Історія виникнення і розвитку системи управління охороною праці в організаціях (СУОП). Політика в галузі охорони праці

В Україні СУОП вперше була розроблена, теоретично обґрунтована і запропонована кафедрою охорони праці Національного університету «Львівська політехніка», а саме проф. Г.Г. Гогішвілі у 1976 р. Підґрунтям для створення СУОП була база існуючих стандартів з охорони праці.

Львівська обласна рада профспілок активно підтримала цю роботу і в 1976 р. видала комплекс типових стандартів підприємства:

– СТП 12.0.001-76. Система управления безопасностью труда. Общие положення. Организационное построение;

– СТП 12.0.002-76. Система управления безопасностью труда. Порядок разработки и контроля исполнения мероприятий по обеспечению безопасности труда;

– СТП 12.0.003-76. Система управления безопасностью труда. Методика оценки безопасности труда производственных подразделений;

– СТП 12.0.004-76. Система управления безопасностью труда. Порядок проведения «Дня безопасности труда».

В той же рік було опубліковано «Методичні рекомендації з розробки та впровадження стандартів підприємств і системи управління безпекою праці». Всього було розроблено і видано 15 стандартів підприємств з безпеки праці.

Українська рада профспілок, ВЦРПС і Держстандарт СРСР затвердили «Рекомендації. Управління охороною праці. Основні положення», які були переглянути 07.02.2008 р. Впровадження системи дозволило вже у 1980 р., тобто за п’ять років, знизити виробничий травматизм у Україні на 25 %.

В 1982 р. значущість СУОП вперше було глибоко розглянуто вченими Інституту економіки промисловості Академії наук України. Вони підтримали впровадження СУОП і трактували її як комплекс постійно діючих заходів і засобів, спрямованих на зниження ризику життя і здоров’я працюючих .

Закон «Про охорону праці», прийнятий в Україні в 1992 р. вимагає забезпечувати функціонування СУОП на всіх підприємствах. В 1999 р. в багатьох європейських країнах та Росії був прийнятий міжнародний стандарт ОНSAS 18001 «Occupational Health and Safety Assessment Serias» (Серія «Система управління охороною здоров’я і безпекою праці»).

СУОП і ОНSAS мають аналогічні завдання, логічно доповнюють одна одну і відповідно до ст.9 Конституції України діють на території України. Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, у яких бере участь Україна, запроваджено інші правила, ніж ті, які містять законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди (ст..1-8 КЗпП України). Таким чином, у Конституції і Кодексі законів про працю України закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства. Це дає можливість перевіряти функціонування СУОП на підприємстві сторонніми сертифікаційними фірмами.

У Євросоюзі страхові компанії не працюють з підприємствами, які не дотримуються вимог ОНSAS, а банки не дають або обмежують надавання кредитів.

Політика в галузі охорони праці в Україні визначена основними положеннями Конституції України з охорони праці, а саме:

– «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

– «Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від назначеної законом» (ст.43);

– «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється» (ст.43);

– «Кожен, хто працює, має право на відпочинок» (ст.45);

– «Громадяни мають право на соціальний захист" (ст.46);

– «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст.50).

Наведені статті Конституції реалізуються за допомогою ряду Законів, основними з яких є закон України «Про охорону праці» і Кодекс законів про працю (КЗпП). Останній безпосередньо регулює трудові відносини працівників всіх категорій і спрямований на охорону трудових прав працюючих. Основні положення закону:

– «Створення безпечних й нешкідливих умов праці на всіх підприємствах» (ст.153);

– «Власник або уповноважений ним орган забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці» (ст. 153);

– «Власник або уповноважений ним орган забезпечують систематичне
проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, проти
пожежної охорони" (ст. 153);

– Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, виро-
бів виробництва та ін. повинні проводитися з урахуванням вимог щодо охорони праці» (ст. 154);

– «Власник, який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державного нагляду за охороною праці дозвіл розпочати роботу" (ст. 155);

– «Виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, .а також впровадження нових технологій без дозволу органів державного нагляду за охороною праці забороняється» (ст. 156);

– «Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення умов праці працівників, впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки» (ст. 158);

– «Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання» (ст. 157).

Виконання статей Закону Україні дозволяє реалізувати методологію стовідсоткового захисту працівників на кожному робочому місці незалежно від професії або роду діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основна література	\|	Предмет та метод правового регулювання трудового права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.