• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стаття 24

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш доскона­лими послугами системи охорони здоров'я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров'я. Держави-учасниці прагнуть забезпечити, щоб ні одна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров'я.

2. Держави-учасниці добиваються повного здійснення цього права і, зокрема, вживають необхідних заходів для:

а) зниження рівнів смертності немовлят і дитячої смертності;

б) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров'я всіх дітей з приділенням першочергової уваги розвиткові первинної медико-санітарної допомоги;

в) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в рамках первинної медикосанітарної допомоги, шляхом, окрім іншого, застосування легкодоступної технології надання достатнього поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку й ризик забруднення навколишнього середовища ;

г) надання матерям належних послуг у галузі охорони здоров'я в допологовий і післяпологовий періоди;

д) забезпечення обізнаності всіх верств суспільства, зокрема, батьків і дітей, про здоров'я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієну, санітарію життєвого середовища дитини і запобігання нещасним випадкам, а також їх доступу до освіти та їх підтримання у використанні таких знань;

е) розвиток освітньої роботи та послуг у галузі профілактичної медичної допомоги і планування розмірів сім'ї.

3. Держави-учасниці вживають будь-яких ефективних заходів з метою ліквідації традиційної практики, яка негативно впливає на здоров'я дітей.

4. Держави-учасниці зобов'язуються заохочувати міжнародне співробітництво і розвивати його з метою поступового досягнення повного здійснення права, яке визнається в цій статті. У зв'язку з цим особлива увага повинна приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 25

Держави-учасниці визнають право дитини, відданої компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психологічного лікування, на періодичну оцінку лікування, яке надається дитині, та всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину.

РОЗДІЛ VII. ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я

Лекція № 35

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ІНДИВІДА ЯК СКЛАДОВА ДОСКОНАЛОГО ЗДОРОВ'Я

План

1. Психічне здоров'я — шлях до щастя і довголіття.

2. Нервова система як матеріальна основа психіки людини.

3. Психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення.

4. Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу.

5. Індивідуальні відмінності реагуванння людей на стрес.

1. Психічне здоров'я — шлях до щастя і довголіття

( ган здоров'я населення обумовлює щастя і довголіття як окремої людини, гак і про-цшіанпя всієї нації. Однак за останні роки у стані здоров'я населення України спостерігаєть­сястійка тенденція до погіршення. Ситуація ускладнюється одночасним погіршенням психі­чного стану здоров'я населення країни: за останніми даними, 2 мільйони з 52 мають нервово-психічні розлади різної етіології, зростає кількість психопатичних особистостей, а психічно нормальні люди стають хворими за тієї причини, що не знають дієвих механізмів збережен­ня, зміцнення і відновлення психічного здоров'я в умовах постійних фізичних та інтелекту-ли,них перевантажень, стресів, соціальних негараздів.

Психічне здоров'я - стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складне відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такті сі ап обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задо­волення.

На думку В.І.Бєлова, який розкриває ряд важливих аспектів даної проблеми, актив­ному довголіттю сприяють такі психічні якості і риси характеру: стійка психіка, що до­сягається самовихованням і аутотренінгом; доброта, чесність, чуйність, сумлінність і почуття гумору; бажання жити. Перераховані фактори більш повно реалізуються при Ін­телектуальній насиченості життя, творчій праці й сімейному благополуччі.

У той же час, хвилювання, горе, страх та інші емоції, які напружують і турбують лю­дину, є ворогами здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, вони порушують наше нор­мальне самопочуття, породжують дискомфорт і хворобу. Мабуть, неможливо знайти люди­ну, якій би був не знайомий стан сильної нервової напруги. Добре, якщо такий стан швидко проходить. Якщо ж він не дає спокою протягом тижнів, місяців і більш тривалий час, то пе-рстворюггься в серйозну життєву проблему. Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає боліти серце чи шлунок, "стрибає" тиск, і вона розуміє, що її хво-І виникла, як говорять, на нервовому грунті, тобто під впливом тривалої емоційної пере­напруги. Гак виникає шлях від психічного нездоров'я індивіда до соматичних захворювань: порушення ендокринного балансу, роботи органів травлення, кровообігу, підвищення тиску, зміни температури тіла тощо.

Зв'язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно. Не­вропатолог М.Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до почуття страху, внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до гніву —хвороби печін­ки, у людей апатичних, із зниженим життєвим тонусом -- хвороби шлунка і кишечника. Нега тинні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гі­пертонії.

Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених І.Сєченова, І.Павлова, А.Ухтомського, В.Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного і психічного в лю­дині. Фізичне здоров'я і психічний стан нерозривні і взаємопов'язані. Народна мудрість ви­словила це у прислів'ї: "У здоровому тілі — здоровий дух". При цьому під "здоровим духом" звичайно мають на увазі здатність людини до повноцінної трудової діяльності, творчої акти­вності. Але, правильно відображаючи єдність тіла й духу (психо-), прислів'я не зовсім точно відтворює пріоритет здоров'я тіла. Відомо багато прикладів, коли саме здоровий дух, сильна і психіка підкоряють слабке тіло, забезпечуючи цим його здоров'я. Видатний російський пол­ководець О.Суворов, який народився хворобливою дитиною, в результаті загартовування ор-танізму і суворого режиму виробив у себе виняткову фізичну витривалість. Саме ця витрива­лість дозволяла йому вдало витримувати військові труднощі і бути прикладом для воїнів. М.Островський, О.Маресьєв та багато інших довели, що сильна духом людина може долати 11 Іссні недуги. Можна навести ще багато прикладів того, як воля і наполегливість допомага­ють людині зберегти можливість для плідної діяльності при тяжких тілесних захворюваннях. Це дало можливість Бернарду Шоу стверджувати: "Здорове тіло -- продукт здорового розу­му". Всі ці факти свідчать про необхідність уважно розглянути роль психіки у забезпеченні здоров'я, щастя і довголіття людини.

2. Нервова система як матеріальна основа психіки людини

Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка включає декілька вза- і гмопов'язаних систем. У пристосуванні організму до зміни середовища існування визна­чальну роль відіграє центральна (ЦНС) і периферична нервові системи. До ЦНС входить го- > ловний і спинний мозок, пов'язаний з усіма частинами й органами тіла волокнами перифери­чної нервової системи, якими в ЦНС надходять у вигляді відчуттів подразнення, що виника­ють в результаті впливу середовища на органи чуттів. Реакцію- відповідь організму вдійс- ? нюють волокна, які передають накази органам руху. Таким чином, ЦНС регулює зв'язок ор-^: ганішу і середовища.

Головний мозок людини є вищим відділом ЦНС. Кора головного мозку (зовнішній { шар) складається з більш ніж 14 мільярдів високо-диференційованих нервових клітин, котрії забезпечують процес мислення. Симетричні півкулі головної кори у людини виконують різні функції. Права півкуля працює з чуттєвими образами об'єктів, а ліва — зі знаками (мовними та іншими). У глибині мозку розташовані більш древні за часом формування відділи, які за-осшсчують діяльність вегетативної нервової системи. Тут же розміщується спеціальне утво-| рення -- лімбічна система з ретикулярною формацією, яка забезпечує прояв емоцій (почут­тів). Видалення або подразнення окремих ділянок лімбічної системи призводить до вияву І емоцій гніву, страху, задоволення і т.п. Лімбічна система зв'язана з центрами вегетативної! регуляції і має двосторонній зв'язок з корою головного мозку.

Крім подразнень від периферичної нервової системи, в ЦНС надходить велика кіль­кість подразнень з боку внутрішніх органів організму. Це здійснюється вегетативною нерво­вою системою, яка поділяється на симпатичний і парасимпатичний від/діли. Через вегетатив­ну систему відбувається регуляція процесів клітинного обміну, серцево-судинної і дихальноїі діяльності, функцій травного апарату і сечостатевої системи. Від неї головним чином зале-| жить життєдіяльність тканин і органів.

Нервова система виступає регулятором, який забезпечує взаємопов'язану реакцію морфологічних і фізіологічних систем організму у відповідь на зовнішні впливи і зміни у! функціонуванні окремих органів. Вона забезпечує, таким чином, спільну діяльність усіх сис-І гем організму і взаємодію з середовищем.

Слід відзначити, що діяльність систем і окремих органів має антагоністичний харак­тер. Кожна функція складається з двох протилежних реакцій, які єдині в забезпеченні життє-І діяльності організму: у процесах обміну -- це асиміляція і дисиміляція, у психічній діяльнотсі І - збудження і гальмування, у кровообізі -- гіпертонія і гіпотонія тощо. Одна з цих реак­цій у неоохідній момент підсилюється або послаблюється у відповідності з необхідністю для сікісми шдпошсіи на певні впливи середовища. В результаті організм досягаг рівноваги з сере ювпщсм. здійснюючи свою діяльність. Ця рівновага динамічна: вона змінюється зі змі­нами середовища.

Вищиіі прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який вишачаг можливість для людини не тільки пристосовуватися до умов зовнішнього середо­вища, але іі компенсувати його несприятливі впливи своєю активною трудовою діяльністю.

У результаті соціального розвитку у людини сформувався вищій рівень психіки -свідомість. Принциповою відмінністю свідомості від психіки тварин є те, що людина здатна сприймати мову як умовний подразник. Використання мови призвело до виникнення абстра-кшоїо югічного мислення, пізнання світу і самопізнання, а також до здійснення іікиьною наслідування", тобто передачі досвіду людства окремій особистості в процесі її становлення.

Наявність свідомості не відмінило біологічні форми нервової діяльності людини. По­ряд з усвідомленими діями, людина здійснює і рефлекторну, інстинктивну поведінку, яка не оди контролюється свідомістю або потребує вольових зусиль для її подолання. Особли­вий пперее щодо цього являють собою емоції, оскільки вони мають велике значення для під-Іримання психічного здоров'я.

І моції служать біологічною системою пристосування організму людини до умов соціального середовища. Виявляються емоції у нашому ставленні до тих чи інших процесів чи явищ, які ми сприймаємо. При цьому емоції можуть бути позитивними -- приємними, або неіаіивними неприємними. Розрізняють емоції вищі, такі, як естетичні, етичні, творчі, або нижчі, пов'язані з потребами організму у воді, їжі, продовженні роду тощо.

Позитивні і негативні емоції супроводжують нас у всіх сферах життя. У побуті, під час навчання, на виробництві наша діяльність супроводжується емоціями, які відображають славлення до ціп діяльності. Сила прояву емоцій, їх спрямованість і вплив на психіку люди­ни індивідуальні. Одні й ті ж явища викликають у людей різні емоції. Те, що одному прино­сим, радість, може бути неприємне іншому. Але загальним є те, що негативні емоції пригні­чують психіку, притлумлюють творчу активність, знижують працездатність. Як відомо, емо­ції формуються підкорковими відділами мозку участю вегетативної нервової системи, тому сіп чомісп, не завжди може подолати пригнічуючу дію негативних емоцій, бо вони пов'язані і фізіологічними процесами в організмі, які не контролюються корою мозку. В рсзульїап тривалого впливу негативних емоцій можливе захворювання нервової системи невроз і різні її чесні захворювання.

Нервова система, як і інші системи організму, має захисні механізми, які запобігають її перевантаженню. Це передусім реакція гальмування нервових центрів мозку, яке в нор-

; чільності організму включає активну діяльність кори головного моз­ку, котра сприіімаг зовнішні відчуття. Настає сон, мозок відпочиває. До механізмів захисту мозку належить також процес втомленості і шок.

3. Психоемоційне перевантаження, фактори його виникнення

У процесі трудової діяльності людина випробовує вплив різних факторів, що часто призводип, до напруги функціонуючих систем. Емоційні перевантаження можуть призвести до явища, зворотного гальмуванню, -- психоемоційної (нервової) перенапруги. За визначен­ням А.Кико юва, психоемоційна перенапруга -- це стан організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей стан можна ще визначити як преадаптацію,Іоото функціонування системи на межі норми Ті адаптації, коли мобілізуються всі резер­вні системи.

Проблема психоемоційної напруги загострилася за останні два десятиліття внаслідок

в способі жигтя і трудовій діяльності. Зокрема, вчені визначили ряд факторів, які виникли останнім часом у сфері виробничої діяльності людей, і які певним чином провокують розвиток психоемоційної перенапруги:

1) зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації фізичної праці;

2) заміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов'язаною з обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;

3) збільшення ролі мисленнєвої діяльності, яка потребує підвищеної уваги, активного спостереження і контролю, переробки інформації і прийняття рішення в умовах гострого дефіциту часу;

4) ріст інформаційного перевантаження вчених, конструкторів, інженерів, архітекторів, робітників мистецтва, літератури і керівного апарату;

5) зростаючі вимоги, пов'язані з інтенсифікацією професійної підготовки.

У результаті цього механізми адаптації організму людини, що склалися раніше, в но­вих умовах відстають від вимог життя. А це, у свою чергу, викликає значний ступінь фізич­ної і психоемоційної перенапруги організму людини.

4. Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу

Стан психоемоційної (або нервової) перенапруги, який призводить до виникнення ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називають стресом.Цей термін міцно увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога, дослідника стресу Ганса Ссльє.

Г.Ссльє визначив стресяк неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи або ситуації (стресори^, які потребують пристосування до них. Стресори активізують в орга­нізмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може вини­кані під впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи з повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями, так знаними "ударами долі".

Психічним проявам синдрому, описаного Г.Сельє, було присвоєно наймснуванш "емоційний стрес". Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У зміст цього терміна включають і первинні емоційні психічні реакції, які виникають в результаті критич­них психологічних впливів, і емоційно-психічні симптоми, що породжуються тілесними по­шкодженнями, афективні реакції при стресах і фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.

Термін "емоційний стрес" зазнав у науковій літературі багатьох трансформацій. Спо­чатку деякі автори були схильні розуміти під емоційним стресом ситуацію, яка породжує си- і льні емоції, очевидно, як наслідок англійського значення цього слова - "порушення рівно­ваги фізичних сил". Концепція стресу, що мала спрямованість на цілісне розуміння адаптив­них реакцій організму, привернула увагу спеціалістів із розробки режимів життєдіяльності людини в екстремальних умовах. Як наслідок, ці спеціалісти захопилися вивченням тільки несприятливих виявів стресу, цим терміном вони називали ті адаптаційні емоційні реакції, якими супроводжувалися шкідливі для організму фізіологічні і психофізіологічні зміни. Від-І повідно, під емоційним стресом розумілися афективні переживання, що супроводжували стрес і вели до несприятливих змін в організмі людини.

Згодом накопичилися дані про існування схожих фізіологічних і психологічних реак­цій, що виникають в результаті схожих негативних і позитивних емоційних переживаннях,; Під "емоційним стресом" почали розуміти зміни психічних проявів, які супроводжувалися вираженими неспецифічними змінами біохімічних, електрофізичних та інших корелятів стресу.

У повсякденному спілкуванні, коли говорять: "Я знаходжусь у стані стресу", звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: "У мене температура" означають: "У мене підвищена температура",-тобто жар. Терміном "дистрес¹¹,пояснює] Г.Сельє, називається стрес, який приносить шкоду організмові. Будь-яка нормальна діяль­ність (наприклад, гра в шахи або пристрасні обійми) може викликати значний стрес, але він не чинить шкоди організму. Стрес перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційнихфакторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г.Сельє, найшкідливіши є стрес, котрий виник в результаті невдач і зруйнованих надій. Дистрес, ви­кликаний невиправданими зусиллями, не реалізованою мрією, залишає в організмі незворот-ний рубець, що тягне за собою хворобу.

Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров'яного тиску, виникненні серцевих на­падів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, різних типів психічних розладів. Коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, очевидно, потрібно розуміти цс як насторогу стосовно шкідливих виявів дистресу для здоров'я.

На питання про те, чи потрібно уникати стресу, Г.Сельє відповідає, що ми не повинні, та й не можемо це зробити. Будь-яка активність приводить у дію механізми стресу. Тому уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Хоча це твердження також відносне. Г.Сельє схильний припускати, що навіть у стані повного розслаблення людина зазнає деяко­го стресу... Повна свобода від стресу означає смерть, адже стрес, - - як пише Г.Сельє, -"аромат і смак життя".

Як елемент життєвої активності, стрес (неспецифічний адаптаційний процес) сприяє створенню зусиль для кожного кроку життєвого розвитку. Отже, термін "стрес", вживаний у сучасній літературі, означає ряд понять, які наведені в схемі № 10.

Ми вважаємо можливим розуміння "стресу" як комплексу неспецифічних фізіологі­чних і психологічних виявів адаптаційної активності при сильних, екстремальних для організму впливах, маючи на увазі стрес у вузькому розумінні. Неспецифічні вияви адапта­ційної активності при дії будь-яких значущих для організму факторів можна назвати стресом у широкому розумінні.

сильний несприятливий вплив, який нега­тивно діє на організм

сильні, як несприятливі, так І сприятливідля організму, реакції різного роду

Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від від­сутності справжньої діяльності чи від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г.Сельє, властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового наван­таження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здо­рова, добре тренована людина.

Багато досліджень присвячено проблемі вивчення індивідуальних відмінностей стре­су. У більшості з них розглядається різна схильність людей до стресу, і його відмінності у річних за характером людей.

Зважаючи на те, що в людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють "різний баланс збудливості систем по-штивної мотивації і систем негативної мотивації". Звичайно, вказані системи мотивації мо­жуть створювати тільки передумови поведінки людини, котра керується моральними, прак-Іичними, світоглядними нормами, власними переконаннями.

Особи, які мають, згідно з класифікацією Роттера, внутрішній "локус"контролю за свогю діяльністю - - "інтервали" (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, ніж"екстернали" із зовнішнім "локусом" контролю (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на ви-пидок, долю). Це не універсальна закономірність. У "інтернала", який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості "екстернала". Або ж без навичок зна­ходження підтримки ззовні, він може бути ще більш беззахисним, ніж "екстернал" у подіб­них умовах. Слід відзначити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості конт­ролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у "інтерналів". Проте виявлено, що "тренування" можуть змінити місце локусаі Про це мова йтиме пізніше.

У таблиці № 29 подані характеристики рис характеру, які спричиняють більший чи менший ступінь схильності до дистресу.

Таблиця № 29

Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес

Вияв стресу залежить від ставлення суб'єкта до стресфактора. Відповідно до цього люди поділяються на "репресорів", які притлумлюють у собі тяжкі переживання стресу, і на "приховувачів", які не визнають стресового впливу.

У шістдесяті роки психологи Холмс і Рей узагальнили відомості про фактори, що мо­жуть викликати стрес, створили шкалу даних по бальній системі. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж остан­нього року, виникає п'ятидесяти відсотковий ризик захворювань у зв'язку із стресом.

Шкала стресорів Холмса і Рея починається зі смерті партнера у шлюбі (100 балів), далі йде розлучення (73), ув'язнення або смерть члена сім'ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (50), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), зміна у стані здоров'я члена сім'ї (44), вам шість (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, пов'язаного з роботою -адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то иро-Гмеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці - - 20, а відпустка - - 11 балів.

Пізніше, у вісімдесятих роках, Де Лесус модифікував цю шкалу стресорів. Він наоч­ніше показав значення позаробочих ситуацій в житті людини.

Як видно із запропонованої шкали, основою оцінки є шлюб, який оцінюється у 50 ба­лів. Кожну наступну позицію потрібно розглядати у зіставленні з тривалостю у часі й склад­ністю пристосування саме до шлюбу.|3гідно з цим встановлюється нижча або вища оцінка (в межах від 0 до 100). Як відомо, значущість подій незалежно від того, сприймається вона лю­диною позитивно чи катастрофічне, має суб'єктивну оцінку. Будь-яка зміна, в тому числі бажана, створює проблеми. Тому поставлене завдання -- вирішити, яких зусиль варта люди­ні адаптація до різних життєвих обставин, що ведуть за собою зміни у способі життя або у сіереоіипах поведінки.

Один із варіантів вимірювальної шкали Холмса і Рея запропонували чеські дослідник юуцький, Горват і Ковалик. Для оцінки суб'єктивної значущості подій у житті людини пропонуємо цей ряд стресових обставин:

Головний підсумок наведеної вимірювальної шкали не підлягає кількіснії! оцінці. І права в тім, що це тільки спроба створення індивідуальної шкали побоювань, пов'язаних зі пресовими ситуаціями. Головне, що людина, розмірковуючи, може дізнатися набагато біль­ше про те, які життєві обставини і якою мірою для неї проблематичні.

Щоб стрес надавав тренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну фі­лософію життя. Цьому присвячена книга Г.Сельє "Стрес без дистресу".

Для того, щоб механізми стресу викликали адаптивну реакцію, мали позитивний сфскі, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викликати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відп

Читайте також:

1. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
2. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат.
3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ
4. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.
5. Групування витрат підприємства за статтями калькуляції
6. За економічними елементами і калькуляційними статтями.
7. Захист права ін Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом
8. ІІ. АНАЛІТИЧНІ ЖАНРИ: кореспонденція, стаття, коментар, огляд, рецензія, відкритий лист
9. Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями.
10. Класифікація витрат за економічними елементами відповідає на питання „скільки чого витрачено?”, а за калькуляційними статтями – „куди понесені витрати?”.
11. Класифікація витрат за статтями
12. Класифікація витрат за статтями калькуляції.

Переглядів: 1479