Поняття та основи правового статусу суб’єктів господарювання

Організаційно-правова форма господарювання.

ТЕМА 2. Загальна характеристика організації діяльності суб’єктів господарювання

2.1. Організаційно-правова форма господарювання. Поняттята основи правового статусу суб’єктів господарювання.

2.2. Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи.

2.3. Правові засади державної реєстрації суб’єктів господарювання.

2.4. Правові засади процедури ліцензування господарської діяльності.

2.5. Припинення діяльності суб’єктів господарювання.

2.6. Інститут банкрутства.

1. Органiзацiйно-правова форма господарювання – форма здійснювання господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях суб’єктів господарювання, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Правовою базою розмежування організаційно-правових форм господарювання є:ГК України, ЦК України таДержавний класифiкатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», затверджений Наказом Держспоживстандарту від 28.05.2004 р. № 97. Кожне з зазаначених правових джерел пропонує оригінальний підхід до класифікації.

Відповідно до ЦК Україниюридична особа – це організація, створена і зареєстрована у визначеному законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна.

Залежно від порядку їх створення юридичні особи поділяють на:

юридичних осіб приватного права, які створюються на підставі установчих документів;

юридичних осіб публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування (ЦК України, ст. 80, 81).

ЦК України згідно зі статтею 83 поділяє поняття «юридична особа» на два поняття за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичної особи: якщо юридична особа має учасників (тобто, якщо є особа або особи, яким належать правочинність на участь в управлінні цією юридичною особою), то це – товариство, якщо юридична особа не має учасників – то це установа (рис. 2.1).

Поняття «товариство» ЦК України (статті 84, 85) поділяє на два поняття за ознакою наявності чи відсутності в їхніх учасників корпоративного права на отримання певної частки прибутку (дивідендів): товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, є підприємницьким товариством, товариство, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, є непідприємницьким товариством.

Оскільки установа не має учасників, то вона не може розподіляти прибуток між учасниками, але за загальним правилом ст. 86 ЦК України може, як і непідприємницьке товариство, здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно доч. 1 ст. 55 ГК України суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за свої зобов’язання в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми вдосконалення господарського законодавства	\|	Підприємства (суб’єкти господарювання) можна класифікувати за такими ознаками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.