• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття росту і розвитку

ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМУ ДИТИНИ

Лекція 2.

Загальні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків

Тема 1.

Література

1. Верхратський С.А. Історія медицини.— К.: Вища шк., 1983.— 384 с.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов.— М.: Вьісш.шк., 1985.— С. 13-20.

3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967.— С. 3-8.

4. Подоляк-Ш у мило Н.Г., Познанський С.С. Шкільна гігієна.— К.: Вища школа, 1981.— С. 5-8.

5. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. по­сібник,— К.: УСМП, 2001,—256 с.

6. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.— М.: "Просвещение", 1978. С. 3-8.

7. Чумак Л. Поради старого аптекаря.— К.: Український письмен­ник, 1992,—22 с.

План

I Поняття росту і розвитку.

II Біологічна особливість репродукції людини.

III Критичні періоди розвитку.

IV Вікова періодизація.

5.Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини.

6. Тривалість життя людини.

Основні поняття: ріст, розвиток, критичні періоди розвитку, вікова періодизація, хронологічний вік, біологічний вік, акселерація, геронтологія.

Протягом життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту і розвитку.

Ріст - збільшення розмірів організму людини або окремих його частин органів унаслідок збільшення кількості клітин ШЛЯХОМ поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.

Розвиток – якісні зміни, що приводять до формування людського організму або його різних частин і органів.

Розпиток у широкому розумінні – це процес кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини, і які призводять до підвищення рівнів складності організації і взаємодії усіх його систем. Розвиток включає в себе три основних фактори: ріст, диференціювання органів і тканин, формоутворення, які знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку та взаємозалежності.

Під час росту збільшується кількість клітин, маса тіла та антропо­метричні показники. В одних органах (наприклад, кістки, легені) ріст відбувається переважно за рахунок збільшення кількості клітин, а в інших (м'язи, нервова тканина) — переважають процеси гіпертрофії (збільшен­ня розмірів) самих клітин.

Як правило, ріст виявляється збільшенням довжини і маси тіла дитини. Критерієм росту є висота дитини, маса, довжина різних відділів тіла тощо. Інтенсивність росту неоднакова, періоди бурхливого росту змінюються періодами його затримки. Найінтенсивніший ріст спостері­гається у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23-25 см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високим — 10-11 см, на третьому році — 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5-7 см. У молодшо­му шкільному віці спостерігається уповільнення темпу росту до 4-5 см у рік. З 11-12 років у дівчаток і 13-14 років у хлопчиків до 16-17 років спостерігається останній "вибух" росту (7-8 см у рік). Крім того, ріст має свої індивідуальні особливості.

Подібна закономірність спостерігається і в наростанні маси тіла. На 5-му місяці життя вона подвоюється, до року — збільшується у З рази, після двох років — уповільнюється. З 11-12 років у дівчат темп росту маси тіла прискорюється, після 15 років хлопці переганяють дівчат за цими показниками і це перевищення зберігається й надалі.

Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендоген­ного, так і екзогенного походження. Важлива роль належить вітамінам, особливо ретинолу (вітамін В), кальциферолам (вітамін Д), вітамінам групи В. Для нормального росту необхідні також мінеральні солі і мікро­елементи. Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середо­вища, як кисень, температура, світло. Роль світла для організму, який росте, передусім полягає у тому, що з ним пов'язаний синтез кальцифе- ролу (вітамін Д).

Паралельно з ростом відбувається розвиток організму, тобто морфологічна диференціація і функціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, змінюється нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіда.

2. Біологічна особливість репродукції людини

Здатність до репродукції стає можливою після статевого дозрівання. Продукція гамет у представників обох статей дуже різні: зрілий сім’яник безперервно виробляє велику кількість сперматозоонів, статевозрілий яєчник періодично (в середньому один раз на кожні 28 днів) виділяє зрілу яйцеклітину, яка дозріває з тих овоцитів, що закладаються на ранніх стадіях онтогенезу.

Чоловічі статеві клітини – сперматозоони (сперматозоїди) – утворюються в чоловічих статевих залозах – яєчках, які крім сперматозоонів виробляють і статевий гормон - тестостерон, що справляє стимулюючий вплив на ріст чоловічих статевих органів і розвиток вторинних статевих ознак. Яєчко дорослої людини має масу 20-30 г, у дітей 8-10 років – 0,8 г, 15 років – 7г.

До заднього краю яєчка прилягає його придаток, від якого тягнеться сім’явиносна протока довжиною 45 – 50 мм. У головку придатка з яєчка проходить 10-12 тонких вивідних канальців – протоків придатка, по яких із яєчка виводиться сім’я. швидкість руху сперматозоона, який складається з головки, шийки і хвоста, становить 3-4мм/хв. З кожним статевим актом продукується 1-6см³ сперми, яка виділяється через зовнішній отвір сечовипускного каналу, що відкривається на головці статевого члена.

Статевою залозою жінки є яєчник, парна залоза, яка розташована біля верхнього входу в малий таз по обидві боки від матки. В яєчнику виробляються жіночі статеві клітини – яйцеклітини і статеві гормони, від яких залежить не тільки діяльність статевих органів жінки, а й нормальна життєдіяльність жіночого організму.

При народженні дівчинки в її яєчниках нараховується від 30 000- 400 000 незрілих клітин — первинних фолікулів. Фолікул має вигляд міхур­ця із сполучнотканинною оболонкою і являє собою групу клітин, що ото­чують яйцеклітину. Дозрілий фолікул починає випинатися на поверхні яєчника, стінка фолікула потоншується — і міхурець розривається, з нього викидається яйцеклітина і фолікулярна рідина. Цей процес нази­вається овуляцією. Порожнина міхурця, що лопнув, з часом заповнюєть­ся клітинами, які містять жирову речовину жовтого кольору. Так вини­кає жовте тіло, що відіграє роль залози внутрішньої секреції. Жовте тіло продукує гормон прогестерон, який також утворюється у плаценті і в корі надниркових залоз. Коли яйцеклітина дозріває і на місці міхура, що лопнув, утворюється жовте тіло, його гормон прогестерон викликає зміни у матці — дітородному органі, в якому розвивається і виношується плід. Створюються умови для імплантації заплідненого яйця і розвитку зарод­ка. Якщо дозріла клітина не запліднилась, то через кілька днів вона гине.

Під час викидання сім'яної рідини (еякуляція) у чоловіків виділяєть­ся 200 млн. сперматозоонів, але тільки один із них запліднює яйцекліти­ну. Зустріч жіночих і чоловічих статевих гамет відбувається у верхніх відділах труб матки. Пересування сперматозоонів здійснюється завдя­ки власній рухливості, а також у результаті скорочення м'язів стінок статевого тракту і спрямованого руху війок слизової оболонки труб матки. Запліднення здійснюється протягом перших 12 годин після ову­ляції. Услід за проникненням сперматозоонів у яйцеклітину утворюєть­ся оболонка запліднення, яка перешкоджає проникненню інших сперматозоонів. Утворена зигота опускається по трубах матки і на 8-10 добу зародок імплантується у стінку матки.

Після імплантації зародок швидко росте і розвивається. Між вор­синками і слизовою оболонкою матки утворюється міжворсинчастий простір. У ньому містяться продукти тканинного розпаду і циркулює материнська крон, яка вилилась із зруйнованих судин слизової оболон­ки. З цієї крові зародок дістає всі необхідні поживні речовини. Форму­вання плаценти відбувається між 8 і 11 тижнями вагітності і з цього періоду зародок, що розвивається, називається плодом. Через плаценту здійснюється живлення плоду, його дихальна і видільна функція. Зв'язок плоду з материнським організмом здійснюється через плаценту і пупковий канатик.

Плід, що розвивається у матці, знаходиться в особливих оболонках, які утворюють ніби мішок, заповнений навколоплідними водами. Ці води дають змогу плоду вільно рухатись у мішку, забезпечують захист його від зовнішніх пошкоджень та інфекцій, а також сприяють нормальному перебігу пологів.

Нормальна вагітність триває 9 місяців. На другому місяці життя зародок стає схожим на людину, на прикінці 3 місяця, в 75 мм плода зявляються індивідуальні риси. У цей період можна визначити стать плода, починають рости нігті. У 5 місяці формуються риси обличчя, є волосяний покрив, у 6 місяці помітні брови, вії, у 7 -9 міс. Формуються мязи, підшкірний жир, плід округлюється, шкіра втрачає зморшкуватість.

Під кінець 40 тижня (через 280 днів) настають пологи – складний рефлекторний акт, в якому беруть участь мязи матки, промежини, черевного преса,спини, стегон.

3. Критичні періоди розвитку.

У розвитку людини П.Г. Свєтлов підкреслює велике значення таких критичних періодів: імплантації (6-7 доба після зачаття), плацентації (кінець 2 міс. вагітності) і пренатального (пологи). Критичні періоди пов’язані з різкою зміною діяльності всіх систем організму матері( змінюється характер кровообігу, газообміну, живлення тощо). Крім того, є критичні періоди розвитку окремих органів на різних етапах розвитку з зародка (плоду) людини.

Є підстави вважати, що різні гени починають функціонувати на різних стадіях онтогенезу, які збігаються з критичними періодами. Під впливом пошкоджуючи факторів фізичної і хімічної природи виникають порушення нормального розвитку, які нагадують мутації. Будь-які несприятливі фактори, які діють на жіночий організм, можуть порушувати нормальну будову і дозрівання статевих клітин, та стати причиною мутації або аномального розвитку. Овоцити, які розвиваються у жінки у віці 40-50 років, виявляються значно старшими, ніж ті, овуляція яких настала у більш молодому віці.

На підставі клінічних спостережень за вагітними жінками одержа­но дані, які свідчать про те, що різні порушення в обміні речовин, неста­ча, іноді надлишок деяких вітамінів, інфекційні і ендокринні хвороби здатні викликати тяжкі порушення ембріонального розвитку.

Надлишок деяких гормонів може стати причиною аномалій роз­витку плода. Після введення кортизону (гормону наднирників) самкам пацюків на 12-й день вагітності у всіх зародків сформувалась розщіли­на піднебіння, причому більше інших дефектів не спостерігалось.

У процесі ембріонального розвитку функціонують деякі ендокринні залози, впливаючи на формування плода: вилочкова залоза — на утво­рення лімфоцитів, інсулярний апарат підшлункової залози на вуглевод­ний обмін, гормон щитовидної залози — тироксин — відіграє важливу роль в процесах росту і диференціації тканин плода.

Недостатнє надходження гормонів у кров під час вагітності приво­дить до різко вираженого затримання психічного розвитку дитини, час­то до кретинізму

При гіпофункції прищитовидних залоз відбувається зменшення вмісту кальцію в крові, що приводить до судом м'язів рук, тулуба, об­личчя. При гіперфункції — відбувається декальцинація кісток, внаслі­док чого кістки стають ламкими, легко деформуються, викривляються.

Шумовий стрес може привести до порушення формування скеле­ту і ряду інших дефектів у плода.

Фактори середовища, які здатні викликати порушення розвитку дитини, каліцтва, називаютьсятератогенними. У різні періоди роз­витку ембріон виявляється чутливим до тих чи інших фізичних фак­торів і хімічних речовин, які потрапляють в організм матері. Так, вжи­вання хініну, алкоголю, отруєння токсичними речовинами, нестача кис­ню можуть порушувати розвиток органів, і, насамперед, нервової сис­теми плода. Іноді після впливу названих факторів народжуються мікроцефали (діти з малою головою); іноді у зародка зовсім немає головного

мозку (аненцефалії). Тератогени можуть бути причиною не тільки морфологічних функціональних аномалії. Так, дози гідроксисечовини, які не викликають морфологічних порушень, у центральній нервовій системі зародка, призводять, до її функціональних розладів.

Причиною ряду є каліцтв є токсини паразитів. Відмічені різноманітні пороки розвитку немовля через захворювання матері токсоплазмозом, збудник якого – одноклітинний організм із типу найпростіших —ток­соплазма.

Препарат хлоридін, який використовують , для лікування і профілактики малярії, токсоплазмозу і низки інших протозойних хвороб, має тератогенну дію.

Антибіотик актиноміцин Д, не справляючи токсичної дії на мате­ринський організм, у зародків порушує формування органів і тканин ектодермального походження, особливо очей і мозку.

Потужним пошкоджуючим тератогенним фактором є рентгенівські промені та інші види іонізуючого випромінювання. Непряма дія радіації па плід (через організм матері) пов'язана із загальними порушеннями фізіологічних функцій матері, а також із змінами, які відбулися в ткани­нах і судинах плаценти. Найбільшу чутливість до променевих впливів мають клітини нервової системи і кровотворних органів ембріона. Інфекційні хвороби являють серйозну небезпеку для розвитку плоду Шкідлива дія на плід таких вірусних захворювань як кір, віспа, красну­ха. і рип, поліомієліт, паротит, виявляється переважно в перші місяці вагітності.

Інша група захворювань, наприклад, дизентерія, холера, сибірська язва, туберкульоз, сифіліс, малярія впливає на плід у другу і останню третину вагітності.

Найповноцінне харчування, інфекційні хвороби у чоловіків (особливо сифіліс, туберкульоз, бруцельоз тощо) чи хімічні агенти можуть знизити життєдіяльність сперматозоїдів чи викликати затримку їх дозрі­вання. Часто порушується зародковий розвиток у тих випадках, коли

батько чи мати страждають на алкоголізм. У хронічних алкоголіків діти часто народжуються з ослабленими розумовими здібностями.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
8. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
9. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А/. Поняття про судовий процес.
12. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання

Переглядів: 10213