Відкрита інфляція проявляється у системному підвищенні загального рівня цін. Така інфляція характерна для економічно розвинених країн, де співвідношення попиту та пропозиції впливає на зростання цін і споживчу здатність грошової одиниці. Подавлена, або прихована інфляція проявляється у виникненні дефіциту товарів за формальної стабільності цін, що забезпечена централізованим характером їх встановлення, та погіршенні їх якості. В умовах подавленої інфляції ціни контролюються державою, тому підвищений попит на товари виражається в появі розриву між попитом та пропозицією і, як наслідок, у відхиленні адміністративно-регульованої ціни рівноваги. Оскільки державна ціна є нижчою за рівноважну, зникають стимули для збільшення кількості та підвищення якості товарів. Наслідком цього є виникнення дефіциту та збільшення негрошових витрат споживачів.
Відкрита інфляція приймає різні форми: повзучу (коли ціни змінюються повільно – до 10% в рік), галопуючу (коли зростання цін набуває стрімкого характеру, ціни змінюються від 10 до 50%, іноді - до 100% на рік ) і форму гіперінфляції (зростання цін складає зазвичай більше 1000% на рік), яка призводить в кінцевому результаті до повного розладу грошового обігу.
Гіперінфляція вражала економіки багатьох країн. Потужної гіперінфляції зазнала, наприклад, Німеччина 1920-х рр. У 1950-70-і роки гіперінфляцію пережили багато країн Латинської Америки, у 80-і рр. – Югославія та Ізраїль, на початку 90-х рр. – Росія, Україна та інші країни, які виникли в результаті розпаду СРСР.
З погляду макроекономічного аналізу розрізняють такі групи інфляції: