• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність та особливості комплексного аналізу фінансового стану та результатів діяльності підприємства, етапи проведення комплексного аналізу.

Комплексний аналіз фінансового стану та результатів діяльності підприємства передбачає визначення основних показників, які розглядалися раніше, у їх сукупності та взаємозв’язку. Окремі висновки за відповідними розділами фінансового аналізу можуть або підтверджуватися, або суперечити один одному. Тому узагальнений розгляд надає найкращу можливість щодо визначення реального стану справ на підприємстві. Особливо при порівнянні отриманих значень за різними підприємствами та з нормативними значеннями. Фінансовий стан підприємства є найважливішою характеристикою його господарської діяльності. Він визначає конкурентноздатність підприємства і його потенціал у діловій співпраці, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників фінансових відносин — як самого підприємства, так і його партнерів.

Відповідно до необхідності кількісної оцінки фінансового стану пропонують методику комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, яка ґрунтується на теорії та методиці фінансового аналізу підприємств у ринкових умовах.

Пропонована методика передбачає такі етапи розробки комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства:

· збирання й аналітична обробка вихідної інформації;

· вибір системи фінансово-економічних показників;

· визначення оптимальних напрямів зміни показників;

· стандартизація фінансово-економічних показників;

· розрахунок підсумкових показників рейтингової оцінки;

· розрахунок та оцінка впливу окремих показників на зміну рейтингової оцінки;

· класифікація періодів (рік, квартал) за рейтинговими оцінками.

Підсумкова рейтингова оцінка повинна враховувати всі важливі параметри фінансового стану підприємства. Тому об'єктивна оцінка результатів можлива тільки при правильному виборі відповідних показників. У табл. 8.1 наведено запропоновану систему фінансово-економічних показників, де зазначено алгоритми розрахунку показників і напрями їхньої зміни, які допоможуть об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємств.

Можна визначити базові припущення щодо основних показників:

· тривалість обороту дебіторської заборгованості повинна зменшуватися, бо її зростання призводить до збільшення сум грошових коштів, вилучених з обороту підприємства іншими підприємствами;

· тривалість обороту кредиторської заборгованості повинна зменшуватися, бо її зростання пов'язане в більшості підприємств передусім із збільшенням простроченої кредиторської заборгованості; в разі економічної виправданості кредиторської заборгованості тривалість її обороту повинна збільшуватися;

· тривалість обороту матеріально-виробничих запасів повинна зменшуватися, що дасть можливість підприємству перетворити на грошову форму кошти, вкладені в матеріально-виробничі запаси;

· тривалість операційного циклу повинна зменшуватися, що дасть можливість підприємству перетворити на грошову форму кошти, вкладені в матеріально-виробничі запаси та дебіторську заборгованість;

· тривалість фінансового циклу повинна зростати в разі її від'ємного значення і зменшуватися в разі позитивного;

· оборотність власного капіталу, засобів, необоротних активів повинна збільшуватися, бо це підвищить ефективність їхнього використання;

· маневреність робочого капіталу повинна збільшуватися в разі її від'ємного значення, а позитивного — зменшуватись, що свідчитиме про можливість підприємства формувати оборотні засоби за власний рахунок;

· коефіцієнт залежності робочого капіталу повинен збільшуватися, що дасть можливість формувати оборотні засоби за рахунок власних (або довгострокових) джерел, а не поточних зобов'язань;

· співвідношення виручки від реалізації та короткострокових пасивів повинне збільшуватися, бо це підвищує можливості підприємства оплачувати свої поточні зобов'язання;

· рентабельність реалізації та активів повинна збільшуватися, що свідчитиме про підвищення ефективності діяльності підприємства;

· коефіцієнт фінансової стабільності повинен збільшуватися, бо його зменшення пов'язане, по-перше, з наявністю в балансі підприємства непокритих збитків, а по-друге, із збільшенням кредиторської заборгованості;

· коефіцієнти структури довгострокових вкладень та фінансового левериджу повинні збільшуватися, бо вони характеризують обсяги використання довгострокових зобов'язань підприємствами;

· коефіцієнт достатності робочого капіталу повинен збільшуватися;

· співвідношення необоротних активів і власного капіталу повинне зменшуватися, бо значення цього показника, менше одиниці (за відсутності довгострокових зобов'язань), свідчить про фінансування необоротних активів за рахунок поточних зобов'язань;

· співвідношення оборотних і необоротних активів повинне збільшуватися, що дасть можливість підвищити ліквідність балансу підприємства;

· коефіцієнти проміжної ліквідності, загального покриття, платоспроможності повинні збільшуватися, що свідчитиме про підвищення спроможності підприємства розраховуватися за поточними зобов'язаннями.

Табл. 6.1. – Фінансово-економічні показники

Наступним етапом комплексної оцінки є стандартизація показників щодо оптимальних. Для цієї використовують формулу:

(8.1)

де - - стандартизований і-й показник;

- фактична величини і-го показника;

- оптимальне значення і-го показника.

З наведеної формули видно, що чим ближче величина і-го показника до оптимального значення, тим ближче його стандартизоване значення до 0.

Загальна рейтингова оцінка і-го підприємства визначається за формулою:

(8.2)

Збільшення значення свідчить про погіршення фінансового стану підприємства, а зменшення – про його поліпшення.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. II. Організація і проведення спортивних походів
5. III. Економічна інтерпретація результатів статистичного дослідження банків
6. III. Етапи розробки програмного забезпечення
7. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
8. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
9. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
10. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
11. V. Питання туристично-спортивної діяльності
12. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій

Переглядів: 590