• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Основні розділи стандартного статуту підприємства

У статуті підприємства, згідно із законодавством України, зазначають:

1) власника і найменування підприємства, його місцезнаходження;

2) предмет і цілі діяльності;

3) органи управління. Порядок їх формування;

4) компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборчих органів, які мають право представляти інтереси трудового колективу (ради трудового колективу, профспілковий комітет тощо);

5) порядок утворення майна підприємства;

6) умови реорганізації та припинення діяльності підприємств.

При найменуванні підприємства вказують його назву (завод, фабрика та ін.), вид підприємства (індивідуальне, колективне, державне тощо) та ін.

До особливостей діяльності підприємства (які теж можуть зазначатися в статуті) належать: положення про трудові відносини, які виникають на основі членства; повноваження, порядок створення ради підприємства; товарний знак тощо.

При організації підприємства у сфері банківської діяльності або виробництва різних товарів тощо статут доповнюють окремими додатковими положеннями, зафіксованими у відповідних законах.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених відомостей, повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Буде краще, якщо в розробці статуту вам допоможе фахівець.

Надзвичайно важливим для майбутні підприємців є знання про майно підприємств, зокрема про джерела його формування. Майно підприємств становить його основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємств.

Основними джерелами формування майна підприємства є:

1) грошові та матеріальні внески засновників;

2) доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

3) доходи від цінних паперів;

4) кредити банків та інших кредиторів;

5) капітальні вкладення і дотації з бюджету;

6) доходи від роздержавлення та приватизації власності;

7) придбання майна іншого підприємства.

Іншим засновницьким документом, який є властивим для повних та командитних товариств є установчий договір.

Основними структурними елементами установчого договору є розділи:

1. Про предмет і мету діяльності підприємства.

2. Про юридичний статус підприємства.

3. Про статутний фонд і його частку в загальному обсязі витрат.

4. Про вклади учасників у речовій та вартісній формах, а також в уставному фонді.

5. Про умови і порядок кредитування.

6. Про передбачувані обсяги виробництва, в тому числі для експорту.

7. Про порядок нагромадження і розподіл прибутку, податків на прибуток.

8. Про права та обов'язки засновників.

9. Про структуру управління.

10. Про порядок оплати праці працівників.

11. Про систему постачання і збуту продукції.

12. Про форми контролю за діяльністю підприємства та якістю продукції.

13. Про комерційну таємницю.

14. Про відповідальність за порушення договору.

15. Про порядок ліквідації підприємства.

Оскільки установчий договір є одним з найважливіших видів договору, тобто добровільного об'єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасник бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з мстою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обставинах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.

Важливу роль в установчому договорі відіграють також положення про форми відповідальності учасників за невиконання прийнятих зобов'язань, про порядок вирішення суперечок, умови або продовження договору та ін.

Підписанню установчого договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства і передусім таких сторін документа, як розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства тощо.

При створенні акціонерного товариства у засновницьких документах повинні бути відображені дані про види акцій, які випускають, їх номінальну вартість та кількість і співвідношення акцій різних видів.

2. Статутний фонд і його формування

Статутний капітал – це сума внесків засновників підприємства, яка виступає як мінімальна вартість активів підприємства і гарантія інтересів кредиторів цього підприємства.

При формування статутного капіталу необхідно дотримуватись наступних вимог:

- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

- відповідності обсягу власних джерел формування засобів обсягу сформованих активів підприємства;

- забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції фінансової стійкості підприємства;

- забезпечення необхідного фінансового контролю над діяльністю підприємства з боку його засновників.

Загальна потреба в капіталі створеного підприємства базується на сукупності його потреб у формуванні оборотних і необоротних активів.

Виявлення особливостей формування статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю потребує дослідження формування капіталу в різних господарських товариств в Україні. В табл. 3.2 наведено переваги та недоліки створення та функціонування господарських товариств порівняльну характеристику відповідно до вимог чинного законодавства.

З порівняльної таблиці видно, що чинне законодавство детально регламентує порядок формування статутного капіталу лише в товариствах з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариствах. Особливостями функціонування господарських товариств є їх мінімальний розмір статутного капіталу, передбачений чинним законодавством і внесок для реєстрації, а також ступінь відповідальності засновників (учасників) під час виходу з товариства.

Стосовно мінімального розміру капіталу в законодавстві вказано умови підтримання незмінного (в плані зменшення) розміру зафіксованої вартості активів товариства до моменту прийняття рішення про збільшення, або зменшення з подальшою ліквідацією в відповідних установчих документах. Це стосується лише акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

Таблиця 3.2

Порівняльна характеристика господарських товариств в Україні

Внесками до статутного капіталу можуть бути:

1) грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті);

2) цінні папери (акції, облігації, інвестиційні сертифікати тощо );

3) інше майно (нерухомість, обладнання, техніка та інші матеріальні цінності);

4) майнові права, що мають грошову оцінку (права на об’єкти інтелектуальної власності: патенти, винаходи, знаки для товарів і послуг і ін., а також права користування майном).

При здійсненні внесків грошима засновники можуть відкрити рахунок спеціально для формування статутного капіталу. Порядок відкриття рахунку передбачено п.4.2 Інструкції №492. Грошові кошти можна вносити як у безготівковій формі, так і готівкою через касу, в національній валюті і за рахунок залучення іноземних інвесторів.

Обов’язково подається державному реєстратору документ, який підтверджує внесення засновниками своїх внесків. Це може бути або платіжне доручення, або квитанція, залежно від форми внесення грошей. В документі який підтверджує грошовий внесок, повинно бути вказано призначення платежу.

Формування статутного капіталу за рахунок майнових внесків має певні особливості. Оцінка майнових внесків здійснюється за угодою засновників (ст.13 ЗУ «Про господарські товариства»), крім випадків, коли створюється господарське товариство з часткою державної або комунальної власності. В цьому випадку оцінка проводиться за допомогою професійного оцінювача. В інших випадках засновники товариств самостійно відзначають, як оцінювати майнові внески і записують прийняті рішення у протоколі. Майно внесене як частка при створені стає власністю товариства і може використовуватись ним у будь-яких цілях.

Але потрібно враховувати деякі нюанси:

1. Після закінчення другого року та подальших років вартість чистих активів товариства не може бути меншою, ніж зафіксований у статуті розмір статутного капіталу.

2. У деяких випадках внеском до статутного капіталу є не майно, а право користування ним. У цьому випадку продати таке майно не можна.

3. В окремих випадках на продаж деякого майна в засновницьких документах може бути встановлене обмеження.

Законодавством заборонено вносити до статутного капіталу земельні ділянки сільськогосподарського призначення, векселі, бюджетні кошти, кошти отримані в кредит і під заставу, а також розміщення облігацій підприємств для формування та поповнення статутного капіталу емітента цих облігацій. Не допускається також, при формуванні статутного капіталу, звільнення учасника товариства від внесення його внеску, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Важливим моментом при формуванні статутного капіталу товариства є строки і розмір внесення засновниками своєї частки, яка становить не менше 50%. Решта 50% статутного капіталу повинна бути сформована протягом одного року із моменту створення товариства.

Якщо ця вимога не може бути виконано, то товариство зобов’язане оголосити про зменшення статутного капіталу до розміру фактично внесених засновниками внесків, оголосити про ліквідацію товариства лише в тому випадку, якщо після зменшення статутного капіталу його розмір стане меншим, ніж установлений законодавством мінімальний розмір статутного капіталу.

Уникнути це можливо лише за допомогою відновлення статутного капіталу до колишнього розміру за рахунок внесків інших учасників товариства. В даному випадку мінімальний розмір статутного капіталу береться на момент створення ТОВ.

До учасників які не внесли вчасно, або не в повному обсязі протягом установленого законом строку своє частки можуть бути застосовані такі методи покарання:

1) за рішенням зборів засновників його частку може бути зменшено до розміру, який він фактично вніс;

2) його можуть виключити з товариства за невиконання своїх обов’язків;

3) статутом може бути передбачено фінансову відповідальність, наприклад, у вигляді пені або штрафів.

Таким чином, згідно з чинним законодавством України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, мають фізичні та юридичні особи за умови їх державної реєстрації у встановленому законом порядку. При створенні юридичних осіб однією з перших, як правило, відбувається операція із внесення його засновниками внесків до статутного фонду новоствореного підприємства.

3. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації суб’єктів господарювання, регулюються ЗУ від 15 травня 2003р. № 436-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування.

Державна реєстрація юридичних осіб- засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

За проведення державної реєстрації юридичної особи справляється реєстраційний збір у розмірі десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру) на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів;

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім вищевказаних документів, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи. У випадках, що передбачені законом, крім вищевказаних документів, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім вищевказаних документів, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, якій встановлено законом.

Крім того, Законом передбачено подання додаткових документів відкритими акціонерними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами, а також юридичної особи, засновником (засновниками) якого є іноземна юридична особа. Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені Законом.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Строк державної реєстрації не повинен перевищувати 3 робочих дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи — підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам законодавства;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

б) невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям про них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

в) наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яке має намір зареєструватися;

г) використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається. Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

Порушення строків видачі (направлення рекомендованим листом) засновнику або уповноваженій ним особі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації або повідомлення про залишення документів без розгляду вважається відмовою у проведенні державної реєстрації юридичної особи і може бути оскаржено в суді.

Довідку про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України територіальний орган державної статистики видасть Вам за запитом протягом 5 днів. Термін отримання довідки з ЄДРПОУ залежить від розміру плати за послуги, який у різних регіонах є неоднаковим.

У територіальному органі державної статистики видається довідка про включення до ЄДРПОУ, у якій, крім ідентифікаційного коду, вказуються коди видів економічної діяльності, якими планує займатись підприємство.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. II. Основні засоби
3. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
4. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
5. IV група- показники надійності підприємства
6. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
7. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
8. WEB - сайт підприємства в Інтернет
9. А) Капітал підприємства, його кругообіг та обіг.
10. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
11. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
12. Автопідприємства вантажних автомобілів

Переглядів: 3677