• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Умови конструктивної поведінки у конфліктній ситуації

Головною умовою конструктивного розв’язання конфлікту психологи вважають відкрите й ефективне спілкування конфліктуючих сторін. Через те, що у складній педагогічній ситуації спілкування погіршується, слід з самого початку піти на ризик і якомога повніше, нехай навіть у різкій формі, висловити все, що відчуваєш. Це знімає емоційне напруження, людина заспокоюється. Взаємне вираження почуттів може в такому випадку створити умови для конструктивного обміну думками. Відкрита людина допускає можливість кількох варіантів у вирішенні питання.

Психологи А.Я.Анцупов і А.А.Малишев пропонують таку продуктивну логіку усвідомлення і проведення відкритої розмови у конфлікті( 1):

§ Висловіть думку про те, що цей конфлікт обом невигідний.

§ Запропонуйте цей конфлікт припинити , удавшись до наступних кроків.

§ Визнайте свої помилки, вже допущені в конфлікті(вони, звичайно, є і визнати їх Ви можете). Скажіть, у чому Ви вважаєте себе неправим. Непрямо або прямо продемонструйте своє каяття.

§ Зробіть поступки опонентові, де можливо, тобто у тому, що для Вас не є головним, принциповим.

§ Висловіть Ваші побажання про поступки, необхідні з боку опонентів (вони, безумовно, стосуються Ваших основних інтересів у цьому конфлікті).

§ Спокійно, без негативних емоцій обговоріть взаємні поступки.

§ Якщо вдалося домовитися, то скажіть, що вважаєте конфлікт вичерпаним. В іншому випадку не створюйте безвихідь, оцінивши розмову як невдалу. Залишайте шанс продовжити розмову. Скажіть приблизно так: „Ну що ж, поки що ми не знайшли згоди. Але я думаю, що тепер кожен з нас краще розуміє сутність позиції сторін. Давайте ще подумаємо, як розв’язати проблему і повернемося до розмови через два-три дні. Якщо ми обидва захочемо, ми розв’яжемо проблему”.

Така розмова наблизить позиції, дасть зрозуміти один одного, зробить стосунки більш відкритими.

Другою умовою є здатність орієнтуватися не наминуле, а на майбутнє. Головне – не дорікати, а знайти вихід: що робити далі. Дивитися в аналізі ситуації педагогу доцільно вперед, а не назад (16, с.67).

Третя умова до будь-якого конфлікту, а тим більше до педагогічного, - позитивне ставлення до опонента. Через те, що конфлікт завжди виникає, коли стикаються інтереси, цінності, той, хто їх обмежує, сприймається як супротивник. А у супротивника ми бачимо гіршу частину його особистості. Ставимося до нього із осторогою. Мудрі стверджують: перше, ніж домовитися про щось або переконати при суперечливих інтересах, – накажи собі полюбити його. Подумай про його хороші риси, гідність і з цим настроєм взаємодій.

Четверта умова – раціональне мислення. Не зупинятися на з’ясуванні стосунків, а шукати рішення. Пам’ятати про два головних завдання: знайти шлях розв’язання едагогту і упорядкувати при цьому свої стосунки. У педагогічній діяльності зберегти, уладнати стосунки – надто важливо, бо з ними рішення буде знайдено й потім.

П’ята умова – співробітництво. Не нав’язувати рішення, а виявляючи повагу, допомогти вийти переможцями обом сторонам. У зв’язку з цим варто звернутися до переконливого експерименту Міллера (1975 р.), що показав перевагу схвалення позитивних якостей особистості у впливові на поведінку школярів.

Дослідники перевірили в трьох класах ставлення учнів до чистоти у кабінетах. В одному класі (контрольному)дітям не говорили нічого про акуратність у класній кімнаті, а лише фіксували кількість сміття в корзинах. У другій класній кімнаті (перший експериментальний клас) директор, вчитель, прибиральниця 8 днів переконували дітей не смітити. Вони зверталися до дітей як у письмовій, так і усній формі із закликами підтримувати чистоту – кидати сміття в корзину і піднімати його з підлоги. У третій класній кімнаті були використані „позитивні соціальні ярлички”: протягом того ж періоду дорослі не спонукали дітей змінювати поведінку, а хвалили їх за те, що вони вже успішно підтримують чистоту, підкреслювали їхню уважність, старанність.

Експериментатори виміряли кількість сміття (включаючи й те, що вони спеціально підкидали) протягом трьох етапів: до експерименту, безпосередньо після 8 днів експерименту і через два тижні після нього(коли вже ніде про чистоту не говорили).

Результат: до експерименту – скрізь лише 20% сміття потрапляло в корзину у всіх трьох класах; безпосередньо після експерименту – 45% у групі , де переконували, і 80% - де схвалювали. Після двох тижнів – група, де переконували, повернулася до попередніх відсотків (20), а та, де

схвалювали, зберегла досягнення (80%).

Використання вчителем позитивних соціальних ярличків довело свою перевагу, бо вчителі орієнтувалися на внутрішню зацікавленість учнів, пов’язану із власним зростанням дітей, яке здійснювалося в атмосфері співробітництва.

Шоста умова.Бути терплячим, толерантним. Бути твердим стосовно проблеми, але м’яким з людьми( Фишер 10, с.69). Терплячість може попередити виникнення деструктивних конфліктів. Коли учень не правий, помиляється, не завжди слід робити зауваження при однокласниках, наполягаючи на тому, щоб школяр визнав помилку.

Навіть на уроці, коли учень дає неточну чи неправильну відповідь, доцільніше не заявляти зразу ж „Неправильно. Хто виправить?”, а підвести його і клас до усвідомлення свого прорахунку. Це може бути здійснено в такій формі: „Ти впевнений?”, „Давай поміркуємо...”, „Зверни увагу на...”, „А якщо так?” тощо.

Отже йти до вирішення проблеми, до усунення помилки шляхом надання можливості учневі самостійно виправити неточність, що дасть йому можливість свідомо розв’язати завдання і зберегти своє обличчя.

ВИСНОВКИ:

Творчий підхід до розв’язання педагогічної ситуації – це не гонитва за влучним дошкульним словом, а вміння побачити ситуацію цілісно, враховуючи мотивацію усіх сторін, що допоможе перебудувати умови задля усвідомлення кожним суті проблеми.

Педагогові необхідно культивувати в собі здатність мислити позитивно, не пасувати перед ускладненнями в діяльності, а навіть вітати їх, сприймаючи як нову можливість утвердження свого професіоналізму в розв’язанні педагогічних задач.

Кожен керівник сподівається, що його діяльність у школі, його уроки будуть ефективними й атмосфера на них та в особистісному спілкуванні з колегами й вихованцями приноситиме задоволення йому і його учням. Це буде, такого результату можна досягти, якщо головними орієнтирами своєї професійної діяльності обрати гуманістичні цінності.

Треба бути готовим до спільного вирішення проблем, до того, щоб сказати, наскільки це можливо й чесно, про свої почуття, викликані негативною поведінкою учнів, недоробками колег, до етичного захисту своєї гідності. Треба навчитися співробітництву, умінню шукати рішення, коли виграють обидві сторони, коли немає переможців і переможених. Саме така атмосфера, створена нами, допоможе розвиватися далі й відчувати повноту професійного щастя.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає сутність управління педагогічним конфліктом?

2. Які три завдання має розв’язати вчитель, едагогтивно вирішуючи конфлікт?

3. У чому своєрідність поведінки вчителя на кожному етапі розвитку конфлікту?

4. Якою є „техніка амортизації конфліктів”?

5. Що означає порада: ”Реагувати на потребу, а не на позицію”?

6. Які форми захисту заважають вчителеві ?

7. Які основні способи конструктивного розв’язання конфліктів у школі, умови їх застосування?

8. Яких важливих правил поведінки у складних ситуаціях варто дотримуватися вчителеві, щоб творчо розв’язувати проблему?

9. Як взаємодіяти з важкими особистостями? Яких принципів слід дотримуватися?

10. Схарактеризуйте умови конструктивної поведінки вчителя у конфлікті.

Творчі завдання:

1. На основі спостережень уроків з’ясуйте причини порушень взаємодії вчителя з учнем. Якими прийомами варто було скористатися вчителю у залагоджені суперечностей на уроці?

2. Проаналізуйте характер гумористичних зауважень вчителів і з’ясуйте дотримання ними такту.

3. Розробіть прийоми відмови у проханні(учням, колегам, керівникам). Використайте книгу В.І.Андреєва „Конфликтология”. – М.,1995. – С.101 -102.

Тематика рефератів:

1. Моделі конфліктної взаємодії вчителя з учнями та шляхи їх переведення у конструктивне спілкування.

2. Нетактовність педагога і конфлікти з дітьми.

3. Такт учителя у подоланні педагогічних конфліктів.

Література:

1. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты. – К.: МАУП, 1976.– С.60-61.

2. Гласс Л. Вредные люди / Пер. с англ. – СПб: Питер Пресс, 1997. – С.68-173.

3. Гришина Н.В. Психология конфликта.– СПб: Питер,2000.- С.285-312.

4. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособстісного спілкування/ Пер.з англ. – К.:КМ Академія, 2003. – С48-53, 236-260).

5. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект. – К.:МАУП, 2000. – С. 140-142.

6. Конфликты: Сущность и преодоление: Методические материалы и рекомендации. – М.: МГК НО, 1990. – С.5-38.

7. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.: Стрингер, 1992.- С.33-43.

8. Лукашонок С.Н., Щуркова Н.Е. Конфликтологический этюд для учителя. – М.: Рос. педобщество, 1998. – 79с.

9. Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Уроки социальной психологии /Перев. с англ. – М.: Аспект Пресс, 2000. – С.364-366.

10. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом едагогсе. – М.: Просвещение, 1991. – С.11-115.

11. Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Мн.: Беларуская навука, 1998.- С.11, 147-173.

12. Самоукина Н.В. Игры, в которые играют…- Дубна: Феникс, 1986. – С. 91-106.

13. Самыгин С.И. Столяренко Л.Д. Психология управления: Учебн. пособие. – Ростов н/Д.: Феникс,1997. – С. 465-476.

14. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К.: Внешторгиздат, 1991.- 166-168.

15. Старовойтенко Н. Використання гумору як педагогічного засобу // Рідна школа. – 2000.- №1.-С.74-76.

16. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения. – М.:Наука, 1992. – С.56-70.

17. Щуркова Н.Е. Педагогическая технология. – М.: Пед. общество России, 2002. – С. 96-104, 137-142.

18. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии. – М.: Пед. общество России, 1998. – С.73-82.

Читайте також:

1. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
2. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
3. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
4. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
5. Аналогічно доводиться достатність умови існування максимуму.
6. Аналогія як умовивід
7. Блок 4. Умови та охорона праці.
8. Блок перевірки умови
9. БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ
10. В осередку надзвичайної ситуації
11. в осередку надзвичайної ситуації
12. Вивчення девіантної поведінки

Переглядів: 708