Основна література

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р. – Агентство “Книга Пам’яті України”, 1996.

2. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” // ВВРУ. – 1997. - № 40. – Ст.263.

3. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу №11) // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 2

4. Регламент Європейського Суду з прав людини // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 1.

5. Андріанов К. Правова природа рішень Європейського Суду з прав людини // Право України. – 2002. - №3. – С.37.

6. Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав // Право України. – 2000. - № 8. – С.65-67.

7. Волинка К.Г. Проблема забезпечення прав і свобод особи в Україні // Людина і політика. – 2000. - № 1. – С.64-68.

8. Головатий С. Нові можливості щодо захисту прав людини в Україні // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 1.

9. Гусейнов Л.Г. Просторові межі дії Європейської Конвенції з прав людини // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 1999. - № 4. – С.101-108.

10. Зайцев Ю. Вичерпання національних засобів правового захисту: критерії кваліфікації // Практика Європейського Суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2000. - № 2. – С.199-203.

11. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). – Київ. – 2000.

12. Карташкин В.А. Механизм защиты прав человека // Журнал российского права. – 1999. - № 3-4. – С.3-7.

13. Липачова Л.М. Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.1. – С.133-142.

14. Присяжнюк Т. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав // Право України. – 2001. - № 6. – С.32-37.

ВСТУП

З набуттям Україною державної незалежності та переходом до процесу реальної реалізації у світовому і регіональному політико-правовому просторі прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, виникла необхідність створити можливості для кожної людини реального здійснення її прав, свобод та обов’язків, закріплених у Всесвітній декларації прав людини. Для цього необхідно виробити ефективний механізм реалізації людиною і громадянином України їх прав і свобод орієнтуючись на вимоги світової спільноти та на регіонального, в першу чергу, Європейського рівня.

В доктринальних юридичних джерелах відсутнє однозначне тлумачення механізму реалізації прав, свобод та обов’язків людини на міжнародному рівні. При цьому, в абсолютній більшості випадків, йдеться про міжнародні системи захисту прав людини та міжнародно-правовий механізм дії міжнародного співтовариства, пряме застосування міжнародних стандартів, загальність та невтручання у внутрішні справи, імплементацію міжнародних договорів і стандартів, нагляд та впровадження можливостей в практику, форуми та тематику прав людини, механізми судового захисту прав людини, професійні стандарти для юристів щодо захисту прав людини, тощо. Щодо регіонального механізму, в доктринальних джерелах, найбільш часто, розглядають європейські, американські, африканські та деякі інші механізми щодо реалізації міжнародних прав та свобод людини.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що ознаками механізму реалізації прав, свобод та обов’язків людини щодо міжнародного рівня є:

а) міжнародне поняття прав людини (їх історія, класифікація, загальність, невтручання у внутрішні справи, укладення договорів тощо);

б) міжнародні стандарти прав, свобод та обов’язків людини і громадянина та їх співвідношення з національним правом;

в) наглядові процедури та їх впровадження (імплементація) в національному праві;

г) міжнародні форуми прав людини;

д) особливості тематики прав і свобод людини: прав збройних конфліктів; недоторканності; права власності; свободи від дискримінації; свободи совісті; економічні, соціальні та культурні права та свободи; свободи окремих груп населення; політичні права та свободи.

Отже, механізм реалізації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні щодо міжнародного рівня – це система закріплених в міжнародних документах міжнародних стандартів, імплементація їх в Українське право, гарантування їх здійснення міжнародними форумами, охорона, захист від будь-яких посягань з боку держави і інших міжнародних суб’єктів та відновлення порушених прав, свобод та обов’язків.

Основним міжнародним документом регіонального європейського рівня є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, яку було прийнято Радою Європи в 1950 році, розгляду якій і буде присвячена ця лекція.

Мета лекції: розглянути основний міжнародний документ щодо захисту прав і свобод людини та громадянина на регіональному європейському рівні, визначити його роль, зміст, структуру, основні положення та дати характеристику протоколів до Конвенції, які ратифікувала України на сьогодні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативна література	\|	Історія виникнення і розвитку системи управління охороною праці в організаціях (СУОП). Політика в галузі охорони праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.