• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Приклади тематики збору інформації за пентаграмою Гінгера [9] для випадків з різним числом клієнтів

За допомогою наведеного тесту можна збирати інформацію, розробляти індивідуальні програми і коригувати їх в залежності від змін клієнта. На основі одержаної інформації можна диференціювати складові і чинники неблагополуччя в сім’ях, що дозволяє в подальшому розробити стратегію і тактику соціально-педагогічної роботи стосовно кожної конкретної сім’ї, забезпечити адресність і результативність соціально-психологічної підтримки і допомоги.

При вивченні сімейної ситуації надзвичайно важливо виявити особливості, які зумовили неспроможність родини впоратися з проблемами самостійно. Тому до діагностичного аналізу можна включати метод виявлення і вивчення типових “слабких місць” сім’ї. Прикладом одного з поширених методів подібного призначення може слугувати діагностична схема трьохосьової класифікації проблемних сімей [10].

Перша вісь – порушення розвитку сім’ї, – це сукупність труднощів, які відображають етапи розвитку будь-якої родини (первинна дисфункція). Вона пов’язана з труднощами встановлення стосунків, які б задовольняли подружжя; проблемами, які виникають з народженням дитини; з важкими етапами розвитку сім’ї, коли дорослі діти створюють власну сім’ю і залишають батьківський дім тощо. Це також ускладнення і варіації розвитку сім’ї за етапами, сімейні кризи, пов’язані з розлученням подружжя, хронічна нестабільність родини через регулярну відсутність одного з її членів тощо.

Друга вісь – порушення сімейних підсистем. Це: дисфункція в подружніх стосунках (порушення взаємодоповнюваності, конфлікт інтересів подружжя, патологічна залежність одного з них); порушення в підсистемі “батьки–діти” чи “брати–сестри”.

Третя вісь – порушення функціонування сімейної групи. Вона містить, по-перше, порушення інтеграції окремих членів родини (дезінтеграція сім’ї; патологічно інтегрована сім’я – випадок, коли членам родини нав’язують непритаманні їм соціальні ролі). По-друге, це низка порушень у взаєминах родини з навколишнім світом (соціально ізольовані сім’ї, сім’ї людей з відхиленнями у поведінці тощо).

Отже першим ключовим кроком технології роботи з неблагополучною родиною виявляється вивчення ситуації з метою виявлення порушень, які призводять до дисфункції сім’ї. На основі такого діагнозу далі формується стратегія надання послуг.

На час завершення діагностики її результати мають бути відображені у письмовому вигляді за певною формою. Наприклад, фахівці центру підтримки сім’ї, який був створений Українським інститутом соціальних досліджень і працював у Солом’янському районі м. Києва протягом 1999–2001 рр., користувалися індивідуальною картою супроводження сім’ї, що мала таку форму:

Індивідуальна карта супроводження сім’ї(указується П. І. Б. або № персонального коду залежно від бажання клієнта)_____________________________________________________

1. Склад сім’ї (за таким порядком: діти, рідні батьки, нерідні батьки)

2. В родині є:(необхідне позначити)

1. Хворі діти_________________________________________________________

2. Діти, що стоять на обліку в РВВС_____________________________________

3. Діти, що утікали з дому______________________________________________

3. Оцінка матеріального становища родини(зазначається один варіант оцінки)

1. Сім’я ні в чому собі не відмовляє

2. Коштів достатньо, але зайвих немає

3. Коштів вистачає тільки на найбільш необхідне

4. Коштів постійно не вистачає, в тому числі і на харчування, незважаючи на економію витрат

5. Сім’я отримує соціальну допомогу

4. Скільки часу батьки проводять з дітьми:

а) годин на день_______________

б) годин на тиждень____________

5. Чи є у дитини (дітей) у квартирі місце, яке вона може вважати своїм і за стан якого несе відповідальність:

6. Як проводить родина вільний час(необхідне позначити):

1. Відвідує кінотеатри, концерти, театри

2. Відвідує ринки, магазини

3. Відпочиває на природі

4. Відпочиває вдома (книги, телевізор, радіо, музика)

5. Навідується до родичів, друзів

6. Відвідує дискотеки, клуби, танці

7. Працює на земельній ділянці, дачі, їздить у село

8. Практично не відпочиває

9. Інше (що саме)_____________________________________________________

7. Позашкільні заняття дітей до 16 років(гуртки, секції, студії, курси, інше, що саме):________

___________________________________________________________________________________

8. Робота, яку виконують діти вдома (необхідне позначити):

1. Прибирання квартири

2. Приготування їжі

3. Закупівля продуктів

4. Прибирання сміття

5. Миття посуду

6. Інше (що саме)__________________________________________________________________

9. Влітку діти(необхідне позначити):

1. Відпочивають у дитячих таборах, санаторіях

2. Відпочивають у родичів у селі

3. Допомагають працювати на дачі, городі

4. Провели канікули вдома

5. Інше (що саме)__________________________________________________________________

10. Консультацію якого фахівця відвідувач сподівається отримати:_____________________

___________________________________________________________________________________

11. Які конкретно проблеми в сім’ї турбують відвідувача сьогодні:______________________

___________________________________________________________________________________

12. Чи звертався відвідувач зі своїми проблемами до інших установ? Якщо так, то які були результати:_________________________________________________________________________

13. Резюме консультанта:____________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

14. Чи потрібна консультація інших співробітників Центру_____________________________

_____________________________________________________________________________________15. Заходи щодо соціального супроводження сім’ї_______________________________________

Наступним кроком технології роботи соціального працівника з неблагополучною родиною стає розробка методики втручання. Природно, воно має здійснюватися не спонтанно, а за чітко визначеним планом. Уже під час оцінки ситуації і потреб сім’ї та її окремих членів соціальний працівник інформує клієнтів про необхідність розробки плану співпраці. При цьому важливо визначити пріоритети діяльності, адже більшість проблем мають багатосторонній характер. Важливо, щоб клієнти брали активну участь у визначенні пріоритетів, тобто тих завдань, які слід вирішити в першу чергу.

У загальному вигляді пріоритети діяльності з неблагополучними сім’ями можна класифікувати за такими напрямами соціальної роботи:

· соціальна опіка, допомога та патронаж соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

· попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров’я дітей та молоді і запобігання такому впливу;

· відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами;

· контроль за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав і свобод дітей та молоді.

Основними видами соціальних послуг для неблагополучних сімей є:

· психологічні, соціально-педагогічні, юридичні, соціально-медичні, соціально-економічні, інформаційні;

· соціальний супровід, соціально-профілактична робота із запобігання правопорушень та наслідків негативних явищ у сім’ї разом з органами внутрішніх справ, охорони здоров’я, освіти, службами у справах неповнолітніх;

· здійснення соціально-реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації.

Різні причини неблагополуччя вимагають надання різних видів послуг, які конкретизуються найчастіше за такими групами:

· надання прямої матеріальної допомоги;

· психолого-педагогічна робота з родиною;

· сприяння поліпшенню матеріального становища родини;

· сприяння навчанню та розвитку дитини;

· сприяння захисту здоров’я та оздоровлення дитини;

· представництво та захист прав дитини;

· сприяння відновленню та налагодженню контактів між батьками та дітьми, соціальним оточенням.

Розробляючи план дій соціальний працівник повинен мати на увазі необхідність дотримання таких принципів:

· співпраці з іншими спеціалістами і службами;

· активності дій;

· своєчасності та ефективності втручання;

· концентрації на головному напрямі розв’язання проблеми;

· конфіденційності.

Соціальну роботу із сім’ями прийнято розподіляти на такі види:

· екстрені дії, спрямовані на виживання родини (термінова соціальна допомога, надання притулку, негайне вилучення з родини дітей, що зазнають жорстокого ставлення, перебувають у небезпеці чи залишені без піклування батьків);

· діяльність, спрямована на підтримку стабільності родини;

· заходи, спрямовані на соціальний розвиток родини та її членів.

Плануються методи, засоби втручання, обробки та аналізу інформації, можливі варіанти висновків та рекомендацій. У разі потреби планується використання різних технік психологічної підтримки (наприклад, методика вербалізації емоційних станів, програвання ролей один одного, методика опосередкованого сімейного спілкування тощо).

Особливо важливо вірно спланувати стратегію пошуку порушень у сім’ї та їх корекції, тобто передбачити основні напрями співпраці з клієнтом, мету, завдання й бажані результати на весь час роботи. Цьому сприяє узагальнення даних, зібраних раніше в ході діагностики, їх аналіз та виявлення думок усіх учасників процесу планування, документування і подальшої реалізації соціальної роботи з клієнтом.

Наприклад, соціальні працівники Німеччини застосовують спеціальну форму узагальнення інформації, потрібної для ефективного планування допомоги неблагополучній родини, яка має проблеми з дітьми. Звичайно відображуються такі дані.

1. Вид допомоги.

2. Термін початку реалізації цього виду допомоги.

3. Юридична підстава для надання цієї допомоги.

4. Прізвище, ім’я, дата народження клієнта (дитини, підлітка, молодої людини).

5. Відповідальний соціальний працівник за надання допомоги, його контактні реквізити.

6. Відповідальний член сім’ї (один з батьків), якій здійснюється допомога, його контактні реквізити.

7. Дата, місце проведення співбесіди із складання плану допомоги.

8. Особи, що взяли участь у складанні плану.

9. Опис соціальної проблеми та попередньої історії її виникнення.

10. Думка соціальної служби щодо необхідності допомоги.

11. Думки учасників процесу допомоги окремо по кожній із нижчезазначених проблем:

1. Думка самого клієнта щодо необхідності допомоги.
2. Думка члена сім’ї, відповідального за виховання клієнта, щодо необхідності допомоги.
3. Думка соціальної служби щодо необхідності допомоги.
4. Опис допомоги, що надавалася до цього часу.
5. Опис особистої ситуації клієнта.
6. Опис внутрішньосімейної ситуації.
7. Опис ситуації в позасімейному оточенні клієнта, у тому числі за місцем навчання, роботи тощо.
8. Опис дозвіллєвих уподобань клієнта.
9. Опис можливостей соціальної служби.
10. Додаткові інформаційні матеріали з усіх джерел, що матимуть значення для реалізації процесу допомоги.

У німецькій практиці роботи з неблагополучною родиною прийнято складати індивідуальний план роботи (план допомоги) після тримісячного іспитового терміну, який починається відліком з того моменту, як соціальною службою приймається рішення про проведення даного соціально-педагогічного заходу. Цей план потім коригується й удосконалюється через кожні півроку до тих пір, поки потреба в допомозі є актуальною.

Як правило, на соціально-педагогічну роботу з родиною у Німеччині виділяється два-три роки. Кількість годин, яка необхідна соціальному працівникові для роботи з конкретною родиною, визначається в залежності від ситуації і запланованого обсягу роботи. Як правило, вона становить не менше 10–12 годин на тиждень.

Після завершення діагностики, визначення проблем і потреб сім’ї, розробки стратегії і плану співпраці, клієнт і соціальний працівник укладають угоду, де зазначають, які дії сторони виконуватимуть і яку відповідальність вони на себе беруть.

В угоду можуть бути включені такі пункти:

· мета співпраці;

· скорочений опис ситуації та потреб сім’ї;

· що слід зробити для досягнення запланованої мети;

· обов’язки, що покладаються на різні сторони, які беруть участь в роботі (соціальний працівник, клієнт і члени сім’ї, інші особи з відповідних служб);

· терміни виконання окремих заходів, загальний термін співпраці, що запланований;

· дата укладання угоди;

· дата можливого перегляду угоди;

· умови розірвання угоди;

· додаткові умови.

Наприклад, соціальні служби Німеччини практикують форму угоди, яка окремо конкретизує зміст послуг і дій усіх учасників процесу допомоги, завдання, які вони мають вирішити, зміни, яких потрібно досягти, і терміни реалізації. Такою угодою визначаються:

1. Необхідні дії клієнта.

2. Завдання і дії батьків (опікунів тощо).

3. Завдання, які має вирішити, і послуги, які має реалізувати соціальна служба.

4. Завдання, які мають вирішити, і послуги, які мають реалізувати інші організації, які беруть участь у наданні допомоги.

5. Терміни, протягом яких соціальна служба та інші організації здійснятимуть заходи активної фази втручання.

6. Витрати, які організації беруть на себе.

7. Зміни, які мають бути досягнуті щодо сімейної, економічної, навчальної тощо ситуацій клієнта. Це можуть бути зміни у відвідуванні школи, трудовій зайнятості, проведенні дозвілля, при потребі – навіть зміни місця проживання або, взагалі, зміна членів сім’ї, опікунів тощо.

Така угода підписується всіма учасниками процесу надання соціальної допомоги.

Другий етап

Після того як план сформульовано, починається його реалізація. У цьому процесі беруть участь обидві зацікавлені сторони (соціальний працівник і клієнт). Кожен з них бере на себе те завдання, яке йому під силу. На цьому етапі для клієнта особливе значення мають ситуації успіху. Завдання соціального працівника – дати кожному клієнту можливість пережити радість досягнення, повірити в себе.

Реалізація плану передбачає застосування різноманітних процедур із вибору та апробації обраної послідовності використання методів та засобів допомоги. Їх зміст залежить від конкретного випадку неблагополуччя в конкретній сім’ї. На цьому етапі соціальний працівник прагне налагодити зв’язки між сім’єю та іншими місцевими службами і установами, які можуть і повинні надалі надавати постійну допомогу сім’ї. Він інформує ці служби про потреби сім’ї, а сім’ю – про види допомоги і послуги, які вона може отримувати від цих служб.

Оскільки неблагополуччя сім’ї може проявлятися в різних сферах життєдіяльності, потрібні й різні підходи до його усунення. Наприклад, матеріальне неблагополуччя сім’ї може бути вирішене шляхом працевлаштування членів сім’ї, оформленням пільг, субсидій, інвалідності, матеріальної допомоги в кризовій ситуації тощо. Неблагополуччя, пов’язане з проблемами здоров’я, може потребувати діагностики і лікування хвороб дітей і дорослих, набуття навичок здорового способу життя, профілактики хвороб, наркологічної допомоги. Неблагополуччя в сфері духовного і морального здоров’я може потребувати вирішення проблем алкогольної залежності, перегляду ціннісних орієнтацій членів сім’ї тощо. Неблагополуччя в сфері виховання дітей можливо подолати шляхом надання педагогічної, психологічної, логопедичної, психотерапевтичної допомоги дітям, юридичної допомоги дорослим членам сім’ї. Неблагополуччя в сфері внутрішніх та зовнішніх комунікацій сім’ї можна подолати шляхом відновлення чи побудови нових соціальних зв’язків, сприяння у вирішенні конфліктів тощо.

Читайте також:

1. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
2. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
3. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
4. Аналіз зовнішньої інформації
5. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
6. Аналіз та інтерпретація інформації
7. Аналіз та узагальнення отриманої інформації.
8. Аналіз якості виробничої інформації
9. Аналітико-синтетична переробка інформації
10. Аналітична обробка інформації вузлами інформаційно-аналітичної функціональної підсистеми МОЗ України і питань НС.
11. БАГАТОКАНАЛЬНІ СИСТЕМИ ПЕРЕДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ
12. База справляння збору

Переглядів: 956