Найважливіші представники моносахаридів і дисахаридів
Глюкоза і фруктоза зустрічаються як у вільному стані (плодах, ягодах, меді), так і у складі складніших вуглеводів (сахароза, крохмаль, целюлоза, інулін).
Глюкоза знаходиться у крові, лімфі людини. Розчини глюкози використовують для внутрішньовенного введення після оперативних втручань.
Фруктоза ‑ найсолодший з моносахаридів. Вона у 2,5 рази солодша за глюкозу, і у 1,7 разів – за сахарозу.
Маноза у незначних кількостях зустрічається в організмі людини. Вона входить до складу природних полісахаридів – мананів.
Галактоза входить до складу дисахариду лактози.
З аміносахаридів найбільш поширені глюкозамін та галактозамін. Вони входять до складу гетерополісахаридів.
З уронових кислот: у складі гетерополісахаридів міститься глюкуронова кислота, а до складу пектинових речовин входить галактуронова кислота.
Найбільш поширеним з дисахаридів є мальтоза, лактоза і сахароза. За будовою і хімічними властивостями дисахариди поділяють на відновні та невідновні.
Молекули відновних дисахаридівутворені за рахунок виділення води з напівацетального гідроксилу одного моносахариду та одного з спиртових гідроксилів іншогоо. Вони мають один напівацетальний гідроксил і подібно до моносахаридів виявляють відновні властивості. Належать мальтоза, лактоза.
Молекули невідновних дисахаридів утворені внаслідок виділення води за рахунок двох напівацетальних гідроксилів. У молекулах таких дисахаридів не має напівацетального гідроксилу, тому вони не виявляють відновних властивостей. Нележать сахароза, трегалоза.
Фізичні властивості моносахаридів і дисахаридів:
Моносахариди та дисахариди – тверді кристалічні речовини, солодкі на смак (фруктоза у 2,5 рази солодша за глюкозу), добре розчиняються у воді, мають відносно високу температуру плавлення. Розчини моносахаридів (крім рацематів) оптично активні.