• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Надання першої медичної допомоги

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Звільнення потерпілого від дії травмуючого фактору.

2. Послідовність дій при наданні першої допомоги.

3. Способи надання першої допомоги при різних травмах:

l способи надання першої допомоги при враженні електричним струмом;

l способи надання першої допомоги при пораненнях;

l способи надання першої допомоги при кровотечі;

l способи надання першої допомоги при переломах, вивихах, забитих місцях, розтягненнях зв'язок;

l способи надання першої допомоги при опіках;

l способи надання першої допомоги при обмороженні;

l способи надання першої допомоги при влученні сторонніх предметів в органи та тканини;

l способи надання першої допомоги при непритомності, тепловому та сонячному ударах;

l способи надання першої допомоги при отруєннях;

l способи надання першої допомоги при укусах.

4. Способи проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця.

5. Спуск потерпілого з опори, перенесення та перевезення.

6. Тренажери для штучного дихання та закритого масажу серця.

Основні пояснення до теми, що вивчається.

Послідовність дій при наданні першої допомоги.

1. Усунення впливу на постраждалого небезпечних та шкідливих факторів (звільнення від дії електричного струму, гасіння палаючого одягу тощо).

2. Оцінка стану потерпілого.

3. Визначення характеру травми, що створює найбільшу загрозу для життя постраждалого, послідовності дій щодо його порятунку.

4. Виконання необхідних заходів щодо порятунку потерпілого в порядку терміновості: відновлення прохідності дихальних шляхів; проведення штучного дихання, зовнішнього масажу серця; зупинка кровотечі; іммобілізація місця перелому; накладення пов'язки.

5. Виклик швидкої медичної допомоги, лікаря або вжиття заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

6. Підтримка головних життєвих функцій потерпілого до прибуття медичного персоналу.

Звільнення потерпілого від дії травмуючого фактору. Звільнення від дії електричного струму.

1. Відключення тієї частини електроустановки, якої торкається потерпілий (вимикачем, рубильником, зняттям запобіжників, створення штучного КЗ на ПЛ «накидом»). При виконанні зазначених операцій необхідно враховувати можливість падіння потерпілого з висоти та можливість втрати освітлення у приміщенні, де знаходиться потерпілий.

2. Якщо відсутня можливість швидкого відключення, необхідно вжити заходів щодо відділення потерпілого від струмоведучих частин. При цьому:

u не можна доторкатися до потерпілого без застосування заходів обережності;

u потрібно стежити, щоб не доторкнутися до струмоведучих частин та не опинитися під напругою кроку.

При напрузі до 1000 В:

2.1. Відокремити потерпілого ціпком, дошкою, або відтягнути його за сухий одяг. Руку рятівника можливо обгорнути шарфом.

2.2. Підсунути під потерпілого суху дошку.

2.3. Перебити дріт сокирою з сухою рукояткою.

При напрузі понад 1000 В — з використанням діелектричних рукавичок і бот створити штучне КЗ на ПЛ провідником, який має достатній перетин. Перед виконанням накиду один кінець провідника потрібно заземлити.

3. Винести потерпілого на відстань не менше 8 м від струмоведучих частин.

Спуск потерпілого з опори ПЛ.

Приступаючи до спуска потерпілого з опори, потрібно вжити заходів, що виключають можливість ураження електричним струмом і падіння з висоти людини, що надає допомогу. Для запобігання можливості ураження електричним струмом потрібно дотримуватися допустимих відстаней до проводів ПЛ, що перебувають під напругою. Якщо допустимі відстані не можуть бути дотримані, то ПЛ повинна бути відключена комутаційним апаратом або шляхом створення штучного КЗ шляхом накиду на ПЛ напругою до 20 кВ. Підніматися до потерпілого можна, застосовуючи спеціальні механізми (вишки) або лази, кігті з використанням монтерського пояса та каски.

Піднімаючись на опору, потрібно захопити із собою приготований попередньо для спуску потерпілого однороликовий блок у зібраному стані.

Блок необхідно закріпити на конструктивні елементи опори (траверсу, гаки) над потерпілим. Після цього один кінець мотузки потрібно зав'язати на монтерському поясі потерпілого або пропустити його під руками петлею таким чином, щоб під час спуску потерпілий перебував у вертикальному положенні.

Той кінець мотузки, що опускається на землю, треба 1-2 рази обернути навколо якогось циліндричного елемента опори (стійки, гака, траверси тощо) для створення гальмівног моменту під час спуску та виключення додаткового травмування потерпілого.

Піднявшись на опору, необхідно швидко визначити стан потерпілого, і якщо буде потреба — провести перші реанімаційні дії постраждалому (2 штучних вдихання в його легені) і негайно спустити його на землю. Для цього другий працівник з землі повинен, потягнувши за мотузку, трохи підняти потерпілого, щоб звільнити його від кігтів (лазів) і монтерського поясу, на яких він висить. Після відкріплення потерпілого від опори його потрібно швидко та обережно опустити на землю та продовжити надання першої допомоги.

Гасіння палаючого одягу.

1. Вжити заходів, щоб зупинити палаючого працівника, якщо він рухається.

2. Скинути одяг, що зайнявся вогнем.

3. Залити полум’я водою (снігом).

4. Збити полум'я, качаючись по землі (підлозі).

5. Накинути на людину щільну тканину, ковдру, яку відразу ж зняти після ліквідації полум'я. Забороняється вкутувати голову, щоб постраждалий не задихнувся.

Ознаки, за яких можна швидко визначити стан потерпілого:

1. Свідомість: ясна, відсутня, порушена (потерпілий загальмований, збуджений).

2. Колір шкірних покривів і видимих слизових оболонок (губ, очей): рожеві, синюшні, бліді.

3. Подих: нормальний, відсутній, порушений (неправильний, поверхневий, хриплячий).

4. Пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний чи ні), погано визначається, відсутній.

5. Зіниці: розширені, звужені.

Незалежно від стану потерпілому не можна дозволяти рухатися та продовжувати роботу.

Спроби оживлення ефективні лише в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 4 хвилин.

Способи проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця.

З рота у рот, з рота у ніс через марлю, хустку.

З появою перших слабких вдихів у постраждалого варто застосувати проведення штучного вдиху до моменту початку самостійного вдиху. Штучне дихання припиняється з появою у постраждалого досить глибокого та ритмічного самостійного подиху.

Масаж серця проводиться натисненням на грудину поштовхообразними рухами таким чином, щоб викликати її зміщення на 4-5 см. Тривалість натиснення — не більше 0,5 сек. Інтервал між натисненнями — не більше 0,5 сек.

Допомога при пораненнях.

1. Неможна промивати рану водою, засипати порошком (бруд може викликати нагноєння).

2. Неможна видаляти з рани бруд, пісок, землю за виключенням її країв, після чого рану необхідно змазати йодом та накласти пов'язку.

3. Неможна видаляти з рани згустки крові, залишки одягу (це може викликати кровотечу).

4. Неможна замотувати рани ізолентою.

5. При накладенні пов'язки неможна торкатися руками тієї частини бинта, що повинна бути накладена безпосередньо на рану.

6. Неможна безпосередньо на рану накладати вату (необхідно бинт, хустку, тканину).

7. На те місце тканини, що накладається на рану потрібно капнути йод, щоб вийшла пляма, більша за розмірами, ніж рана.

8. Людина, що надає допомогу повинна вимити руки або змазати пальці йодом, але й при цьому торкатися пальцями рани не припустимо.

9. Якщо рана була забруднена землею, потерпілого терміново необхідно доставити до лікаря для введення протиправцевої сироватки.

Допомога при кровотечах.

Кровотеча зупиняється тугою давлячою пов'язкою. Частину тіла людини, що кровоточить, необхідно також припідняти.

Кровотеча з чола або скроні зупиняється притисненням скроневої артерії.

Кровотеча з потилиці зупиняється притисненням потиличної артерії.

Кровотеча голови або шиї зупиняється притисненням сонних артерій до шийних хребців.

Кровотеча плеча зупиняється притисненням підключичної артерії до кістки в підключечній ямці.

Кровотеча передпліччя зупиняється притисненням плечової артерії посередині плеча з внутрішньої сторони.

Кровотеча кисті пальців руки зупиняється притисненням променевої та ліктьової артерії в нижній третині передпліччя в кисті.

Кровотеча стегна зупиняється притисненням стегнової артерії.

Кровотеча гомілки зупиняється притисненням стегнової артерії в середині стегна та підколінної артерії.

Кровотеча стопи та пальців ноги зупиняється притисненням тильної артерії стопи або задньої великоберцової артерії.

Кровотеча кінцівок зупиняється згинанням їх у суглобі вище місця поранення, якщо немає перелому кінцівки.

Джгут накладають вище рани, з натисканням пальцем відповідної точки. Затягувати джгут треба доти, доки не припиниться кровотеча. Але слід пам’ятати, що надмірне затягування джгута може пошкодити м'язи, пережати нерви, викликати параліч.

При кровотечі з носа — до перенісся необхідно прикласти холодну примочку, а у ніс — шматок вати, змочений 3% розчином перекису водню; після того стиснути пальцями крила носа на 3-4 хвилини.

Допомога при переломах, вивихах, забиттях, розтягненнях зв'язок.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити іммобілізацію (створення спокою) зламаної кістки. При відкритих переломах спочатку зупиняють кровотечу, потім накладають стерильну пов'язку та шину. При закритих переломах і вивихах – шину накладають поверх одягу.

При переломі (вивиху) кісток кінцівок шина повинна забезпечити нерухомість двох суглобів (вище та нижче місця перелому). Шинна пов'язка не повинна здавлювати великі судини, нерви та виступи кісток.

При переломі (вивиху) плечової кістки — шина накладається на зігнуту в ліктьовому суглобі руку.

При переломі (вивиху) передпліччя — шина накладається від ліктьового суглоба до кінчиків пальців, а рука підвішується на пов'язці. У долоню необхідно вкласти грудку вати або бинтів.

При переломі (вивиху) кисті та пальців рук — кисть прибинтовується до широкої шини, що починається від середини передпліччя та доходить до кінцівок пальців, і підвішується на пов'язці. У долоню також необхідно вкласти грудку вати або бинтів таким чином, щоб пальці були напівзігнуті.

При переломі (вивиху) стегнової кістки — ушкоджена нога зміцнюється шиною з зовнішньої сторони таким чином, щоб один кінець шини доходив до пахви, а інший досягав п'яти. Друга шина накладається з внутрішньої сторони ноги на всю її довжину. Накладати бинт не можна ні в місці перелому, ні поруч.

При переломі (вивиху) кісток гомілки — фіксуються колінний і гомілковостопний суглоби.

При переломі (вивиху) ключиці — у пахвову западину кладеться невелика грудка вати, після чого руку, зігнуту в лікті під прямим кутом, прибинтовують до тулуба. Рука підвішується на пов'язці.

При ушкодженні хребта — потерпілого покласти спиною на широку дошку, на двері або повернути потерпілого обличчям донизу.

При переломі ребер – необхідно туго забинтувати груди або стягти їх рушником під час видиху.

При переломі кісток таза — потерпілого необхідно покласти на широку дошку в положення «жаба»: ноги зігнуті в колінах та розведені в сторони, стопи зсунені разом. Під коліна потрібно покласти валик з одягу.

При травмі голови (перелом черепа, струс мозку) — потерпілого укладають на спину та фіксують голову двома валиками з одягу. На голову кладуть «холод». При блювоті потерпілого – необхідно повернути його голову набік. При западанні язика (для запобігання задухи) необхідно висунути нижню щелепу постраждалого вперед і притримувати в такому положенні.

При забиттях — на місце травми накладається «холод» (не можна змазувати йодом, розтирати, зігрівати).

При розтягненні зв'язок – кінцівку необхідно туго забинтувати, можна прикласти «холод». Ушкоджену ногу підняти, руку підвісити на пов'язці.

При здавлюванні – необхідно звільнити потерпілого від здавлюючого фактору, туго забинтувати здавлене місце та прикласти «холод».

Допомога при опіках.

Ознакою опіку першого ступеня є почервоніння та набряк шкіри; другого ступеня – поява водяних міхурів; третього ступеня — омертвіння шарів шкіри; четвертого ступеня — обвуглювання шкіри, поразка м'язів сухожиль, кісток.

При термічних і електричних опіках першого ступеня потерпіле місце необхідно полити холодною водою, обкласти снігом на 15-20 хвилин.

При термічних і електричних опіках другого та третьго ступенів — накласти на обпалену ділянку шкіри стерильну пов'язку. Одяг з обпалених місць не можна зривати (тільки зрізати). Стерильна пов'язка накладається поверх прилиплого одягу.

При важких великих опіках — потерпілого загорнути в чисту білизну (тканину), не роздягаючи, укрити щотепліше, дати таблетку анальгіну (амідопирину), теплий чай та чекати прибуття лікаря.

При перших ознаках шоку (різке збліднення, поверхневий і частий подих, ослаблення пульсу) — дати постраждалому 20 краплин настійки валеріани.

При опіках очей — холодні примочки з розчину борної кислоти (половина чайної ложки на склянку води).

При хімічному опіку постраждале місце відразу ж промивають великою кількістю води. Якщо кислота (луг) потрапили на одяг — спершу промивають одяг водою, потім розрізають одяг і промивають шкіру. Після промивання шкіру нейтралізують відповідними нейтралізуючими розчинами у вигляді примочок (для кислоти — сода, для лугу — борна або оцтова кислота).

При влученні кислоти або лугу в стравохід неможна викликати штучну блювоту (при зворотному русі — травмується слизова оболонка, що може призвести до набряку та смерті). Потерпілому потрібно дати не більше трьох склянок води, молока, яєчних білків.

Допомога при обмороженнях.

При наданні першої допомоги, головне — не припустити швидкого зігрівання переохолоджених ділянок тіла. До входу потерпілого в опалювальне приміщення переохолоджені ділянки його тіла потрібно захистити від впливу тепла, наклавши на них теплоізолюючі пов'язки. Пов'язка повинна закривати тільки ту частину тіла людини, яка має виражене збліднення шкіри, та не захоплювати покрови, що не змінилися, що необхідно для виключення передачі тепла від ділянок з непорушеним кровообігом, яке може призвести до загибелі тканин, що ушкодилися. Пов'язка повинна перебувати до повного відновлення чутливості тканин, що ушкодилися.

Допомога при влученні сторонніх предметів в органи та тканини.

Самостійне видалення сторонніх предметів з м'яких тканин припустимо тільки в тому випадку, якщо є впевненість, що це можна зробити легко та у повному обсязі. Після видалення стороннього предмету місце його проникнення потрібно змазати йодом і накласти стерильну пов'язку.

Смітинку з ока можна видалити промиванням, направляючи потік води від зовнішнього кута ока (у скроні) до внутрішнього (до носа). Не можна видаляти смітинку з роговиці.

Допомога при непритомності, тепловому та сонячному ударах.

При непритомності потерпілого потрібно покласти на спину таким чином, щоб голова була нижче тулуба, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, обличчя змочити холодною водою, дати понюхати змочену нашатирним спиртом ватку, злегка поплескати по щоках. Голову потерпілого потрібно повернути набік (через можливість блювоти). Класти на голову холодні примочки не можна. У передзапамарочливому стані може допомогти випита склянка холодної води або гарячого чаю.

Допомога при тепловому та сонячному ударі: потерпілого перенести в прохолодне місце, покласти на спину, підклавши під голову згорток одягу; зняти або розстебнути одяг, змочити голову та груди холодною водою, покласти холодні примочки або лід на голову. Напоїти міцним холодним чаєм або холодною підсоленою водою.

Допомога при отруєннях.

Вивести потерпілого з зони отруєння, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря, дати випити молока. При появі набряку горла — покласти «тепло» на область шиї.

При отруєнні хлором – необхідно промити очі, ніс, рот розчином питної соди.

При отруєнні аміаком — вдихати теплі водяні пари з додаванням оцту (лимонної кислоти).

Читайте також:

1. XIV. Надання рекомендацій для зарахування
2. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
3. Алгоритм дії медичної сестри
4. Алгоритм дії медичної сестри
5. Алгоритм дії медичної сестри
6. Алгоритм дії медичної сестри
7. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
8. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції
9. Аспекти надання невідкладної допомоги
10. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
11. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
12. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора

Переглядів: 2033