• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Припинення діяльності суб’єкта господарювання

Припинення діяльності суб’єкта господарювання– це юридичний акт позбавлення суб’єкта господарювання свого правового статусу і припинення його діяльності у визначеному законом порядку.

Загальні підстави припинення діяльності суб’єктів господарювання визначені ст. 59 ГК України та ст. 104-112 ЦК України (стосовно юридичних осіб), а також іншими законами щодо окремих суб’єктів господарювання: «Про банки і банківську діяльність» (ст. 26, 28, 87-98), «Про цінні папери та фондовий ринок» (ч. 4 ст. 21), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ст. 20-21) та ін.

За юридичних підстав припинення діяльності суб’єкта господарювання може бути двох форм:

1. Добровільне припинення, його підстави:

· за рішенням власника (-ів) чи уповноваженого ним (ними) органу;

· передбачені законом чи установчими документами обставини: завершення терміну, на який було створено суб’єкт господарювання; досягнення ним поставленої мети тощо.

2. Примусове припинення, його підстави:

· за рішенням суду, господарського суду за поданням органів, що здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів господарювання (ДПА України, АМК України, Головне КРУ України, їх підрозди на місцях тощо);

· виключно за рішенням господарського суду у разі визнання підприємства банкрутом;

· у разі скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом.

Існують три головні форми припинення діяльності суб’єктів господарювання.

1. Скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

2. Реорганізація– створення на базі однієї чи декількох діючих господарських організацій однієї чи більше нових господарських організацій як суб’єктів права. У разі реорганізації господарської організації усі її права і обов’язки переходять до правонаступниці (правонаступників).

Головні способи реорганізації:

· приєднання – у разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання. У наслідок приєднання нове підприємство не виникає.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, передбаченому ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

· поділ – у разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Внаслідок поділу відбувається поділ всього майна суб’єкта господарювання.

· перетворення – перехід суб’єкта господарювання з однієї організаційно-правової форми в іншу. У разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного переходять усі майнові права й обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

3. Ліквідація означає, що суб’єкт господарювання припиняє свою діяльність як суб’єкт права без правонаступництва.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання визначає ст. 60 ГК України. У разі банкрутства підприємства процедуру його ліквідації визначає розділ ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Підприємство вважають ліквідованим чи реорганізованим (крім виділення) з дати виключення підприємства з ЄДРПОУ.

Ліквідацію проводить ліквідаційна комісія за рішенням власника майна чи уповноваженого органу (особи), який прийняв рішення про ліквідацію. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію, визначає порядок і строки ліквідації, також строки для одержання претензій кредиторів (не менше 2 місяців з дня оголошення про ліквідацію), затверджує ліквідаційний баланс.

До повноважень ліквідаційної комісії входить:

- подання оголошення до офіційного друкованого органу про ліквідацію суб’єкта господарювання;

- вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, що ліквідується;

- оцінка наявного майна підприємства, що ліквідується;

- проведення розрахунків з кредиторами;

- складання ліквідаційного балансу та подача його для затвердження власнику чи уповноваженому органу, який прийняв рішення про ліквідацію;

- продаж майна суб’єкта господарювання у разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів тощо.

2.6. Правовий інститут банкрутства

Законодавчу базу процедури банкрутствасьогодні складають ГК України (гл. 23), ГПК України, Закон України від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), Закон України «Про банки і банківську діяльність» тощо.

Національний інститут банкрутства України ґрунтується на принципі неплатоспроможності, який полягає в тому, що справа про банкрутство може бути порушена за наявності факту припинення боржником платежів за зобов’язаннями. Відповідно до Закону про банкрутство юридичною підставою застосування цієї процедури є письмова заява до господарського суду, з якою можуть звернутися фізичні і юридичні особи, які мають підтверджені документально майнові зобов’язання до боржника. З такою заявою до господарського суду може звернутися і сам боржник з власної ініціативи.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

· найменування господарського суду, до якого подається заява;

· найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

· найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор – фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також місце його проживання;

· номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових платежів);

· виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

· перелік документів, що додаються до заяви.

Справа про банкрутство порушується господарським судом лише у тому випадку, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника складають не менше 300 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отож, до легальних ознак неспроможностізаконодавство відносить:

· нездатність суб’єкта підприємництва виконати виконати грошові зобов’язання перед своїми кредиторами в розмірі встановленому законом (але не менше 300 мінімальних заробітних плат);

· невиконання зазначених грошових зобов’язань протягом визначеного періоду часу – 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку;

· грошовий, а не майновий характер вимог кредиторів;

· безспірний характер вимог кредиторів (до безспірних вимог належать вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами);

· неможливість досудового врегулювання відносин та відновлення платоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 209 ГК України та ст. 1 Закону про банкрутство банкрутством євстановлений господарським судом юридичний факт неспроможності задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Закон передбачає чотири судові процедури банкрутства:розпорядження майном, санація, ліквідація й мирова угода. Перші три процедури можна розглядати як стадії провадження у справі про банкрутство, мирова угода ж може укладатися на кожній із стадій.

Відповідно до ст 1 Закону про банкрутствоучасниками провадження у справі про банкрутство є:

1) суб’єкт господарювання, щодо якого порушено справу про банкруство, який може виступати у ролі боржника(у процедурах розпорядження майном, санації, мирової угоди) та у ролі банкрута (суб’єкта банкруства)з моменту визнання господарським судом його неплатоспроможності за своїми зобов’язаннями та відкриття ліквідаційної процедури;

2) кредитори – це юридичні або фізичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування, що мають підтверджені документами вимоги по боргових зобов’язаннях до даного боржника;

3) арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду;

4) власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

5) інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, – ФДМ України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів (ч. 9 ст. 7 Закону про банкрутство).

До компетенції комітету кредиторівналежить прийняття рішення про:

· скликання зборів кредиторів

· підготовку та укладення мирової угоди;

· внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

· звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

· надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

· інші питання, передбачені законом.

Арбітражний керуючий призначається господарським судом і на різних стадіях провадження справи про банкрутство може виконувати функції:

на стадії розпорядження майномборжника– розпорядника майна, якому надаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника;

у процесі санації боржника– керуючого санацією , що відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника;

при здійсненні ліквідації банкрута – ліквідатора, щовідповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Процедура розпорядження майном складається з таких етапів:

1) винесення ухвали про відкриття справи про банкрутство;

2) проведення підготовчого засідання суду;

3) виявлення кредиторів та інвесторів;

4) проведення попереднього засідання господарського суду;

1) проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

2) проведення основного засідання суду.

1. Винесення ухвали про відкриття справи про банкрутство(не пізніше 5 днів після подання заяви), в якій зазначається про:

· прийняття заяви до розгляду;

· впровадження процедури розпорядження майном,

· призначення розпорядника майна;

· введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Для досягнення мети процедури закон встановлює такий захід як мораторій (припинення) на виконання боржником грошових зобов’язань і сплати обов’язкових платежів. Мораторій вводиться з моменту порушення справи про банкрутство.

· 2. Проведення підготовчого засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

За результатами розгляду на підготовчому засіданні приймається ухвала, в якій визначаються:

· розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;

· дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до господарського суду не пізніше як через 2 місяці та 10 днів з дати проведення підготовчого засідання суду);

· дата попереднього засідання суду (не пізніше як через 3 місяців);

· дата скликання перших загальних зборів кредиторів (не пізніше як через 3 місяці і 10 днів);

· дата підсумкового засідання суду з прийняттям рішення про укладення мирової угоди, санації чи ліквідацію боржника (не пізніше як через 6 місяців).

3. Виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

4. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 1344