Однією з важливих характеристик бензина як рідкого горючого є його детонаційна стійкість.
Щоб зрозуміти явище детонації, згадаємо як працює двигун внутрішнього згорання автомобіля.
В циліндр двигуна засмоктується суміш парів бензина з повітрям, суміш стискається порчинем і підпалюється електричною іскрою. Гази, які утворились при згоранні вуглеводнів розширюються і виконують роботу. Чим сильніше стискається суміш парів бензину з повітрям, тим більшу потужність розвиває двигун і тим менше він витрачає палива. Але не всі сорта бензину витримують сильне стискання. Деякі вуглеводні при стискуванні загоряються раніше і згорають з дуже великою швидкістю, з вибухом.
Від удару взривної хвилі в поршень появляється різкий стук в циліндрі, відбувається сильне зношення деталей, міцність двигуна падає. Це взривне згорання бензину носить назву детонації.
Найменшу стійкість до детонації мають парафіни нормальної будови. Вуглеводні розгалужені, а також ненасичені і ароматичні більш стійкі до детонації, вони видержують більш сильне стиснення горючої суміші і відповідно, дозволяють конструювати більш потужні двигуни.
Для кількісної характеристики детонаційної стійкості бензинів розроблена октанова шкала. Кожен вуглеводень і кожний сорт бензина характеризується певним октановим числом. Октанове число ізооктана має високу детонаційну стійкість і приймається за 100. Октанове число н-гептана, який легко детонується, прийнято за 0. якщо говорять, що бензин має октанове число 76, то це означає, що він допускає такий же стиск в циліндрі без детонації, як суміш 76% ізооктану і 24% гептана. Бензин, який отримують прямою перегонкою нафти мають порівняно низькі октанові числа. При крекінгу нафти отримують бензин з більш високим октановим числом.
Література
1. А. В. Домбровський. В. М. Найдан, Органічна хімія, Вища школа, 1992
2 В. .М. Потапов, С. Н. Татаринчик, Органическая химия, Химия, 1989.