• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Способи та засоби захисту від шкідливих факторів на підприємствах електроенергетики

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Захисне заземлення.

1.1. Короткі замикання.

1.2. Захисні заземлення.

1.3. Робочі заземлення.

1.4. Грозозахисні заземлення.

1.5. Мережі заземлення.

1.6. Опір заземлювальних пристроїв.

1.7. Контроль параметрів заземлювальних пристроїв.

2. Занулення.

3. Вирівнювання потенціалів.

4. Використання зниженої напруги.

5. Потенційний розділ.

6. Електричний поділ мереж.

7. Захисне відключення.

8. Ізоляція струмоведучих частин.

9. Компенсація струмів замикання на землю.

10. Огороджувальні засоби.

11. Попереджувальна сигналізація.

12. Блокування.

13. Знаки безпеки.

14. Засоби захисту та запобіжні пристосування для роботи на висоті.

15. Фактори, що підлягають урахуванню при використанні захисних заходів з електробезпеки.

15.1. Номінальна напруга, рід і частота струму електроустановки.

15.2. Спосіб електропостачання.

15.3. Режим нейтралі.

15.4. Вид виконання електроустановки:

ü стаціонарний;

ü пересувний;

ü переносний.

15.5. Можливість зняття напруги зі струмоведучих частин.

15.6. Характер можливого дотику людини до ланцюгів струму.

15.7. Можливість наближення до струмоведучих частин.

15.8. Види можливих робіт:

u монтаж;

u налагодження;

u експлуатація.

Основні пояснення до теми, що вивчається.

Замикання на корпус — це випадкове електричне з'єднання струмоведучої частини з металевими неструмоведучими частинами електроустановки. Воно може бути результатом випадкового торкання струмоведучої частини корпусу електроустаткування, пошкодження ізоляції, падіння дроту, що перебуває під напругою, на неструмоведучі металеві частини тощо.

Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою внаслідок замикання на корпус та з інших причин. Захисне заземлення відрізняється від робочого заземлення та заземлення блискавкозахисту.

Робоче заземлення — навмисне з'єднання з землею окремих елементів електричної мережі (нейтралі трансформатора або генератора, обмотки вимірювального трансформатора, середньої ланки джерела постійного струму тощо). Робоче заземлення призначене для забезпечення режиму роботи електроустановки в нормальних або аварійних умовах.

Заземлення блискавкозахисту — навмисне з'єднання із землею блискавкоприймачів з метою відведення струмів блискавки у землю.

Принцип дії захисного заземлення полягає в зниженні до безпечних значень напруг дотику та кроку, обумовлених замиканням на корпус.

Пристрій занулення складається з нульового захисного провідника та елементів захисту (запобіжники, автоматичні вимикачі). Занулення становить собою з'єднання металевих неструмоведучих частин електроустановок за допомогою нульового захисного провідника з глухозаземленою нейтраллю джерела живлення. Воно в аварійній ситуації (з моменту замикання на корпус і до автоматичного відключення пошкодженої ділянки від мережі) сприяє зниженню напруги корпуса щодо землі аналогічно тому, як це має місце при захисному заземленні. Таким чином, на час роботи апаратів захисту робоче заземлення в електричних мережах із глухозаземленою нейтраллю виконує функції захисного заземлення, що знижує небезпеку враження електричним струмом.

Повторне заземлення нульового захисного провідника призначене для зниження небезпеки враження струмом при обриві нульового захисного провідника з замиканням на корпус за місцем обриву. При обриві нульового захисного провідника замикання на корпус не перетворюється в коротке замикання і, отже, не призводить до відключення пошкодженої ділянки апаратом захисту. Корпус може тривалий час бути під напругою, створюючи загрозу враження електричним струмом. При наявності повторного заземлення нульового захисного провідника система захисного занулення перетворюється в систему захисного заземлення, і напруга за місцем обриву занулення знижується відносно землі. Таким чином, при обриві нульового захисного провідника наявність повторних заземлень значно поліпшує умови безпеки, незважаючи на те, що ефективність захисних функцій системи занулення при цьому повністю не відновлюється. У цілому ж повторне заземлення нульового захисного провідника під час замикань на корпус знижує напругу дотику як при справному нульовому захисному провіднику, так і при його обриві.

Ізоляція струмоведучих частин буває таких видів:

l робоча ізоляція – це електрична ізоляція між струмоведучими частинами електроустановки з різним потенціалом та між струмоведучими частинами та землею, що забезпечує нормальну роботу електроустановки і захист від ураження електричним струмом. Її опір для силових і освітлювальних мереж повинен бути не менш, ніж 0,5 Мом;

l додаткова ізоляція – використовується додатково до робочої з метою забезпечення захисту від ураження струмом при пошкодженні робочої ізоляції (наприклад, корпуса ручного електроінструменту, переносних світильників, побутових електротехнічних виробів);

l подвійна ізоляція – ізоляція, що складається з робочої та додаткової.

l посилена ізоляція – поліпшений варіант робочої ізоляції за рахунок використання сучасних діелектриків, більшої товщини. Використовується у військовій техніці та при тяжких умовах роботи (кислоти, гази тощо).

Після капітального ремонту для електроінструменту опір робочої ізоляції повинен бути не меншим за 2 МОм, додаткової — не меншим за 5 МОм, посиленої — не меншим за 7 МОм.

Недоступність неізольованих струмоведучих частин забезпечується:

1. Огородженнями, які можуть бути стаціонарними (кожухи, щити, шафи з вогнетривкого матеріалу. В електроустановках з номінальною напругою до 1000 В огородження виконуються суцільними, а в електроустановках з номінальною напругою понад 1000 В – сітчастими) і тимчасовими (дерев'яні щити – на час виконання робіт).

2. Розташуванням на недоступній висоті (наприклад, ПЛ).

3. Використанням блок-пристроїв, за допомогою яких автоматично загороджується шлях у небезпечну зону або запобігаються неправильні дії, що можуть призвести до аварійних ситуацій або вражень людини електричним струмом. Блокування можуть бути:

ü механічні (робочий елемент – стопор, засувка, фігурні вирізи) – встановлюються на роз'єднувачах для запобігання одночасного включення двох груп ножів;

ü електричні (блок-контакти, що діють на розривання ланцюга) — встановлюються на дверях огороджень електроустановок;

ü електромагнітні (магнітний ключ, що дозволяє або забороняє включення комутаційної апаратури) – встановлюються для запобігання помилкового відключення роз'єднувачів під навантаженням.

Використання зниженої напруги.

Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) для зниження небезпеки враження людини електричним струмом використовують напруги, які не перевищують 50 В змінного струму частотою 50 Гц та 120 В постійного. Обов'язково потрібно використовувати й інші засоби захисту.

Джерела зниженої напруги – акумуляторні батареї, випрямлячі, перетворювачі частоти, трансформатори.

При використанні джерел зниженої напруги необхідно звернути увагу на таке:

u щоб уникнути міжобмоточного пробою, вторинні обмотки потрібно заземлювати;

u неприпустимо у якості джерела зниженої напруги використовувати автотрансформатори.

Електричний поділ мереж.

За допомогою спеціальних розділювальних трансформаторів з одиничним коефіцієнтом трансформації одержують ізольовану від землі електричну мережу. Вторинні обмотки таких трансформаторів заземлювати не можна. Зв'язок між трансформатором і приймачем повинен бути щонайкоротшим. За його допомогою виключаються такі небезпечні фактори, як витік на землю, ємність мережі, часті пошкодження ізоляції.

Орієнтація в електроустановках.

Усе устаткування позначають написами, маркуванням, розцвіченням. Для попередження про небезпеку застосовують звукові, світлові та різнокольорові сигналізатори.

Частини устаткування, що представляють небезпеку для людей, фарбують у сигнальні кольори:

l кнопки та важелі аварійного вимикання – у червоний;

l однойменні фази фарбують в однаковий колір у всіх електроустановках (А – жовтий, В – зелений, С – червоний, нульовий робочий провідник – голубий, нульовий захисний провідник — жовтимитазеленими поздовжніми смугами).

Маркування – цифрові, символічні або літерно-значеннєві умовні позначки:

ü на щитах, ящиках, збірках, пультах — їхній порядковий номер або номер лінії, що відходить, її призначення;

ü кабелі, шини та проводи — маркують ізольованими бирками, або роблять гравіювання з зазначенням їхнього перетину;

ü на запобіжниках проставляють номінальний струм навантаження;

ü на ключах, кнопках і рукоятках керування надписують операцію, для якої вони призначені («Включити», «Відключити», «Зменшити», «Додати» тощо).

На сигнальних апаратах і лампах вказують характер сигналу («Вкл», «Відкл», «Перегрів»).

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Основні засоби
3. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
4. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
5. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
6. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
7. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
8. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
9. V Засоби навчання
10. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
11. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
12. Адаптація до абіотичних факторів середовища.

Переглядів: 975