• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні водогосподарські проблеми. Проблеми водозабезпечення

Водне господарство України – це складний комплекс, який за структурою, технологією і рівнем водокористування є екологічно небезпечним, оскільки не відповідає відновлювальній спроможності природних водних екосистем і якісним затратам соціальної сфери водозабезпечення.

Розглядати будь-яку зміну в екологічних системах річок окремо від стану навколишнього природного середовища в цілому в Україні – заняття нерозсудливе, а точніше, марне і даремне. Немає потреби аргументувати це твердження.

Таким чином, до рівня екологічної катастрофи Україну призвело багато факторів, основними з яких у промисловості є:

§ висока ресурсо- і енергоємність старих технологій, що у 2-3 рази перевищують ресурсо- та енергоємність виробництва у розвинутих країнах;

§ високий рівень концентрації промислових об'єктів;

§ відсутність чи недостатня потужність очисних споруд;

§ недосконалість технологій з очищення і погана експлуатація існуючих очисних споруд;

§ відсутність правових і економічних механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;

§ відсутність екологічних знань і низька екологічна освіченість населення країни.

Значної шкоди природі завдає промисловість, особливо підприємства теплоенергетики. Вони забруднюють повітря, воду і землю. Теплоенергетика дає до 30 % усіх викидів у атмосферу. Забруднення води і земель відбувається через викиди пилу, шлаків, а також скид теплих вод (теплове чи термічне забруднення). Не менша частка у забрудненні атмосфери, води і ґрунту припадає на металургійну промисловість (кольорову, чорну; коксівне і прокатне виробництво та ін.), вона сягає 38 % загальної кількості.

Особливо негативно впливає на екологічний стан природного середовища нафтохімічний комплекс виробництв. Застаріла технологія та низька експлуатаційна і технологічна дисципліна призводять до забруднення середовища вуглеводнями, фенолами, сірковуглецем, сірчаною кислотою, фтористими та іншими сполуками, здебільшого отруйними для всього живого. Нафтохімічний комплекс відповідальний за забруднення поверхневих і підземних вод у більшості регіонів країни.

Ще однією причиною забруднення навколишнього середовища є те, що в зв'язку із незамкнутим циклом виробництва хімічні підприємства країни змушені нагромаджувати на складах величезні запаси сировини, напівфабрикатів і т. п. Значно забруднюють поверхневі та підземні води шламосховища, нагромаджувачі «хвостів» флотаційних виробництв, терикони, звалища тощо, в яких щороку накопичується понад 1500 млн т твердих відходів. Таким чином, основні причини забруднення навколишнього середовища – енергетико-сировинна спеціалізація і низький технологічний рівень промисловості України. В результаті цього і створюються згадані відходи, яких уже нагромадилось понад 20 млрд т. Вони займають близько 130 тис. га. Частка утилізації відходів незначна. Не існує переробки токсичних відходів. Немає також чіткої системи їхнього збору і зберігання. Останнє, на жаль, стосується і відпрацьованих радіоактивних препаратів, а також приладів, що застосовуються в галузях економіки і медицини. Підприємства не зацікавлені самостійно вирішувати екологічні питання. Слід зазначити поганий стан зі збором, зберіганням та переробкою відходів комунального господарства.

У забрудненні навколишнього природного середовища, особливо річок, озер та інших водних об'єктів, у руйнуванні їхніх екосистем, степових і лісових ландшафтів значною мірою винен сільськогосподарський сектор економіки. Нагадаємо, що у сільськогосподарському виробництві України (на 01.01.2002 р.) використовують понад 41,8 млн га угідь, або 69,3 % її території. Під ріллею зайнято 32,5 млн га (53,9 % території), під пасовищами і луками – 7,9 млн га (13,1 %). У сільському господарстві щороку використовують понад 36 % загального споживання води в країні. На кожного жителя припадає 0,84 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,66 га ріллі. Це значно перевищує показники інших країн Європи, де вони дорівнюють відповідно 0,44 і 0,25 га. За кількістю орних земель, що припадає на душу населення, Україна займає сьоме місце серед найбільших землеробських країн світу, дев'яте – за кількістю всіх земель на одного жителя і передостаннє (перед Індією) місце – за кількістю лук та пасовищ на одного жителя. Розораність в окремих районах України досягла 80 % і навіть понад 90 %. На жаль, у сільськогосподарський обіг, часто і для пропашних культур, введені поля на схилах і в заплавах річок.

Читайте також:

1. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. II. Основні засоби
4. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
5. III. Проблеми репатріації експатріантів
6. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
7. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
8. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
9. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
10. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
11. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
12. Актуальні проблеми біоетики

Переглядів: 648