та хімічними речовинами; загроза, яку ці чинники становлять для організму, усувається імунною системою.

Травна система. Трубка завдовжки 9 м, що розміщена між ротом і анальним отвором, виконує цілу низку функцій: утримання їжі, її перетравлювання, засвоєння поживних речовин та виведення відходів. На процес травлення впливає стан імунної та нервової систем. Психічне здоров'я сприяє нормальному травленню.

Репродуктивна система. Маючи відносно малі параметри порівняно з іншими системами організму, репродуктивна система, без сумніву, є однією з найважливіших в організмі. На відміну від інших систем, вона функціонує лише впродовж певного періоду життя людини. Крім того, це єдина система організму, яка може бути видалена хірургічним шляхом без загрози для життя.

Сечовидільна система. Сечоутворення, що здійснюється нирками, забезпечує виведення шлаків і допомагає підтримувати водно-електролітний баланс організму. Утворення сечі залежить від кровообігу, тиску крові, вмісту гормонів, а також від різноманітних ритмів і циклів організму, наприклад режиму сну.

Організм людини – цілісна біологічна система. Всі його органи зв’язані між собою і взаємодіють. Порушення діяльності одного органа призводить до порушення діяльності інших (наприклад, порізали палець, занесли інфекцію, утворився нарив, лихоманить – травми зазнав один орган, а ціла система (організм) розбалансувалася).

1.3. Рухова активність – найважливіший фактор взаємодії
організму людини з навколишнім середовищем

Однією з домінуючих рис ХХ – початку ХХІ ст. є обмеження рухової активності людини. Взаємодія людини з навколишнім середовищем стає все складнішою.

Розвиток цивілізації прискореними темпами витискує фізичні навантаження з життя людини, в той самий час зростає значення м'язової діяльності для організму. Відомо, що питома вага м'язової роботи як генератора енергії, яку використовує людина, скоротилася за останні 100–130 років у 200 разів. Основною роботою в сучасних професіях є управління машинами, контроль за складними системами та механізмами.

Зростає частка розумової праці в загальному балансі робочого часу, наприклад під час роботи на стругальному верстаті розумова діяльність, що пов'язана з концентрацією уваги, становить 15%, на токарному – 52%, під час керування автотранспортом у межах міста – 60 – 65%, під час роботи на комп'ютері – 85%.

Науково-технічний прогрес суттєво змінює характер вимог до рухових здібностей людини. У сучасних умовах значно збільшився обсяг діяльності в ситуаціях, що несподівано виникають. Це вимагає винахідливості, швидкості реакції, здатності до концентрації та переключення уваги, просторово-часової точності рухів та їх біомеханічної раціональності. Характерною особливістю багатьох видів професій є вагоме нарощування нервово-емоційного напруження у процесі виконання відповідальних операцій, що не знаходять виходу в м'язовій роботі, еволюційно з ним пов'язаній. А це веде до порушень у нервовій, вегетативній та серцево-судинній системах [13].

Обмеження м'язових зусиль стосується не тільки сфери виробництва, але й побуту сучасної людини. Розвиток транспорту, механізація домашньої праці, телефонізація, телебачення, комп'ютеризація, Інтернет – все це скоротило до мінімуму рухову активність людини.

Зростання технічного прогресу призводить до адекватних вимог щодо освіти, а це, у свою чергу, спричиняє підвищення розумових і психічних навантажень та зменшення фізичної активності всієї учнівської молоді. Підвищення розумових і психічних навантажень без оптимальної їх компенсації фізичною активністю викликає погіршення загального стану здоров'я молодої людини, що позначається і на професійній її підготовці. Таким чином, сучасна людина втрачає найважливіший елемент стимуляції своєї життєдіяльності – фізичне навантаження, а набуває нервово-емоційне перевантаження. Настає своєрідне протистояння з умовами навколишнього середовища: в той час як формування людини на всіх етапах еволюційного процесу відбувалося в єдиному зв'язку з активною м'язовою діяльністю, в сучасних умовах ці якості мало застосовують. Але організм людини розрахований на постійний рух. Вона біологічно «запрограмована» на велику рухову активність. Навіть коли дитина ще не народилася, а знаходиться в череві матері, вона потребує руху. Плід час від часу відчуває брак кисню і поживних речовин. Голод змушує його рухатися. У відповідь на це збільшується надходження артеріальної крові до материнської плаценти, тим самим формується тільце майбутньої дитини, стимулюється ріст її органів і тканин.

Саме рух у всі часи розглядався як основна ознака життя, як стрижень людини, як початок, що формує її розвиток. Тому будь-якими засобами необхідно компенсувати дефіцит рухової активності. Якщо цього не робити, то може настати такий стан, при якому більшість функцій, органів та систем людського організму втратять свої якості.

Недостатня рухова активність (гіпокінезія, гіподинамія) викликає цілий комплекс функціональних та органічних змін майже у всіх органах і системах. При цьому виникає розлад взаємодії як окремих систем між собою, так і організму загалом з навколишнім середовищем. Насамперед порушується робота м'язової системи.

Гіпокінезія (від грец. hypo – зниження, зменшення, недостатність, kines – рух) – особливий стан організму, обумовлений недостатністю рухової активності. У деяких випадках він призводить до гіподинамії. Гіподинамія (від грец. hypo – зниження, dynamis – сила) – сукупність негативних морфофункціональних змін в організмі внаслідок тривалої гіпокінезії [65].

При зменшенні функціонального навантаження в м'язах відбувається збільшення атрофії зі структурними та функціональними змінами, що спричиняє прогресуючу м'язову слабкість. Наприклад, якщо на здорову руку накласти гіпс і тримати її так досить довго (рука не рухається), то вона починає слабшати, наступає атрофія м'язів, відбувається поступове розсмоктування цих тканин до повного відмирання кінцівок. І це в той час, коли судини руки були цілими, а серце продовжувало працювати. Це ще раз підтверджує той факт, що м'язи є не тільки органами руху, але й активно обслуговують ту чи іншу ділянку системи кровообігу, життєдіяльність організму загалом. Через послаблення м'язів зв'язувального та кісткового апаратів тулуба, нижніх кінцівок, які не можуть повноцінно виконувати свої підтримуючі функції відносно маси тіла, що збільшується, розвиваються різні порушення постави, деформація хребта, грудної клітини, таза тощо, які тягнуть за собою цілу низку подальших порушень здоров'я та зниження працездатності.

Обмеження рухової активності зумовлює значні зміни функцій і резервів внутрішніх органів.

У спокої більша частина легенів не бере участі в акті дихання, що спричиняє застій слизу. Шанси захворіти на бронхіт та пневмонію підвищуються. Тому висновки однозначні: при малорухомому способі життя потерпають всі органи і системи, у т. ч. і серцево-судинна, щодо захворювання якою Україна посідає одне з перших місць у світі.

Захворювання серцево-судинної системи є наслідком витіснення з нашого життя інтенсивних м’язових зусиль. Мала рухливість призводить до збільшення навантаження на серцевий м'яз. Коли людина ходить, біжить чи займається фізичними вправами, м'язи, натискуючи на судини, допомагають серцю перекачувати кров. Якщо людина не рухається, цього не відбувається, погіршується функціональний стан серця, зменшується «економічність» його роботи, виникають зміни ультрамікроструктурних елементів, що обумовлюють порушення процесів біологічного окислення та погіршення тканинного дихання міокарда. Зменшуються коронарні резерви, і вже при незначних фізичних навантаженнях розвивається киснева недостатність. Все це сприяє ранньому виникненню дегенеративних змін у системі кровообігу та її швидкому зношенню.

При малорухомому способі життя, незбалансованому харчуванні запаси енергії, що надходять з їжею, не згорають і відкладаються у вигляді жирів, холестерину в судинах, внаслідок чого виникає стенокардія, інфаркт, інсульт, а відкладення солей призводить до остеохондрозу.

Зауважимо, що на відміну від недостачі кисню або їжі, що відразу ж сигналізує про небезпеку, рухова недостатність не попереджує про небезпеку для організму. Навпаки, людина може сприймати стан гіпокінезії як прояв комфорту. Але саме в цьому і криється небезпека для здоров’я і життя людини.

Японські вчені помітили цікаву закономірність: за останні десятиліття зростання захворювань на діабет збільшилося пропорційно збільшенню кількості автомобілів. Пересування на колесах сприяє розвитку ожиріння, що призводить до цього захворювання.

Таким чином формується «порочне коло»: рухова недостатність спричиняє погіршення функціонального стану організму людини, а це, у свою чергу, призводить до порушення здатності виконувати фізичні навантаження. Складається парадоксальна ситуація: організм потребує рухової активності, занять фізичними вправами, проте, будучи «недовантаженим», втрачає пристосованість до виконання м'язової діяльності і відвикає від неї. Поступово рухове «голодування», що розвивається при цьому, все більше погіршує функціональний стан організму людини і спричиняє розвиток захворювань.

В особливо несприятливій ситуації знаходяться студенти, що вже перенесли те чи інше захворювання і мають відхилення в стані здоров'я. Вони надовго, іноді на місяці і навіть на роки, позбавлені активних занять фізичними вправами; у кращому випадку ці студенти одержують невелику «дозу» фізичних навантажень, що не задовольняє потреби організму. Такі молоді люди відвикають від активного руху, деякі намагаються повністю обмежити себе у фізичних вправах, думаючи, що чим менше вони отримують фізичне навантаження, тим краще для їх стану здоров'я. Такі студенти всіма шляхами намагаються отримати медичні довідки про звільнення їх від занять фізичним вихованням; при цьому вони знаходять підтримку у своїх батьків, і, найгірше – у лікарів.

Тим часом, рівень сучасних досягнень у галузі фізіології, гігієни та клінічної медицини свідчить про те, що таким студентам особливо необхідна рухова активність. Це потрібно їм не тільки як для людей освічених, добре розвинених та таких, що оволоділи майбутньою професією, але і в лікувально-профілактичних цілях для збереження та зміцнення здоров'я, яке погіршилось внаслідок перенесених хвороб.

Жоден ледар не дожив до глибокої старості – це давній висновок лікарів. Життя без руху неможливе так само, як без повітря, води та їжі. Колись лікарі казали, що тіло без рухів схоже на стоячу воду: пліснявіє, псується та гниє. Мудреці казали: «Рух здатний замінити всі ліки, але жоден з ліків не замінить руху». У слушності цього вислову давно вже переконалися ті, хто живе за принципом: рух – це життя. Свої переконання, а головне – здоров'я вони відстоюють не тільки на словах. Існує Всеукраїнська асоціація «Рух за здоровий спосіб життя». Це ті люди, що самі створюють своє здоров'я, а не купують його в аптеці. Адже існує могутній природний спосіб протистояти хворобам – активний рух. Члени асоціації дотримуються чудодійної «формули здоров'я»: 10 + 10 = здоров'я. Розшифровується ця формула так: якщо ви підтягнетесь 10 разів на перекладині і подолаєте 10 км бігом щодня – здоров'я гарантовано. У США фізкультуру і спорт називають другою релігією. Результати оздоровлення нації вражають: за останні 30 років смертність від серцево-судинних захворювань знизилась на 48%, тривалість життя населення зросла на 6 років.

Досягти таких результатів у США вдалося завдяки загальнодержавній програмі, активній пропаганді. На екранах телевізорів американці майже щотижня бачать, як активно проводять свій час президент США, видатні люди країни, зірки кіно, естради. Люди там давно зрозуміли, що рух – це життя.

Рухова активність – це природна потреба людини, вдосконалення механізмів адаптації, головний чинник розвитку, підвищення працездатності, економічної діяльності серця, судин і систем дихання, поліпшення транспортних і буферних властивостей крові, вдосконалення обміну речовин нервових та аналізаторних систем, збільшення стійкості організму до дії несприятливих умов зовнішнього середовища. Розвиток, що відбувається у русі, стосується не лише рухового апарату (м'язи, кістки), а й усіх ділянок головного мозку, впливає на розвиток розумових здібностей людини.

Розумовий і руховий розвиток – це пов’язані процеси. Регулярна фізична активність запобігає погіршенню пізнавальних можливостей, спричинених старінням або нервово-дегенеративними хворобами. Під час щоденної зарядки помірної інтенсивності активізується робота хімічних речовин, що захищають мозкові клітини. Таким чином, «…вправи є просто маркером здорового способу життя» як пояснюють психологи. Медики довели, що регулярні заняття фізкультурою стимулюють розумову діяльність і нормалізують процеси комунікації мозкових нейронів [17].

Науково-технічний прогрес, що породжує брак рухової активності людини, рішуче вимагає вироблення механізму усунення цього дефіциту, загрозливого для здоров’я, благополуччя і життя мільйонів людей. Таку компенсацію може дати лише фізична культура як один з найефективніших і загальнодоступних засобів виховання, зміцнення здоров’я, збереження загальної і творчої працездатності та довголіття.

1.4. Функціональні системи організму людини та
закономірність їх розвитку при систематичних
заняттях фізичними вправами

Фізичні вправи – це м’язові рухи спеціальної спрямованості, які людина систематично і послідовно виконує для підвищення або збереження рівня фізичного розвитку, рухових можливостей, навичок, для оздоровлення і продовження життя [43]. Проте заняття фізичною культурою без урахування її впливу на організм, без знань основ анатомії, фізіології і гігієни, а також причин старіння людини, без застосування методів лікарсько-педагогічного та самостійного контролю під час занять фізичними вправами не принесуть користі, а іноді можуть і зашкодити. Лише беручи до уваги всі зрушення, що можуть відбуватися в різних системах організму як у стані спокою, так і в процесі м’язової діяльності, вплив фізичних вправ на людський організм, можна збільшити «запас його міцності» загалом або принаймні покращити функціональну діяльність органів, які мають патологію. Це не тільки робить людину здоровішою, не тільки подовжує її вік, але й робить її працю продуктивнішою, суспільно корисною, а життя – цікавішим.

У людському організмі все тісно взаємопов’язано, чудово налагоджено, узгоджено і працює бездоганно, але доти, доки не виникають захворювання або вікові зміни. Тоді починаються розлади в роботі численних органів і систем, порушується ритм їх діяльності. Щоб зрозуміти і правильно вибрати методи запобігання їм, треба знати будову і функції організму людини [2, 17, 18, 63].

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
4. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
7. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
10. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
11. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
12. Адміністративні правовідносини: поняття, ознаки,

Переглядів: 1028