• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пожежна безпека

Основні питання, що підлягають вивченню:

1. Нормативні документи по пожежній безпеці.

2. Основні вимоги правил пожежної безпеки в Україні.

3. Основні вимоги правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах і організаціях енергетичної галузі України.

4. Класифікація приміщень із електроустановками по пожежо- і вибухонебезпеці.

5. Засоби пожежогасіння:

l піногенератори;

l вогнегасники;

l вода;

l пісок;

l цеберки;

l лопати;

l багри.

6. Протипожежне водопостачання.

7. Установки виявлення та гасіння пожеж.

8. Порядок дій у випадку пожежі.

9. Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів.

10. Загальні вимоги пожежної безпеки до території, будинків, приміщень, споруд.

11. Вимоги до пожежної безпеки електроустановок.

12. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.

13. Протипожежна профілактика:

u вимоги до стану маслонаповненого устаткування;

u маслоприймальні ями;

u пожежна безпека кабельного господарства;

u прокладка кабелів поблизу тепломеханичного устаткування;

u пожежна сигналізація;

u протипожежні пости;

u вимоги до електропроводки.

14. Організація протипожежної роботи:

ü протипожежні заходи;

ü визначення пожежонебезпечних ділянок;

ü оперативні плани гасіння пожеж;

ü попередження пожеж;

ü особи, відповідальні за протипожежний режим;

ü порядок розслідування причин пожеж і встановлення збитків та винуватців виникнення пожеж;

ü зв'язок з пожежними командами.

Основні пояснення до теми, що вивчається.

Пожежна безпека енергетичних підприємств забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних і інших заходів, спрямованих на запобігання пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливого матеріального збитку, зменшення негативних екологічних наслідків, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів і успішного гасіння пожеж, а також евакуації з зони виникнення та можливого поширення пожежі людей, документів і матеріальних цінностей.

Основні терміни та визначення.

Горіння – це швидка хімічна реакція з'єднання речовини з киснем повітря, що супроводжується виділенням великої кількості тепла та випромінюванням світла.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, у результаті якого може бути нанесений матеріальний збиток.

Класифікація зон пожежо- і вибухонебезпеки.

Пожежонебезпечна зона — простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Пожежонебезпечна зона класу П-1 – простір у приміщенні, у якому знаходиться горюча рідина з температурою спалаху парів понад 61^оС (мінеральні масла, установки регенерації масел).

Пожежонебезпечна зона класу П-2 — простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися та виділятися горючі пил або волокна.

Пожежонебезпечна зона класу П-2а — простір у приміщенні, у якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали (дерево, тканини тощо).

Пожежонебезпечна зона класу П-3 – простір поза приміщенням, в якому знаходиться горюча рідина з температурою спалаху парів понад 61^оС та тверді горючі речовини (відкриті склади з мінеральними маслами, вугіллям, торфом, деревиною).

Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах класів П-1 і П-2 застосовуються машини закритого або продувного виконання. У зонах класу П-2а допускається встановлення електричних машин захищеного виконання. У зовнішніх зонах класу П-3 — закритого або продувного виконання.

Вибухонебезпечна зона — простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому присутнє вибухонебезпечне середовище або воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих чинників у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого періоду.

Вибухонебезпечна зона класу 1 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи.

Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках аварії катастрофічних розмірів не можливі.

Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини Зазвичай це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий період.

Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії. Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.

Згідно з ПУЕ у приміщеннях вибухонебезпечної зони класу 0 застосовують особливо вибухобезпечне устаткування, вибухонебезпечної зони класу 1 — вибухобезпечне устаткування, вибухонебезпечної зони класу 2 – обладнання підвищеної надійності проти вибуху, вибухонебезпечної зони класу 20 – особливо вибухобезпечне та вибухобезпечне устаткування, вибухонебезпечної зони класу 21 – вибухобезпечне устаткування. У приміщеннях вибухонебезпечної зони класу 22 припускається використання обладнання без засобів вибухозахисту.

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.

1. Керівник підприємства визначає обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки.

2. Добровільні пожежні дружини.

3. Пожежно-технічні комісії (на підприємствах, де працює більше 50 чоловік).

4. Повинні бути розроблені загальноб'єктова інструкція про заходи щодо пожежної безпеки і інструкції для усіх вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (переглядаються не рідше одного разу на 3 роки).

5. Протипожежний режим:

l відведення місць для паління;

l дотримання порядку проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

l правила проїзду та стоянки транспорту;

l вибір та оснащення місць для зберігання сировини, продукції;

l порядок збирання горючого пилу, відходів, промаслених ганчірок;

l порядок відключення електроустаткування від електричної мережі на випадок пожежі;

l порядок огляду та закриття приміщень після роботи;

l проходження посадовими особами перевірки знань з пожежної безпеки;

l порядок організації заходів пожежогасіння;

l порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів;

l дії працівників при виявленні пожежі;

l порядок збору відповідальних чергових і членів добровільних пожежних дружин (ДПД) при виникненні пожежі.

6. Відповідальними за пожежну безпеку призначаються керівники підрозділів.

Протипожежне водопостачання.

Енергетичні об'єкти повинні бути забезпечені необхідною кількістю води для пожежогасіння. Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати нормативні витрати та тиск води. При недостатньому тиску встановлюються насоси. До мереж протипожежного водопостачання встановлюються вимоги щодо стійкісті до корозії.

Протипожежне водопостачання складається з джерел води (ставки, річки, озера, басейни, канали, резервуари), насосних станцій і мереж зовнішніх і внутрішніх трубопроводів.

Установки виявлення та гасіння пожеж.

Схема пожежогасіння містить установки пожежної сигналізації (пожежні оповісники, приймальні станції, блоки живлення, сполучні лінії, шлейфи), джерела водопостачання (піноутворювачі, живильні насоси, трубопроводи, вузли керування, зрошувачі), клапани.

Засоби пожежогасіння.

Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, мотопомпи, причепи).

Первинні засоби пожежогасіння — вогнегасники, пісок, вода, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубошерстої тканини, повсті.

Пожежний інструмент — багри, ломи, сокири, цеберки, лопати.

Первинні засоби пожежогасіння та пожежний інструмент повинні знаходитись на пожежному щиті.

Вода є найбільш дешевим і розповсюдженим засобом пожежогасіння. Але воду не можна застосовувати для гасіння легкозаймистих рідин (бензин, гас). Маючи велику вагу, вода зосереджується всередині рідин, збільшуючи палаючу поверхню. Неможна гасити водою карбід кальцію, селітру (при контакті з водою виділяються горючі речовини). Неможна водою гасити електроустановки, що перебувають під напругою (без застосування спеціальних заходів).

Вогнегасники.

1. Повітряно-пінні вогнегасники випускаються ручні (ОВП-10), пересувні (ОВП-100), стаціонарні (ОВПУ-250, УВП-250) призначені для гасіння пожеж, різних палаючих твердих матеріалів і горючих рідин. Забороняється їхнє використання для гасіння устаткування, що перебуває під напругою, лужних матеріалів.

2. Газові вогнегасники.

ОБХ — бромхладонові, ОУ – вуглекислотні, ОУБ — вуглекислотно-брометилові, ОХ, ОАХ — аерозольні хладонові — для гасіння пожеж горючих рідин і електроустановок, що перебувають під напругою до 0,4 кВ, а вуглекислотні – до 10 кВ. Забороняється застосовувати для гасіння лужних металів.

3. Порошкові вогнегасники ОП бувають ручні (ОП — 1; —2; — 5; — 10 кг) і пересувні (ОП — 50; —100) призначені для гасіння пожеж твердих, рідких і газоподібних речовин, електроустановок, що перебувають під напругою до 1 кВ.

Порядок дій у випадку пожежі.

При виникненні пожежі на енергетичному об'єкті необхідно негайно сповістити про це телефоном в пожежну охорону, начальникові зміни (диспетчерові) і приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння з дотримань вимог техніки безпеки.

Начальник зміни:

u дублює повідомлення про пожежу в пожежну охорону;

u інформує своє безпосереднє керівництво.

Старший зміни:

ü визначає місце вогнища, можливі шляхи поширення, загрозу персоналу та діючому електроустаткуванню;

ü перевіряє включення автоматичної установки пожежогасіння;

ü вживає заходів щодо створення безпечних умов персоналу та пожежним підрозділам для гасіння пожежі, а у випадку погрози для життя людей — організує їх евакуацію;

ü виконує відключення електроустановок, злиття масла в зоні можливого охвачення вогнем;

ü приступає до гасіння об'єкта силами та засобами енергетичного об'єкта;

ü виділяє для зустрічі пожежних підрозділів особу, що добре знає розташування під'їзних колій і джерел води.

Гасіння пожежі в приміщеннях з електроустановками, що перебувають під напругою до 10 кВ, усіма видами пін за допомогою ручних засобів забороняється (підвищена електропровідність у порівнянні з розпилюваною водою).

Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів складається з:

l утримання у справному стані пристроїв охолодження, регулювання, захисту устаткування;

l дотримання температурних режимів;

l утримання у справному стані та постійній готовності автоматичних систем пожежогасіння та маслоприймальних пристроїв.

Гравійна засипка в маслоприймальниках повинна утримуватися в чистоті та не рідше 1 разу на рік промиватися.

При виявленні свіжих крапель масла на аварійному засипанні або на маслоприймальнику негайно повинні бути вжиті заходи з виявлення та усунення джерел їхньої появи (підтяжка болтових з'єднань, заварювання тріщин).

Бортові огородження маслоприймальних пристроїв повинні виконуватися по всіму периметру гравійного засипання без розривів висотою не менш 150 мм над рівнем землі (для запобігання розтікання масла).

Аварійні ємності для прийому масла від трансформаторів, масляних реакторів повинні перевірятися не рідше 2 разів на рік, а також після сильних дощів, танення снігу, гасіння пожежі.

Перевірка роботи стаціонарної установки пожежогасіння та повноти зрошення проводиться при планових відключеннях на 8 годин і більше, а також при ремонтах.

Горловина вихлопної труби трансформатора не повинна бути спрямована на поруч (ближче 30 м) установлене устаткування, а також на шляхи проходження персоналу. У необхідних випадках встановлюються відбійні щити.

При виникненні пожежі на трансформаторі (реакторі) він повинен бути негайно відключений від мереж усіх напруг, якщо він не відключився від дії релейного захисту та автоматики (РЗА). Персонал повинен проконтролювати включення стаціонарної установки пожежогасіння (за її наявності), викликати пожежну охорону та далі діяти за оперативним планом пожежогасіння.

Забороняється при пожежі на трансформаторі (реакторі) зливати масло з його корпусу, тому що це може призвести до поширення вогню на обмотки та ускладнять гасіння.

Загальні вимоги пожежної безпеки до території, будинків, приміщень, споруджень.

Територія енергетичного підприємства повинна утримуватися у чистоті, постійно очищуватися від спаленних відходів. Забороняється захаращувати матеріалами та устаткуванням проїзди навколо будівель і доріг.

Уся територія енергетичного підприємства повинна мати капітальне огородження висотою не менш 2 м і бути обладнана контрольно-пропускними пунктами, зовнішнім освітленням.

Усі під'їзні дороги повинні бути в справному стані, під'їзди до водоймищ повинні бути вільні та очищені від снігу.

Дорожні знаки повинні забороняти зупинку транспорту в місцях звуження доріг, під арками, у місцях розміщення пожежної техніки.

Повинно виконуватись регулярне скошування трави і її вивіз. Забороняється зберігання висушеної трави на території підприємства та на відстані до 100 м до неї.

У будинках шляхи евакуації повинні підтримуватися в робочому стані. У наявності повинні бути аварійне освітлення та зазначення напрямків виходів.

Усі виробничі приміщення повинні мати таблички з зазначенням категорії вибухо- пожежної безпеки.

Горища, технічні поверхи, підвали повинні бути постійно закриті на замок. На двері повинно зазначатися місце зберігання ключів та телефон, за яким їх можливо знайти.

Паління повинне відбуватися у суворо відведених місцях.

У будинках і спорудах, які мають 2 поверхи та більше, у випадку одночасного перебування на поверсі 25 чоловік і більше, повинні бути розроблені та вивішені на видних місцях схеми евакуації людей при пожежі.

По закінченні робочого дня перед закриттям будинку відповідальна особа повинна обійти всі приміщення, відключити електромережу, зробити запис у журналі огляду приміщень.

У приміщенні, що має один евакуаційний вихід допускається одночасне перебування не більше 50 чоловік.

Двері повинні відкриватися у напрямку виходу з будинку.

На сходових клітках прилади опалення повинні встановлюватися на висоті 2,2 м від поверхні сходових кліток і щаблів.

У виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників, або якщо площа перевищує 150 м² евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом «Вихід» білого кольору на зеленому фоні.

Не допускається:

u влаштовувати на шляхах евакуації пороги, турнікети, піднімальні та обертові двері;

u захаращувати шляхи евакуації меблями, устаткуванням, матеріалами;

u розміщати в тамбурах виходів гардероби, сушарки, торговельні об’єкти;

u розвішувати на сходових клітках стенди, картини.

Вимоги з пожежної безпеки електроустановок.

Забороняється:

ü проходження ПЛ і зовнішніх електропроводок над виготовленими з горючих матеріалів покрівлями, навісами, штабелями дров, складами палива, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

ü прокладання електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення, пожежо- і вибухонебезпечні зони;

ü експлуатація кабелів з пошкодженою ізоляцією;

ü застосування для опалення приміщень нестандартного (саморобного) електронагрівального устаткування;

ü застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами та розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;

ü використання побутових електронагрівальних приладів (прасок, чайників, кип'ятильників) без негорючих підставок і в приміщеннях, де їхнє застосування заборонене нормативними документами.

Читайте також:

1. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
2. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
3. Алкоголізм і безпека праці.
4. Безпека
5. Безпека в SNMPv3
6. Безпека в туристичних походах
7. Безпека в умовах кримінальної злочинності
8. Безпека виконання робіт.
9. Безпека виробничого устаткування.
10. Безпека даних
11. Безпека експлуатації посудин під тиском та вимоги до них.
12. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Переглядів: 1242