• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика видів доказів.

Згідно з чинним кримінальним процесуальним законодавством джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2ст.84 КПК України). Цей перелік є вичерпним.

Показання – це найбільш поширений вид джерела доказів (ст..95 КПК) (Процитувати ст..95КПК)

Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Ст. 96 КПК регламентує процесуальний порядок з’ясування достовірності показань свідка, а ст. 97 КПК – показання з чужих слів.

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань ( ч. 1 ст. 65 КПК).

Свідками можуть бути особи незацікавлені у вирішенні справі, а також і зацікавлені у тому числі родичі, члени сім’ї, друзі обвинуваченого. Ці обставини, критичне ставлення до показань, повинні враховуватися при кінцевій оцінці показань зазначених свідків. Крім того, особи, що ведуть процес, зобов’язані перед допитом таких свідків роз’яснити вимоги ст. 66 КПК, тобто право відмовитись давати показання, про що зазначається у протоколі допиту чи судового засідання. Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, та за відмову від дачі показань (ст. 67 КПК та ст.ст. 384, 385 КК України).

Показання потерпілого – потерпілий не зобов’язаний давати показання це його право. Але несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання ( ст.384 КК України).Потерпілий зацікавлений у вирішенні справи, у зв’язку з тим, що у кожному разі йому завдана моральна, фізична або майнова шкода. Активним учасником процесу потерпілий стає з моменту набуття їм статусу потерпілого. Може бути допитаний про обставини, що підлягають ретельній перевірці, оцінці у сукупності з усіма обставинами, встановленими у справі (ст. 55-57 КПК).

Показання підозрюваного та обвинуваченого.(ст. 42 КПК). Підозрюваний має право давати показання щодо його затримання або обставин, викладених у повідомленні про підозру, а також щодо всіх інших відомих йому обставин по кримінальному провадженні. Обвинувачений має право відмовитись від дачі показань. Як обвинувачений допитується тільки та особа відносно якої винесено складено обвинувальний акт, що надійшов до суду.

Як різновид показань обвинуваченого(підозрюваного) розрізняють повне або часткове визнання чи заперечення своєї вини у кримінальному провадженні, самообмову, обмову та алібі.

Самообмова– це показання обвинуваченого(підозрюваного), в яких він зізнається у вчиненні кримінального правопорушення , якого не скоїв, у менш тяжкому або більш тяжкому , перебільшує свою роль порівняно з тим, що є насправді. Мотивами самообмови можуть бути бажання виручити інших осіб, бути покараним за менш тяжкий злочин порівняно з вчиненим, сховатися на деякий час від слідства і суду в місцях позбавлення волі, погроза і підкуп з боку дійсних злочинців, співучасників, бажання неповнолітніх обвинувачених заслужити схвалення більш досвідчених злочинців, свого оточення.

Обмова – це показання обвинуваченого(підозрюваного), в яких він викриває (правдиво або неправдиво) інших осіб у вчиненні інкримінованого йому або іншого кримінального правопорушення. Мотивами можуть бути бажання уникнути від відповідальності, применшити свою вину, можливо, заслужити прихильність працівників міліції, слідчого.

Алібі – це твердження обвинуваченого(підозрюваного)про те, що він не міг бути виконавцем кримінального правопорушення, бо знаходився в іншому місці. Якщо заяву обвинуваченого(підозрюваного) про алібі не спростовано, кримінальне провадження підлягає закриттю, а суд першої інстанції повинен постановити виправдувальний вирок.

Показання обвинуваченого(підозрюваного), який дає свідчення відносно іншої особи, підлягає ретельній перевірці. Особливо критично слід ставитися до показань одного обвинуваченого проти іншого співучасника, що спрямовані на усунення чи пом’якшення власної вини.

Речові докази.

Відповідно ст..98 КПК речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були:

- знаряддям вчинення кримінального правопорушення;

- предмети, що зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;

- предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій;

- гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом;

- документи, якщо вони містять ознаки речових доказів.

Висновок експерта як доказ у кримінальній справі – це сукупність фактичних даних та відомостей, зібраних у кримінальній справі встановлених в результаті дослідження матеріальних об’єктів, проведених обізнаною особою з використанням спеціальних знань.

Для висновку експерта, як виду доказів істотним є те, що він є:

1) результатом дослідження;

2) виходить від особи, яка володіє спеціальними знаннями;

3) складається з додержанням встановленого процесуального порядку;

4) спирається на зібрані у справі докази.

Експерт дає висновки від свого імені, несе за нього особисту та кримінальну відповідальність. За необхідність слідчий може призначити комісійну експертизу (доручити кільком експертам), комплексну (залучити до експертизи спеціалістів різного фаху),додаткову, повторну. Висновок експерта для особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду не є обов’язковим, але непогодження з ним має бути вмотивованим у відповідній постанові, ухвалі, вироку (ч.3,4 ст.75 КПК).

Речові докази (ст.78 КПК)

Предмети, що можуть бути визнані речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку та проводженны інших слідчих дій. Обов’язково уважно оглянуті, сфотографовані, якщо це можливо, докладно описані протоколі огляду, і постановою приєднані до справи (ст.79 КПК). Речові докази зберігаються у запакованому, опечатаному вигляді при справі. Якщо це громіздкі або такі що неможливо тримати при справі – зберігаються у спеціальних приміщеннях або передаються на зберігання підприємством, установам. В окремих випадках, під розписку передаються на зберігання потерпілому.

Питання про речові докази вирішуються вироком суду або постановою слідчого, прокурора про закриття справи.

Процесуальний порядок зберігання речових доказів та вирішення питання про них регламентований ст.100 КПК. (Процитувати ст.100 КПК).

Документи (ст. 99 КПК).

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку,зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Ст.99 КПК надає перелік доказів, які мають ознаки документів (Процитувати ст.99 КПК).

Документи є джерелом доказів, якщо в них покладені або засвідчені обставини, що мають значення для кримінального провадження. У тих випадках, якщо документи зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, наприклад, знаряддям вчинення злочину, вони є речовими доказами. Отже, у документі,як самостійному джерелі доказів, має значення саме його зміст.

Документ, це завжди матеріальний об’єкт, має засвідчувальний або описовий характер, є джерелом доказів інформації лише у разі, якщо у ньому зафіксовані відомості про події (факти), що мають значення для правильного вирішення кримінального провадження. Документ має бути одержаний у встановленому кримінальному процесуальному порядку і доданий до кримінального провадження.

Висновок експерта ( ст.ст.101-102 КПК).

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, що залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. (Процитувати ст..101 КПК).

Для висновку експерта як виду доказів істотним є те, що він:

- є результатом дослідження;

- виходить від особи, яка володіє певними спеціальними знаннями, без використання яких неможливе дослідження;

- складається з додержанням встановленого процесуального порядку;

- спирається на зібрані у кримінальному провадженні докази.

Вимоги до змісту експерта визначені у ст..102 КПК України (Процитувати ст..102 КПК).

.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. II.3.3. Общая характеристика
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
10. Аналіз розриву», його характеристика
11. Аналіз собівартості окремих видів продукції.
12. Анатомо-біомеханічна характеристика положень і рухів тіла

Переглядів: 978