• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

No,1 – базисное и отчетное значения выручки от реализации продукции;

Пто,1 - базисное и отчетное значения производительности труда;

Чо,1 - базисное и отчетное значения численности работников.

In – индекс изменения объема продукции.

N – выручка от реализации продукции;

Fср – среднегодовая стоимость основных производственных фондов.

Эабс – абсолютная экономия (перерасход) основных производственных фондов;

ОПФ0,1 – стоимость основных производственных фондов в базисном и отчетном периоде.

Эотн – относительная экономия (перерасход) основных производственных фондов;

ОПФ1 – стоимость основных производственных фондов в отчетном периоде;

(ОПФ0* In) – стоимость основных производственных фондов, скорректированная на индекс выручки;

In = N1 / N0

N1 – выручка отчетного периода;

N0 – выручка базисного периода.

Rопф - рентабельность основных производственных фондов;

Р – прибыль отчетного периода;

ОПФср – среднегодовая стоимость основных производственных фондов

N - продукция, т.р.

Ч - среднегодовая численность работников;

ПТ - выработка (производительность) на одного работающего, руб.

М - плановая потребность в материалах;

Мпр - потребность в материалах для обеспечения планового выпуска продукции;

З мк - планируемый запас материалов на конец периода;

Змн - запас материалов на начало периода.

N1 - выручка отчетного года;

Nо - выручка базисного года;

DNq – изменение выручки в результате изменения объема реализации;

DNр – изменение выручки в результате изменения отпускных цен на продукцию;

DNс – изменение выручки в результате изменения структуры реализации

Ц – цена;

С - себестоимость продукции;

П – прибыль;

П1 - прибыль отчетного периода;

По - прибыль базисного года.

где:

К - коэффициент роста объема реализации продукции.

К = С1,о / Со,

С1,о - фактическая себестоимость реализованной продукции за отчетный период в ценах базисного периода;

Со - себестоимость базисного года.

DПр – изменение прибыли под воздействием изменения цены;

Np1 = åp1*q1 - реализация в отчетном году в ценах отчетного года;

Np1,0 = åp0 *q1 - реализация в отчетном году в ценах базисного года.

DПстр – изменение прибыли под воздействием изменений в структуре продукции DПстр = Ро*(К1 - К)

К1 - коэффициент роста объема реализации в оценке по отпускным ценам;

К1 = N1,о / Nо

N1,о - реализация в отчетном периоде по ценам базисного периода;

DПс - изменение прибыли за счет экономии от снижения себестоимости DПс = С1,о - себестоимость реализованной продукции отчетного периода в ценах базисного периода;

С1 - фактическая себестоимость реализованной продукции отчетного периода;

(DПЗтп) – изменение прямых затрат по товарной продукции;

ПЗп - плановая величина прямых затрат, руб.

DТП - недовыполнение, перевыполнение плана по товарной продукции, %;

ПЗпфтп - сумма плановых затрат, рассчитанных по плановым нормам фактических объема и структуры продукции, руб.;

DПЗтп - изменение объема товарной продукции, ед.

ПЗф - сумма прямых затрат, рассчитанная по фактически сложившимся нормам, на фактический объем и структуру продукции.

DС - общее изменение себестоимости;

DU - изменение затрат по оплате труда;

DМ - изменение затрат на материалы;

DА - изменение амортизационных отчислений.

ФОТо,1 – фонд оплаты труда в базисном и отчетном периоде;

ЗЧо,1 – зарплатоотдача ( отношение выручки от реализации к фонду оплаты труда) в базисном и отчетном периодах.

DС - изменение себестоимости;

DСоп , DСз - изменение себестоимости, вызванное изменениями затрат по оплате труда и зарплатоотдачи;

ОПо, ОП1 - затраты по оплате труда в базисном и отчетном периоде;

З - зарплатоотдача.

DСм – изменение себестоимости под воздействием изменения использования материальных затрат;

DСмз – изменение себестоимости под воздействием изменения величины материальных затрат;

DСм – изменение себестоимости под воздействием изменения материалоотдачи;

DМЗ – изменение величины материальных затрат;

Dм – изменение материалоотдачи

DСаф - изменение себестоимости продукции в результате изменения амортизационных отчислений;

DСа - изменение себестоимости в результате изменения амортизациоотдачи;

DАФ - изменение амортизационных отчислений;

Dа - изменение амортизациоотдачи.

С1,о - себестоимость реализованной продукции анализируемого периода, рассчитанная в ценах и условиях базисного периода;

С1 - фактическая себестоимость реализованной продукции.

По - прибыль базисного периода;

К1 - коэффициент роста объема реализации продукции;

К1 = С1,о / С1

С1,о - себестоимость реализованной продукции анализируемого периода, рассчитанная в ценах базисного периода;

С1 - фактическая себестоимость.

МД1 - маржинальный доход в отчетном периоде;

Кмд - коэффициент маржинального дохода;

ЭФР – эффект финансового рычага,%;

Снп – ставка налога на прибыль, выраженная десятичной дробью;

КВРа – коэффициент валовой рентабельности активов (отношение валовой прибыли к средней стоимости активов);

ЗК – средняя сумма используемого организацией заемного капитала;

СК – средняя сумма собственного капитала;

ПК – средний размер процентов за кредит, уплачиваемых организацией за использование заемного капитала, %.

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Знання - це об'єктивна реальність, яка дана в свідомості людини, яка в своїй діяльності відображає, ідеально відтворює об'єктивні закономірні зв'язки реального світу.

Свідомість людини - це усвідомлене буття, вираз відношення людини до свого буття.

Пізнання - це процес придбання і розвитку знання, його постійне поглиблення, розширення, вдосконалення і відтворення. Це така взаємодія суб'єкта і об'єкта, результатом якого є нове знання про світ.

Наука - це своєрідна форма пізнання. Наука є тією сферою людської діяльності, в якій відбувається вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність.

Разом із знаннями про різноманітні об'єкти наука формує знання також і про методи, принципи і прийоми наукової діяльності. Наука вивчає не тільки навколишню дійсність, але вивчає і сама себе за допомогою комплексу дисциплін куди входять історія і логіка науки, психологія наукової творчості, соціологія знання і науки, а також філософія і методологія науки.

Філософія і методологія науки досліджує загальні закономірності науково-пізнавальної діяльності (гносеологія - теорія пізнання, эпистемология - теорія наукового пізнання), структуру і динаміку наукового знання, його рівні і форми, його соціокультурну детермінацію, засоби і методи наукового пізнання, способи його обґрунтування.

Економічна наука звернена до проблем повсякденного життя людей і прагне осмислити їх систематично і науковими методами. Проте різне розуміння того, що саме підлягає осмисленню і які засоби для цього використовуються, привело до формування різних наукових шкіл, напрямів економічної думки, багато в чому визначило і логіку розвитку економічної науки, сучасну палітру економічного знання.

Структура економічного знання з погляду його змісту визначається диференціацією науково-дослідних програм і наукових напрямів, що склалися на їх основі, і шкіл.

У основі кожної науково-дослідної програми лежить її ядро - набір базових установок, які складають картину економічної реальності, або онтологію. Конкретне втілення ці установки знаходять в науковій термінології, тематиці досліджень, а також в ідеалах і нормах наукової роботи в даній області. Розширення спектру науково-дослідних програм - це один з найголовніших напрямів розвитку економіки як науки.

Функціональна структура наукового економічного знання включає:

> Теоретичне знання;

> Емпіричне знання - тобто сукупність фактів, що одержали інтерпретацію в рамках відповідної теорії і складових її базис;

> Онтологічне знання - складається з узагальнених уявлень про наочну область, узгоджених з ширшими світоглядними установками;

> Інструментальні знання і навики щодо технології дослідницької роботи;

> Інструментальні знання і навики прикладного характеру, утворюють основу мистецтва економіки (включаючи значний масив знань одержаних з досвіду).

Економічна теорія - це систематизоване знання про стійкі зв'язки, що повторюються, в економічних явищах і процесах, їх структурних характеристиках, закономірностях функціонування і тенденціях розвитку.

Економічна теорія служить для пояснення економічних фактів, кращого розуміння і передбачення господарсько-політичних подій.

Економічна теорія у вузькому значенні - це сукупність взаємозв'язаних між собою наукових понять і думок, які характеризують певну залежність між елементами (станами, властивостями) економічної реальності.

Сукупність теорій різного рівня утворюють економічну теорію в широкому розумінні.

Економічні теорії складаються з відповідних понять - економічних категорій - і включають, як правило, такі елементи: Початкові посилки (аксіоми, постулати); Теоретичні моделі:

Теоретичні твердження, або висновки (закони, теореми, гіпотези і тому подібне);

Свідоцтва істинності (правдоподібності) теоретичних висновків або умови перевірки гіпотез.

Економічні категорії - це абстрактні теоретичні поняття, які означають:

1. Основні елементи економічної реальності («економічна людина», «фірма», «капітал»);

2. їх стани («економічна рівновага»);

3. їх властивості («вартість», «гранична корисність»).

Зміст категорій залежить від теоретичного контексту (категорії виразимі однаковими термінами достатньо часто мають різний вміст в різних наукових школах).

Початкові постулати теорії (наприклад, «фірма максимізувала прибуток», «очікування економічних агентів раціональні») можуть мати різне походження можуть мати різне походження:

> Відображати повсякденний досвід;

> Запозичуватися з релігійних уявлень або філософських картин

миру;

> Прийматися умовно (конвенціональний) як зручне спрощення. Момент умовності властивий навіть тим постулатам, які здаються самоочевидними.

Теоретична модель - це інструмент дослідника, за допомогою якого теоретичні поняття і реальність співвідносяться між собою. Модель упорядковує поняття, встановлює між ними зв'язки і відносини, які імовірно відповідають зв'язкам і відносинам реального світу.

Модель – це образ реального об'єкта, який використовується як його заступник в процесі пізнання. При цьому зіставлення результатів логічного аналізу моделі з характеристиками реальності для подальшого коректування моделі є найважливішим засобом розробки теорії.

У економічній науці застосовується широкою спектр моделей: від простих аналогій і вербальних схем до складних математичних моделей і комп'ютерних імітацій.

(Першою чітко вираженою економічною моделлю, що відображає кругообіг суспільного продукту була «Економічна таблиця» Франсуа Кене (1758), побудована на метафорі кровообігу).

Залежно від поставленого завдання можуть застосовуватися:

> Моделі-апроксимації - мета відобразити економічну реальність якнайкраще;

> Моделі-карикатури - має намір спотворюють загальну картину, з тим щоб відтіняти окремі риси (наприклад, модель - «економіка робінзона»).

Теоретичні твердження встановлюють зв'язок між поняттями. Ступінь їх відповідності законам реального світу, і, відповідно, область їх застосовності завжди обмежена їх передумовами.

Теорії діляться на позитивні і нормативні. Позитивні теорії обмежуються думками про те, що є, тобто думками, підтвердженими фактами (або що перевіряються шляхом звернення до фактів).

Нормативні теорії містять ціннісні думки, тобто думки про те, що повинне бути.

Теорія одержує визнання як істинної або хоч би правдоподібної, якщо є підтверджуючі її факти і немає спростувальних.

Читайте також:

1. X. Зарахування вступників на основі повної загальної середньої освіти, які досягли визначних успіхів у вивченні профільних предметів
2. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
3. Абетково-предметний покажчик
4. АГД як галузь економічної науки
5. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
6. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
7. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
8. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності
9. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
10. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
11. Аналіз предметної сфери соціальної роботи
12. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства

Переглядів: 905