• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складання таблиць переліку маршрутів

На одному аркуші зі схематичним планом зображуються таблиці переліку маршрутів. Маршрутизованими називаються переміщення, що виконуються по дозволяючому показанню світлофора і замкнутих централізованих стрілках. Маршрутизація поїзних і маневрових переміщень здійснюється на основі техніко-розпорядчого акту (ТРА) і технологічного процесу роботи станції.

На станції передбачаються такі маршрути:

- прийому і відправлення поїздів;

- наскрізного пропуску поїздів;

- маневрові, що повністю або частково співпадають з поїзними або перетинають їх;

- подачі та прибирання локомотивів.

На крупних і середніх станціях маршрутизація здійснюється шляхом набору маршруту будь-якої складності з елементарних маршрутів (за елементарний маршрут приймається ізольована ділянка в горловині станції). Елементарний маршрут в схемному відношенні володіє всіма якостями складного маршруту, маючи власні засоби контролю і замикання. Складний маршрут, складений з елементарних, при русі поїзда по ньому розмикається частинами (секціями), що дозволяє реалізувати принцип посекційного розмикання. При цьому скорочується інтервал між операціями, пов’язаними з приготуванням маршрутів, з’являється можливість виконувати маневрові переміщення вслід за поїздом, що рухається, а також здійснювати велике число одночасних переміщень по поїзних і маневрових маршрутах, що в кінцевому результаті підвищує пропускну спроможність горловин станції.

На станціях, що обладнані ЕЦ, всі маршрути, що підпадають під категорію ворожих, виключаються побудовою електричних схем. З огляду на це, необхідність в складанні таблиці залежності відпадає і вона замінюється переліком маршрутів:

- основних поїзних з вказанням стрілок, що входять в маршрут;

- варіантних поїзних з вказанням стрілок, що визначають напрямок варіанту;

- маневрових маршрутів з вказанням початку і кінця маршруту.

Для зручності складаються три окремі таблиці з переліками вказаних маршрутів (див. табл. 1.7, 1.8, 1.9). При складанні таблиць слід суворо дотримуватись наведеного прикладу.

Маршрутом називається траса слідування поїзда по встановлених і замкнутих у певному положенні стрілках при відкритому світлофорі, що огороджує даний маршрут. Основним варіантом маршруту вважається той, що сприяє проходженню поїзда з найбільшою швидкістю по найкоротшому шляху при мінімальній кількості ворожих маршрутів. Варіантний маршрут має з основним один і той же початок і кінець, але відрізняється положенням стрілок, що в нього входять. Початком поїзного маршруту прийому є вхідний світлофор, а кінцем – вихідний світлофор з приймально-відправної колії. Початком поїзного маршруту відправлення є приймально-відправна колія, а кінцем – межа станції (в розробленій для прикладу станції цією межею є світлофор НД). Початком маневрового маршруту є ділянка перед відкритим маневровим світлофором, а кінцем перший попутний, або ізольована ділянка за останнім зустрічним маневровим світлофором.

В таблиці 1.7 основних поїзних маршрутів для приведеної станції в графі кожного маршруту показано положення всіх стрілок, що входять до маршруту, і буквенний літер світлофора, по якому встановлено маршрут.

В таблиці 1.8 записані варіантні поїзні маршрути. Варіант переміщення вказується положенням тих стрілок, що відрізняють даний варіант від основного. Решта стрілок зберігають ті ж положення, що і для основного варіанту.

В таблиці 1.9 приведено перелік маневрових маршрутів. В графі Напрямок всі маневрові маршрути записують в зростаючому порядку: від М1, М3 і т. д. В графі Найменування маршруту для кожного світлофора записують маршрут від світлофора до першого попутного, або за останній зустрічний, або на приймально-відправну колію. Прості маневрові маршрути, що приведені в даній таблиці використовують для утворення складних маршрутів будь-якої протяжності і конфігурації.

Таблиця 1.7.

Таблиця 1.8.

Таблиця 1.9.

Продовження таблиці 1.9.

3. Виконання двониткового плану станції.

На основі схемплану, з розстановкою ізолюючих стиків для утворення розгалужених і нерозгалужених рейкових кіл, складають двонитковий план станції. Даний документ являється основним документом по напільному обладнанню – на ньому зображено все обладнання, що знаходиться на полі, з вказанням ординат. На відміну від схематичного плану, на двонитковому кожна рейка колії зображується окремою лінією.

Зі схематичного плану станції на двонитковий переносяться:

- ізолюючі стики;

- світлофори з осигналізуванням;

- траса магістрального кабелю з місцями установки розгалужуючи муфт;

- спеціалізація колій;

- ординатна лінійка;

- пост ЕЦ;

- релейна та батарейна шафи вхідних світлофорів.

На двонитковому плані станції додатково зображується:

- колії, стрілочні і безстрілочні ізольовані ділянки з їх найменуванням;

- додаткові ізолюючі стики, що служать для ізоляції хрестовин стрілочних переводів;

- стрілочні електроприводи з ізоляцією стрілочної гарнітури;

- електрифікація приймально-відправних колій;

- чергування миттєвих полярностей в суміжних рейкових колах;

- розгалужувальні муфти з позначенням їх типу і вказанням ординат, що розміщені по трасі магістрального кабелю;

- апаратуру рейкових кіл;

- каналізацію тягового струму;

- стрілочні з’єднувачі;

- накладання кодування в рейкових колах;

- позначення відгалужень, що не контролюються колійним реле і не обтікаються струмом.

*НАЙМЕНУВАННЯ ІЗОЛЬОВАНИХ ДІЛЯНОК

Найменування ізольованих приймально-відправних колій складається з номера колії і літери «П». Стрілками між нитками колії вказується спеціалізація колії. Найменування колій, не обладнаних рейковими колами, не мають літери «П» (ІП, 3П).

Стрілочні колійні ділянки позначаються номерами стрілок, що до них входять (найменшими і найбільшими), і літерами «СП» (19-31СП). В стрілочних колійних ділянках, що мають більше 1 колійного реле, підписуються назви відгалужень: 27АСП, 27БСП. Як правило, відгалуження по плюсовому положенню стрілки позначають літерою А.

Найменування без стрілочних колійних ділянок складається з номерів стрілок, між якими вони знаходяться, записаних дробом, і літерою «П» (1/15П).

Сповіщувальні ділянки перед маневровими світлофорами позначаються літером світлофора і літерою П (М45П). Аналогічним чином позначаються безстрілочні ділянки, розміщені за вхідними світлофорами (НДП).

Ділянки перегону, що примикають до станції на одноколійній ділянці: зі сторони світлофора Н – ІНП, зі сторони світлофора Ч – ІЧП; на двоколійній ділянці: зі сторони світлофора Н – ІПП (непарна колія) та ІІУП (парна колія); зі сторони світлофора Ч – ІІПП та ІУП.

*СТРІЛОЧНІ ЕЛЕКТРОПРИВОДИ

Стрілочні електроприводи зображуються на двонитковому плані в тому місці, де на схематичному плані поставлено номер стрілки. Забороняється установка стрілочних електроприводів між головними коліями. Решту, для безпеки обслуговування, розміщують якомога далі від головних колій. При двопровідній схемі керування електроприводом на спарених стрілках біля ближньої до поста ЕЦ встановлюється стрілочна коробка (див. додаток Б) з реверсивним реле. При п’ятипровідній схемі воно не встановлюється.

*ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ КОЛІЙ

Електрифіковані колії, в тому числі тупики, позначаються знаком «блискавка».

*РОЗСТАНОВКА ІЗОЛЮЮЧИХ СТИКІВ

При перенесенні ізолюючих стиків з однониткового плану на двонитковий їх зображають на обох нитках колії. Обладнання рейкових кіл станції ізолюючими стиками і апаратурою виконується з врахуванням наступних вимог. Установка ізолюючих стиків на стрілках (додаткових) і приладів рейкових кіл повинна забезпечувати обтікання струмом найбільшої кількості стрілочних з’днувачів, при мінімальних довжинах відгалужень, що не обтікаються струмом. При цьому рамні рейки всіх стрілок повинні обтікатися струмом. Допускається необтікання струмом відгалужень рейкових кіл (на двонитковому плані показані пунктиром), що є відгалуженнями спарених з’їздів; відгалужень при довжині не більше 60 м; ділянок, по яких здійснюються лише маневрові переміщення; негабаритні відгалуження стрілок. Контроль обтікання струмом паралельних відгалужень здійснюється установкою додаткових колійних реле, що є обов’язковим для секцій, які примикають до приймально-відправних колій. Позначення неконтрольованих ділянок секцій пунктиром говорить про установку на цих ділянках додаткових стикових з’єднувачів. Додаткові ізолюючі стики, як правило, встановлюють по відхиленню від кодованих ділянок. При кодуванні обох відгалужень стрілочної секції додаткові ізолюючі стики встановлюють по напрямку меншої швидкості руху.

*ЧЕРГУВАННЯ МИТТЄВИХ ПОЛЯРНОСТЕЙ В СУМІЖНИХ РЕЙКОВИХ КОЛАХ

При побудові двониткового плану станції необхідно забезпечити чергування миттєвих полярностей живлення суміжних рейкових кіл (чергування фаз). Перевірка забезпечення чергування полярності здійснюється по методу замкнутих контурів (мал. 2.1.).

Мал. 2.1.

Метод полягає в підрахунку числа стиків по внутрішній нитці замкнутого контура. Якщо в усіх контурах число стиків парне, то чергування полярностей забезпечиться. Якщо число стиків виявляється непарним, то додаткові ізолюючі стики переставляються, залишаючи стрілочний з’єднувач без протікання сигнального струму. Така перестановка допускається один раз на головну колію. Це пов’язано з впливом на роботу АЛСН. Якщо в кодованому рейковому колі переставити додаткові ізолюючі стики з відгалуження по прямому ходу, утворюються так звані «мертві точки», в яких відсутні коди АЛСН. Для зменшення довжини цих зон встановлюються перехресні перемички (транспозиція). Така перестановка зображена на мал. 2.2. В обох контурах було непарне число

Мал. 2.2.

стиків. Додаткові ізолюючі стики було переставлено з мінусового напрямку стрілки 7 на плюсовий напрямок, після чого кількість стиків в обох контурах

стала парною. Після перевірки забезпечення чергування полярності одну з ниток зображують потовщеною лінією (зазвичай ту, на яку заземлено залізничні споруди: світлофори, опори КМ, РШ і т. д.).

*РОЗМІЩЕННЯ АПАРАТУРИ РЕЙКОВИХ КІЛ

На станції рейковими колами обладнуються :

- головні та приймально-відправні колії;

- ділянки наближення з підходів, обладнаних автоблокуванням;

- ділянки колій до світлофорів, що дозволяють в’їзд в централізовану зону для інформації про знаходження на них рухомого складу, довжина яких повинна бути не меншою 25 м.

Апаратура рейкових кіл розміщується в трансформаторних ящиках, релейних шафах і на посту централізації. На станційних коліях по обидва боки ізолюючого стика рекомендується влаштовувати або релейні, або живлячі кінці. Установка колійного реле на відгалуженні довжиною менше 60 м не вимагається. При електротязі постійного струму на полі біля ізостиків встановлюються тільки дросель-трансформатори. На кодованих коліях станції двоколійних ділянок живлячі трансформатори встановлюють на вихідному для руху поїзда кінці рейкового кола. На станціях одноколійних ділянок апаратуру рейкових кіл встановлюють так, щоб при прийманні поїзда кодування відбувалось з релейного кінця, а при відправленні – з живлячого. На двоколійних ділянках кодування здійснюється з живлячого кінця. Трансформаторні ящики встановлюються біля ізолюючих стиків ближче до траси магістрального кабеля і, по можливості, зі сторони поля. Трансформаторні ящики встановлюють за хрестовинами стрілочних переводів, де ширина між коліями складає 4200 (50 м від хрестовини стрілочного переводу). При розміщенні ізолюючих стиків ближче 50 м від хрестовини стрілочного переводу за допомогою подовжених рейкових з’єднувачів трансформаторні ящики розміщують в габаритному місці (див. мал. 2.3.).

Мал. 2.3.

*КАНАЛІЗАЦІЯ ЗВОРОТНОГО ТЯГОВОГО СТРУМУ

При електротязі для каналізації зворотного тягового струму ізольовані ділянки, обладнані рейковими колами, з’єднуються між собою дросель-трансформаторами. На головних коліях дросель-трансформатори встановлюються як на живлячому, так і на релейному кінці. На бокових коліях, як правило, тільки на живлячому. Зворотний тяговий струм через дросель-трансформатори по головних коліях виводиться на перегін на тягову підстанцію. Отже є необхідність виводити тяговий струм з дросель-трансформаторів бокових колій на дросель-трансформатори головних колій. Пропуск тягового струму здійснюється через середні виводи дросель-трансформаторів. Середні виводи ДТ бокових колій з’єднуються з середніми виводами ДТ головних колій тяговими з’днувачами (джемперами), довжина яких не повинна перевищувати 100 м. Якщо довжина джемпера виходить більшою 100 м, доцільніше встановити ДТ. Слід враховувати, що середні виводи ДТ головних колій не з‘єднуються між собою в межах станції. При електротязі постійного струму установка міжколійного тягового з’єднувача здійснюється на перегоні, а при електротязі змінного струму – на ДТ, що встановлені біля вхідного світлофора.

*СТРІЛОЧНІ З’ЄДНУВАЧІ

Стрілочні з’єднувачі встановлюються на кожному стрілочному переводі для паралельного включення відгалужень в рейкове коло. Вони можуть обтікатись або не обтікатись сигнальним струмом, в залежності від установки додаткових ізолюючих стиків і колійних реле. У випадку не обтікання струмом стрілочні з’єднувачі дублюються. При електротязі змінного струму встановлюються мідні подвійні стрілочні з’єднувачі (подвійні тому, що по них пропускається зворотний тяговий струм), що зображуються пунктирною лінією. При електротязі постійного струму і при автономній тязі встановлюються стальні з’єднувачі, що зображуються суцільною лінією (див. мал. 2.4).

Мал. 2.4.

*КОДУВАННЯ

Кодуванню підлягають всі головні колії, і ті бокові, по яких передбачається беззупинний пропуск поїздів зі швидкістю понад 50 км/год. Позначається літерою «К» між нитками колії на тому кінці, з якого відбувається кодування.

Муфти кабельної мережі по трасі кабеля показуються після її розрахунку.

ДОДАТОК А

ДОДАТТОК Б

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. Бюджетні запити: їх суть, необхідність складання та аналіз
3. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ І СКЛАДАННЯ ПЛАНУ
4. Вибір типу обмотки і складання схеми.
5. Вибір типу обмотки і складання схеми.
6. Виділення мікротем у власному висловлюванні. Складання плану
7. Визначення переліку відходів, виходячи з матеріально – сировинного балансу
8. Визначення продуктивності машин та складання технологічних карт для будівництва дорожнього одягу
9. Визначення термінів та мета складання Звіту про рух грошових коштів
10. Виникнення справочинства. Історія розвитку писемності. Складання документів у Київській Русі
11. Врахування витраті втрат електроенергії. Приклад складання електробалансу.
12. Геометричний метод складання сил

Переглядів: 799