• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, види та функції господарського договору

Вперше термін «господарський договір» було введено у господарсько-правову практику Арбітражним процесуальним кодексом України (тепер Господарським процесуальним кодексом України) стосовно вирішення спорів між підприємствами, установами та організаціями, які виникають під час укладення та виконання господарських договорів.

Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча у ГК України є ціла глава 20 «Господарські договори», а ЦК України та ГПК України оперують лише терміном «договір».

Господарський договір – це угода суб’єктів господарювання, що спрямована на встановлення, зміну або припинення між ними господарських зобов’язань і передбачає їх співробітництво в досягненні визначених нею господарських (комерційних) результатів. Господарський договір – це правовий документ, у якому фіксується факт угоди та зміст зобов’язань сторін.

Різноманітність господарської діяльності зумовлює широке коло господарських договорів. Тому їх класифікують за кількома критеріями.

1. За суб’єктним складом:

двосторонні – договори між двома господарюючими суб’єктами (наприклад, договір поставки продукції, купівлі-продажу);

багатосторонні – договори між трьома і більше суб’єктами господарювання (наприклад, договір підряду на капітальне будівництво).

2.Залежно від розподілу прав і обов’язків:

односторонньозобов’язувальні – тільки одна сторона зобов’язана вчинити певні дії на користь іншої, а інша має лише права (наприклад, договір позики);

двосторонньозобов’язувальні – обидві сторони пов’язані взаємними правами та обов’язками (наприклад, договір купівлі-продажу).

3. Залежно від характеру переміщення матеріальних благ:

відплатні – дія однієї сторони обов’язково потребує відповідної майнової дії з боку іншої (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки);

безоплатні – надання майна здійснюється лише однією стороною без одержання зустрічних дій з боку іншої сторони (наприклад, договір безоплатного користування майном).

4.Залежно від юридичної підстави укладення договору:

плановані – укладають на підставі державних замовлень, обов’язкових для прийняття певними господарськими суб’єктами, наприклад, державними підприємствами, підприємствами-монополістами;

вільнорегульовані – укладають на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів.

5. Залежно від способу та часу виникнення правовідносин:

консенсуальні – для їхнього укладення потрібне узгодження волі сторін за усіма суттєвими умовами (наприклад, договір купівлі-продажу, поставки);

реальні – для їхнього укладення необхідне не тільки узгодження волі сторін, а й виконання певних дій: передача речі – об’єкта договору (наприклад, договір позики, договір перевезення).

6.За способом оферти та визначення змісту:

договір вільного волевиявлення – коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірний договір – рекомендований органом управління суб’єктам господарювання для використання у разі укладення ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його;

типовий договір – затверджений Кабінетом Міністрів України;

договір приєднання – запропонований однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тому іншій стороні залишається або прийняти умови такого договору, або не вступати в договір (наприклад, перевезення вантажів, страхування тощо).

7. За регулятивними функціями:

попередній договір – визначає умови, на яких сторони зобов’язуються у певний строк укласти в майбутньому господарський договір. Такий договір породжує обов’язок укласти до визначеного терміну основний договір, а у разі ухилення від його укладення – відшкодувати збитки потерпілій стороні;

основний договір – це договір, укладення якого передбачене попереднім договором.

8. Залежно від періодів виконання обов'язків:

генеральні договори – укладають на весь період діяльності, яка регулюється. Генеральний договір визначає суттєві умови співробітництва сторін протягом усього періоду здійснення відповідної діяльності (наприклад, будівництво АЕС);

поточні (разові) договори – укладають на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні договори зазвичай не включають умови, що передбачені генеральним договором, а лише їх конкретизують.

9. За строками дії:

разові договори – укладають на одну господарську дію, містять зазвичай лише майнові елементи (наприклад, договір купівлі-продажу);

короткострокові договори – строком дії до 1 року; у цих договорах переважають майнові елементи (наприклад, договір короткострокового кредитування);

середньострокові договори – строком дії від 1 до 5 років; у цих договорах організаційні елементи урівноважені з майновими (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво);

довгострокові договори – укладають на строк понад 5 років; у таких договорах організаційні елементи переважають над майновими (наприклад, концесійні договори).

Господарський договір виконує в економіці такі функцій:

1) регулятивна – договір регулює відносини між сторонами на підставі закону, але з урахуванням специфіки конкретного господарського зв’язку;

2) координаційна – договір виступає як засіб узгодження, координації дій сторін відповідно до їхніх економічних інтересів і намірів;

3) інформаційна – договір завдяки формальній визначеності його умов охоплює інформацію про правове становище сторін у договорі, яка необхідна цим сторонам, у відповідних випадках юрисдикційним органам, третім особам;

4) контрольна – за допомогою договору контролюють за ефективністю діяльності суб’єктів господарювання;

5) гарантійна – лише завдяки договору включають в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов’язань: неустойка, завдаток, застава тощо;

6) правозахисна– договір є правовою формою відносин, тобто формою, у межах якої забезпечується примусове виконання зобов’язань сторін шляхом використання майнових санкцій, засобів оперативного впливу.

5.3. Форми, зміст, способи та порядок укладання господарських договорів

Основними формами укладання господарських договорів.

1. Письмова форма, яка є загальним правилом щодо господарських договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України ). Є певні модифікації письмової форми господарських договорів:

- повна письмова форма (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 207 ЦК України) – це укладення господарського договору у формі одного письмового документа, що підписується його сторонами. У такій формі можуть укладатися договори поставки, міни, купівлі-продажу;

- скорочена письмова форма шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, якщо законом не визначеного спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договору (ч. 1 ст. 181 ГК України, ч. 1 ст. 207 ЦК України);

- типова форма (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 630 ЦК України) – її затверджує Кабінет Міністрів України чи інший уповноважений орган держави, сторони договору не можуть відступати від нього, але мають право конкретизувати його умови (наприклад, Типовий договір оренди державного майна, Типовий договір на постачання природного газу тощо);

- стандартна форма чи договір приєднання (абз. 5 ч. 4 ст. 179 ГК України, ст. 634 ЦК України) – використовують у тих випадках, якщо умови договору заздалегідь визначені (правилами, актами законодавства чи самим суб’єктом господарських відносин) і не підлягають коригуванню. У такій формі можуть укладатися договори перевезення вантажів (відповідно до Статуту залізниць України, Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України та Правил перевезення вантажів), договори страхування, кредитні договори тощо;

Укладення господарського договору – це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їхнім реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.

Господарський договір вважають укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Під час укладення господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їхньої якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначають відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів.

Ціну у господарському договорі визначають у порядку, визначеному Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Терміном дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на підставі цього договору.

Розрізняють конкурентні (торги: аукціони, тендери; конкурси) і неконкурентні способи укладення договорів.

Розглянемо конкурентні способи укладання господарських договорів.

Торги – застосування такого способу укладання господарських договорів передбачено: ГК України (ст. 185), Законом України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921 та ін.

Торги можуть бути кількох видів:

- торги на реалізацію майна, робіт, послуг – це аукціони (договір укладають з тим учасником торгів, який запропонував найвищу ціну за майно, роботи, послуги, що пропонуються);

- торги на придбання майна, робіт, послуг – це тендери (договір укладають з тим учасником торгів, який запропонував найнижчу ціну за майно, роботи, послуги, що пропонуються);

При застосуванні конкурсу договір укладають з тим виконавцем, який запропонував найкращий спосіб його виконання. Процедура конкурсу, як способу укладання господарських договорів, регулюється: Законом України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 15, ст. 16), Законом України «Про архітектурну діяльність» (ст. 6), Законом України «Про концесії» (статті 6-8) та ін.

Конкурси можуть бути:

- комерційні – якщо визначають переможця, то основним аргументом є запропонована ним ціна виконання;

- некомерційні – якщо визначають переможця, то основним аргументом є найкращі умови виконання.

Неконкурентне укладення господарських договорів відбувається шляхом:

- проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін, що завершуються підписанням договору як єдиного документа. Як приклад цього способу укладання господарського договору є передбачена пунктами 19 та 21 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти процедура закупівлі в одного виконавця;

- загальний порядок укладання господарських договорів, який передбачений ст. 181 ГК України. Зокрема, він передбачає надсилання однією стороною іншій стороні проекту договору та узгодження позицій сторін щодо його умов.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, то його надають іншій стороні у двох екземплярах. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один екземпляр договору другій стороні або надсилає відповідь на лист (факсограму тощо) у 20-денний термін після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-денний термін надсилає другій стороні два екземпляри протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом 20 днів розглянути його, у цей же термін вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в той самий термін до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі, наприклад, протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо. Якщо ж сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, то такий договір вважають неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
3. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
4. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
5. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
6. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
7. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
8. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
9. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. Асимптоти графіка функції

Переглядів: 5376