Стаття 23

Стаття 19

Стаття 17

Стаття 6

Стаття 2

Держави-учасниці поважають і забезпечують усі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їхньої юрисдикції, без будь-якої дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків або її законних опікунів чи якихось інших обставин.

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід'ємне право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують максимально можливою мірою виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації та матеріалів з різних національних і міжнародних джерел, особливо до такої інформації та матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвиткові дитини. З цією метою держави-учасниці:

1) заохочують масові засоби інформації до поширення інформації та матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях, в дусі статті 29;

2) заохочують міжнародне співробітництво в галузі підготовки, обміну і поширення такої інформації та матеріалів з різних культурних, національних і міжнародних джерел;

3) заохочують випуск і розповсюдження дитячої літератури;

4) заохочують засоби масової інформації до приділення особливої уваги мовним потребам дитини, яка належить до якоїсь групи меншостей або корінного населення;

5) заохочують розроблення належних принципів захисту дитини від інформації та матеріалів, які завдають шкоди її благополуччю, враховуючи положення статей 13, 18.

Держави-учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних та освітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи або зловживання, відсутності піклування або недбалого ставлення, грубого поводження або експлуатації, включаючи сексуальне зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка піклується про дитину

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому чи фізичному відношенні дитина повинна провадити повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечували б її гідність, сприяли її упевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства.

2. На визнання особливих потреб неповноцінної дитини допомога відповідно до пункту 2 цієї статті надається, по можливості, безплатно з урахуванням фінансових ресурсів батьків чи інших осіб, які забезпечують піклування про дитину, і мають на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку в такий спосіб, який веде до найбільш повного, по можливості, залучення дитини до соціального життя та досягнення розвитку її особистості, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

3. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обмінові відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров'я та медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи поширення інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступ до цієї інформації, з тим щоб дати змогу державам-учасницям поліпшити свої можливості та знання і розширити свій досвід у цій галузі. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися потребам країн, що розвиваються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стаття 61. Дитяче харчування	\|	Стаття 24

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.