• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика виробничих фондів та їх класифікація

Спрос на деньги – это спрос на реальные денежные остатки т.е. величина денежных остатков, исчисленная с учётом их покупательной способности. Мотивы хранения сбережений в денежной (ликвидной) форме

Дж. М. Кейнсом выдвинуты три психологических мотива, побуждающие людей хранить сбережения в денежной (ликвидной) форме:

1) трансакционный;

2) предосторожности;

3) спекулятивный.

Трансакционные остатки денежных средств хранятся в целях осуществления сделок. Мотив предосторожности связан с хранением денег для удовлетворения непредвиденных потребностей в будущем в виде незапланированных расходов для приобретения вещей или осуществления купли-продажи.

Спекулятивный мотив возникает из желания избежать будущих потерь, возникающих в результате неопределённости на финансовом рынке. Спекулятивный спрос, связанный с куплей-продажей ценных бумаг, определяется Дж. Кейнсом через норму процента.

Составляющие спроса на деньги

Деловой спрос на деньги (Мt) объединяет в себе первый и второй мотивы; определятся уровнем номинального ВВП (прямо пропорционально) и скоростью обращения денег (обратно пропорционален).

Спекулятивный спрос на деньги (Мa) основан на обратной зависимости между номинальной ставкой процента и курсом облигаций.

Общий спрос на деньги (Мd) равен сумме делового и спекулятивного спроса на деньги и зависит от номинальной ставки процента, объёма номинального ВВП и скорости обращения денег. Мd = Мt + Мa

Рисунок 4.1 – Деловой спрос, спрос на финансовые активы и общий спрос на деньги

Предложение денег, т.е. готовность экономических субъектов одолжить часть своих свободных активов ради получения прибыли (%).

Предложение денег противостоит спросу. Предложение имеет своей естественной границей общую массу денег в обращении и не может ее превышать, как бы не изменялась доходность денег (процентная ставка). Поэтому предложение можно считать постоянным фактором (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 – Предложение денег

При уменьшении или увеличении количества денег в обращении линия Ms просто сместится влево или вправо, но останется вертикальной.

Проиллюстрируем взаимодействие спроса и предложения (рис. 4.3).

Точка Е находится на пересечении кривых спроса и предложения денег и определяет равновесную ставку процента, т.е. альтернативную стоимость хранения не приносящих проценты денег.

Рисунок 4.3 - Равновесие на денежном рынке

Изменение как спроса, так и предложения ведут к изменению процентной ставки для достижения равновесия спроса и предложения денег (рис. 4.4). Если спрос на деньги возрос (стал равен Md1), то равновесие возможно в точке Е1 при процентной ставке iE1. Если предложение денег увеличилось (линия Ms1), а спрос остался неизменным Md, то для достижения равновесия процентная ставка должна упасть до iE2 (равновесие в точке Е2). Если предложение денег и спрос на деньги одновременно возрастут, то изменение уровеня ставки будет определяться темпами роста каждого из них. В данном случае уровень процентной ставки возрастет до iE3 (равновесие в точке Е3)

Рисунок 4.4 – Динамика взаимодействия спроса и предложения на денежном рынке

Характеристика виробничих фондів та їх класифікація

Існування і розвиток людського суспільства неможливі без виробництва матеріальних благ і нагромадження багатства, які забезпечують відповідний рівень добробуту населення. Виробництво продукції в сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє і впливає на предмети праці в процесі виробництва. Вони включають знаряддя праці (машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, прилади, двигуни тощо), виробничі будівлі і споруди, продуктивну худобу, багаторічні насадження, дороги, лі­нії електропередач, мости, канали та ін. Засоби праці безпосередньо не створюють масу сільськогосподарської продукції, в процесі виробництва зберігають свою натуральну форму і діють протягом багатьох виробничих циклів.

Предмети праці — це природна речовина, на яку людина спрямовує свою діяльність у процесі праці з метою пристосування її для особистого або виробничого споживання. В сільському господарстві основними пред­метами праці є насіння, добрива, корми, молодняк тварин, пальне, медикаменти тощо. В процесі виробництва вони повністю споживаються і формують масу готової продукції.

Засоби і предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва., які є матеріальною основою сільського господарства. Засоби виробництва виражені в грошовій формі, становлять його виробничі фонди.. Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що втілюють у собі вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживних вартостей засоби виробництва поділяють на основні й оборотні фонди ( основний і оборотний капітал).

Основні виробничі фонди (основний капітал) — це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації та автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на дві групи:

• основні виробничі фонди;

• основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь у процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств — до 85—90 %. Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпечення ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і соціального забезпечення.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі фонди цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. Саме за цією ознакою вказані фонди поділяють на:

♦ виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження, та інші основні засоби.

♦ виробничі несільськогосподарського призначення Вони представлені промислово-виробничими і будівельними фондами, фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою ці основні фонди характеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 (ІІ(С)БО 7) до основних засобів відносять матеріальні активи, які підприємство утримує і використовує з метою одержання певної господарської вигоди, строк корисного використання (експлуатації) яких — більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають по кожному підприємству такі важливі економічні показники, як фондооснащеність виробництва і фондоозброєність праці. Фондооснащеність розраховують як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь, а фондоозброєність — до середньорічної кількості працівників, зайнятих у (сільськогосподарському виробництві.

Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини й обладнання, транспортні засоби і інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби. В складі основних засобів виділяють також групу інших необоротних активів, до яких відносять бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, природні ресурси, інвентарну тару, тимчасові (нетитульні) споруди, предмети прокату.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. II.3.3. Общая характеристика
6. V. Класифікація і внесення поправок
7. V. Класифікація рахунків
8. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
9. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
10. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
11. Автокореляційна характеристика системи
12. Автоматизація виробничих процесів

Переглядів: 854