Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі державного регулювання ринкової економіки.

Фіскально-бюджетна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

Основні функції фіскально-бюджетної політики: перерозподіл національного доходу; нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Дискреційна фіскально-бюджетна політика – політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання. Основні засоби – зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами; зміна програм “трансферного типу” ( перерозподільчих); циклічні зміни рівня податкових ставок.

Недискреційна фіскально-бюджетна політика – це пасивна політика, пов'язана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків. У сфері державного регулювання ринкової еконміки є необхідність застосування цілісної внутрішньозбалансованої системи заходів фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики. Заходи грошової стабілізації не можуть бути ефективними при перевищенні допустимого (більше 3-4 % ВВП) дефіциту державного бюджету та від'ємного сальдо платіжного балансу.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції. Однак деціцит державного бюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 % ВНП. У протилежному випадку він негативно відображається на формуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції.

Джерела покриття дефіциту державного бюджету: збільшення кількості грошей; збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів цетрального банку; позики в зовнішніх кредиторів. Тобто для покриття дефіциту державного бюджету держава може друкувати гроші, робити позики або витрачати свої валютні резерви.

"Сеньйораж" і монетизація бюджетного дефіциту.

Сеньйораж- це дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші.

Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казначейства) можуть бути : центральний банк, комерційні банки, домашні господарства, іноземці (як приватний, так і суспільний сектори).

Монетизація бюджетного дефіциту – це купівля центральним банком державних боргових зобов'язань. Вона призводить до інфляції. У країнах з високою інфляцією населення, як правило , не купує нових державних боргових зобов'язань, валютні резерви центрального банку вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Грошово-кредитна політика центрального банку: суть, типи, стратегічні цілі. Інструменти грошово-кредитного регулювання.	\|	Необхідність кредиту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.