На ефективність азотних добрив впливають такі чинники:
- географічні закономірності їх дії (континентальність клімату в Україні зростає із заходу на схід і з півночі на південь, кількість опадів знижується і підвищується температура);
- комплекс агрономічних і меліоративних заходів, що вживаються в сівозмінах і під конкретну культуру;
- використання ефективних методів діагностики застосування азотних добрив.
Завдяки добрій розчинності азотних добрив у воді, їх можна вносити до сівби, під час сівби та для підживлення, однак при цьому треба зважати на те, що амонійна форма азоту поглинається грунтом і не втрачається, а нітратна, навпаки, може легко вимиватися у глибші шари грунту, тобто вилучється з процесу живлення і забруднювати грунтові води. Недоліком амонійних добрив є значна фізіологічна кислотність. Вважають, що аміачна селітра і сульфат амонію ефективні тоді, коли одночасно з ними, відповідно, вносять 60-70 і 100-150 кг вапна. Однак вищі дози вапна можуть призводити до втрат азоту у формі аміаку.
Усі нітратні азотні добрива (селітри) фізіологічно лужні. Вони сприяють зниженню кислотності грунту. Їх краще вносити під час сівби та для підживлення.
Існує така закономірність: аміачні та амонійні добрива застосовують на нейтральних грунтах, нітратні – на слабо кислих, причому на початку вегетації ефективніша нітратна форма азоту, а у другій половині вегетації – амонійна.
Рідкі азотні добрива найефективніше у разі внесення їх під глибоку оранку. Перед сівбою добрива вносять за наявності вологи у верхніх шарах грунту, після чого їх обов’язково загортають у грунт. Ефективність азотних добрив значно підвищується за високої забезпеченості рослин фосфором і калієм.