Предмет та метод правового регулювання трудового права.

У сучасних умовах у систему суспільних відносин, що становлять предмет трудового права, входять індивідуальні відносини щодо застосування найманої праці й колективні трудові відносини.

Наймана праця, що здійснюється у рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками:

1) праця юридично несамостійна, а така, що протікає у рамках визначеного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

2) не на основі власних коштів виробництва, а за рахунок коштів (капіталу) власника;

3) не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання у роботі вказівок та розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату;

4) виконання роботи певного виду (трудової функції);

5) трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк і лише у випадках, передбачених законодавчими актами, - на визначений строк;

6) здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, у колективі працівників (трудовому колективі);

7) виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

8) отримання від роботодавця у встановлені терміни винагороди за роботу, що виконується;

9) забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках;

10) участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

До індивідуальних трудових відносин належать відносини щодо:

професійної орієнтації і професійного добору кадрів, що здійснюється роботодавцем;

укладання, зміни та припинення трудового договору;

відсторонення працівників від роботи роботодавцем;

нормування праці у рамках трудового договору;

оплати праці;

робочого часу;

часу відпочинку;

охорони здоров'я працівників у процесі праці;

дисципліни праці;

оцінки результатів праці та атестації працівників;

професійного навчання працівників і підвищення їхньої кваліфікації;

дисциплінарної відповідальності працівників;

матеріальної відповідальності сторін трудового договору.

Колективні трудові відносини:

організаційно-управлінські відносини в сфері праці;

відносини щодо забезпечення зайнятості, профорієнтації і працевлаштування;

відносини щодо професійного відбору, професійної підготовки й підвищення кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві;

соціально-партнерські відносини;

відносини щодо нагляду і контролю за охороною праці й дотриманням трудового законодавства;

відносини щодо розгляду трудових спорів.

Метод правового регулювання) - це сукупність заходів, способів і форм вираження специфічних регулятивних властивостей і функцій, притаманних нормам даної галузі.

Особливостями методу трудового права є:

- поєднання централізованого (держпавно-нормативного) і локального (колективно-договырного) регулювання суспільних відносин у сфері праці;

- поєднання договірного, рекомендаційного та імперативного способів регулювання;

- участь працівників у правовому регулюванні праці через трудові колективи, профспілкові або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи;

- свобода вибору сторін при укладенні трудового договору з підляганням їх в процесі праці правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- наявність специфічних способів захисту трудових прав і забезпечення виконання трудових обов'язків.

Отже, трудове право – це галузь права, яка регулює індивідуальні відносини щодо застосування найманої праці та колективні трудові відносини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія виникнення і розвитку системи управління охороною праці в організаціях (СУОП). Політика в галузі охорони праці	\|	ОРГАНИЗАЦИЯ АКУШЕРСКОЙ И ГИНЕКОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ В РОССИИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.