МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Властивості червової системиОсновними властивостями нервової системи є збудливість, провідність і гальмування. Збудливість проявляється у виникненні збудження у ВІДПОВІДЬ ІІ;і дію того чи іншого подразника. Здатність живих систем під впливом подразників переходити із стану фізіологічного спокою до стану актин пості називається подразливістю. Подразники організму поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні подразники — це фізичні і хімічні зміни внутрішнього середовища, на приклад, зміна осмотичного тиску, хімічного складу крові, вплив гормо пу, вуглекислого газу, нервового імпульсу. Зовнішні (контактні і дистантні) подразники бувають трьох нидів: о фізичні механічні (тиск, укол), температурні, звукові, світлові, електричні; о хімічні кислоти, луги, солі, пахучі і смакові речовини, отрути, тощо. о біологічні всі живі істоти, віруси. За фізіологічним значенням розрізняють адекватні і неадекватні подразники. Адекватний подразник – агент, що діє на тканину, пристосовану для його сприймання (наприклад, світло на око, нервовий імпульс на м'яз). Усі інші подразники для цієї тканини неадекватні. Найменша сила подразнення, здатна викликати збудження, називається пороговою силою. Сила подразнення, яка не викликає збудження, називається підпороговою. Сила подразнення, більша за порогову, називається надпороговою. Виникнення і поширення збудження пов'язані зі зміною електричного заряду живої тканини, з гак званими біоелектричними явищами. Між зовнішньою поверхнею клітини і її цитоплазмою у стані спокою створюється різниця потенціалів (близько 60-90 мВ), причому поверхня клітини заряджена електропозитивно щодо цитоплазми. Різниця потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнями мембрани називається мембранним потенціалом, в умовах спокою волокна — потенціалом спокою. Для нервових клітин мембранний потенціал дорівнює приблизно 80 мВ. Він зумовлений розподілом іонів Na+ і К+ по різних боках мембрани. Іони Na+ концентруються на зовнішньому її боці, а йони К+ — усередині клітини. У клітинних мембранах вбудовані численні йонні канали, які мають вибіркову проникність. Так, №+-канал у нормі пропускає тільки іони Na+, а К +-канал — тільки іони К+. При цьому більшість часу мембрана буває непроникною для йонів Na+, тому що Na +-канали знаходяться у закритому стані. Іони К+ здатні дифундувати назовні, і, здавалося б, можна очікувати, що через деякий час концентрації іонів усередині і ззовні клітини зрівняються і потенціал спокою впаде до нуля. Проте цього не відбувається, бо стабільність різниці концентрацій підтримується шляхом активного транспорту йонів. Одним із основних механізмів підтримання сталої концентрації є робота Na+/ К+ - насоса. Це білок, який при використанні однієї молекули АТФ переносить у клітину два йони Na+, і виносить із неї три іони К+. На підтримання стабільного мембранного потенціалу клітина витрачає від 30 до 70% продукованої нею енергії. Наслідком існування мембранного потенціалу є здатність деяких клітин (нервові, м'язові, деякі секреторні) до генерації збудження, що спричиняє виникнення потенціалу дії Потенціалом дії називається мембранний потенціал, що за шаг швидких змін. При таких змінах негативний заряд цитоплазми змінюється на позитивний, тоді як заряд із зовнішнього боку мембрани стає негативним. Це зумовлено тим, що у відповідь на зовнішню дію Nа+ - канали відкриваються і потік іонів Na+ прямує в середину клітини, а іони Ка+ виходять із неї. Виникнення потенціалу дії спричиняє швидку зміну заряду мембрани. Потім Na+ -канали закриваються, і поляризація мембрани швидко відновлюється. Саме такий механізм поширення збудження по відростках нервових клітин. Провідність —- здатність передавати збудження, що виникло, є другою важливою властивістю нервової тканини. Проведення збудження можливе лише за умови цілості нерва і збережений його життєвих властивостей. В умовах цілого організму всі імпульси в нервовій системі проводяться лише в одному напрямку. Пояснюється це тим, що контакти між сусідніми нейронами, так звані синапси (від грец. synapsis — зв'язок), проводять збудження лише в напрямі від доцентрового нейрона на відцентровий і не здатні проводити його в зворотному напрямі. Синапс утворений двома мембранами — пресинаптичною, яка знаходиться на нервовому закінченні і має вигляд ґудзиків, кілець, бляшок, і постсинаптичною, яка міститься на тілі або дендритах нейрона, до якого передається нервовий імпульс. Збудження в синапсах передається хімічним шляхом за допомогою медіатора, який міститься в синаптичних міхурцях, що розташовані в синаптичній бляшці. Найбільш поширеними медіаторами є: ацетилхолін, адреналін і норадреналін. Надходження нервового імпульсу до пресинаптичної мембрани супроводжується викиданням в синаптичну щілину, яка знаходиться між мембранами, медіатору із синаптичних міхурців. Чим більша сила подразнення, тим більше виділяється медіатора в синаптичну щілину розміри якої дуже малі, і медіатор швидко досягає постсинаптичної мембрани, взаємодіючи і її речовиною. В результаті цієї взаємодії проникність для йонів натрію підвищується, що веде до переміщення йонів, і як наслідок, виникає збудливий постсинаптичний потенціал, виникає збудження яке поширюється. Через кільки мілісекунд медіатор руйнується спеціальними ферментами. Вважають, що в спеціалізованих гальмуючих нейронах, в нервових закінченнях аксонів виробляється особливий медіатор, який діє гальмуюче на наступний нейрон. У корі головного мозку таким медіатором вважають аміномасляну кислоту. Медіатор гальмування, взаємодіючи з речовиною постсинаптичної мембрани, збільшує її проникність для йонів калію і хлору. В результаті відбувається не зниження величини внутрішнього заряду мембрани, а підвищення внутрішнього заряду (за абсолютним знаком) постсинаптичної мембрани, відбувається її гіперполяризація, в результаті чого настає гальмування. Проведення збудження зумовлене тим, що потенціал дії, який виник в одній клітині чи в одній з її ділянок, стає подразником, що спричиняє збудження сусідніх ділянок. Збудження в мієлінових волокнах виникає тільки в тих ділянках, які не вкриті мієліновою оболонкою, у вузлах нервовою волокна і поширюється по них стрибкоподібно (120 м/сек). По не мієлінових нервових волокнах збудження поширюється повільно (від 1 до 30 м/сек). Це пов'язано з тим, що іонні процеси, які відбуваються через мембрану волокна, проходять по всій довжині волокна. Збудження від однієї нервової клітини до іншої передається з аксона одного нейрона на тіло клітини і дендрити нейрона. Крім процесів збудження, в діяльності ЦНС важливу роль відіграють і процесигальмування, які є своєрідним діяльним станом, що викликаний збудженням і з ним пов'язаний. Гальмування запобігає виснаженню нервових клітин при дуже сильних і частих подразненнях. Розрізняють пресинаптичне, постсинаптичне і вторинне гальмування. Пресинаптичне гальмування розвивається в пресинаптичних розгалужених аферентних аксонів, завдяки чому блокується проведення імпульсів до синапсів і виникає гальмування реакції відповіді. При постсинаптнчному гальмуванні імпульс, який прийшов до гальмівного синапсу, зумовлює гіперполяризацію постсинаптичної мембрани. При цьому зростає величина мембранного потенціалу і виникає гальмівний постсинаптичний потенціал, в результаті чого настає гальмування. Вторинне гальмування здійснюється без участі спеціальних гальмівних структур і розвивається в збудливих синапсах при дії подразників надмірної сили. Численними дослідами встановлено, що збудженим її одних центрах нервової системи викликає гальмування в інших (реципрокне гальмування). Наприклад, коли м’язи – згиначі правої ноги і розгиначі лівої скорочуються, розгиначі правої ноги і згиначі лівої перебувають в розслабленому стані. Така координована діяльність м’язів нижніх кінцівок пояснюється тим, що збудження в нервових центрах згиначів викликає гальмівний стан в центрах цієї ж кінцівки. При цьому збудження в центрі згиначів однієї кінцівки зв'язане з гальмуванням у центрі згиначів другої. Згідно з ученням видатного російського фізіолога М.Е. Введенського, гальмування і збудження є лише два прояви одного і того самого нервового процесу, які залежать лише від сили і частоти подразнення. Периферичні нервові волокна, розплющені або частково перерізані, повільно регенерують, якщо тіло клітини і сегменти мієлінової оболонки не перервні. Регенерація волокон не відбувається в головному та спинному мозку. Ушкоджені нервові волокна трансформуються в тканину рубця та інактивуються. Якщо нервове волокно ушкоджується в місці, найбільш віддаленому від тіла клітини, то настає дегенерація внаслідок нестачі життєво важливих білків та ензимів, і мієлінова оболонка стає порожнистою. Неушкоджене тіло нейрона стимулює ріст декількох нервових відростків у залишках волокна. Один з цих відростків може прорости через порожню, але неушкоджену мієлінову оболонку. Нове нервове волокно, яке росте зі швидкістю близько 1,5 мм на день, досягає попереднього місця розташування, функція і відчуття повільно відновлюються, а не використані нервові відростки дегенерують. Читайте також:
|
||||||||
|