Призначення та функції центрального банку, основні напрямки діяльності центральних банків

Організаційно-правовий статус центральних банків

Правовий статус ЦБ: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Він є самостійною юридичною особою, його майно відокремлено від майна держави, ЦБ може розпоряджатись ним як власник. Він не є комерційною організацією.

Організаційний статус ЦБ:

- визначення на законодавчому рівні завдань і функцій банку;

- визначення взаємовідносин банку з органами державної влади;

- порядок призначення і звільнення вищого керівного складу банку.

Організаційно-правовий статус ЦБ закріплений у правових актах: законах і статутах. Порядок формування статутного капіталу не є однаковий у всіх країнах. Статутний капітал банку належить державі (Франція, Німеччина). Частина капіталу у власності держави, а інша у власності акціонерів (Австрія, Швейцарія, Японія). Весь капітал – власність приватних акціонерів (США, Італія).

У взаємовідносинах ЦБ і органів державної влади виділяють два важливі аспекти: 1) стосується рівня самостійності ЦБ у визначенні і реалізації монетарної політики. Проведені дослідження показали, що показники інфляції є найменшими в країнах з найвищим рівнем незалежності ЦБ, не є вищим і рівень безробіття і більші коливання обсягу виробництва; 2) стосується взаємовідносин ЦБ з урядом з приводу фінансування дефіциту державного бюджету.

На ступінь незалежності ЦБ значно впливає порядок призначення і звільнення вищого керівництва банку. В більшості розвинутих країн керуючий центральним банком призначається Президентом країни або обирається вищим законодавчим органом на термін, що перевищує термін повноважень уряду (США – 14 років, Німеччина – 8, Японія - 5). Відкликати досить складно або зовсім неможливо.

Організаційна структура ЦБ значною мірою визначається формою державного устрою країни (федерація чи унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.

Головне призначення центрального банку – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

Основні функції ЦБ :

- емісійний центр готівкового обігу;

- банк банків;

- орган банківського регулювання та нагляду;

- банкір та фінансовий агент уряду;

- провідник монетарної політики.

ЦБ має монопольне право емісії банкнот і розмінної монети. Він організовує виготовлення грошей, регулює їх обіг, вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші.

ЦБ як банк банків забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування КБ.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють: використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів та рівень процентних ставок; ухвалення положень, що базуються на чинному законодавстві і регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив; застосування превентивних і протекційних заходів, які спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи і на проведення ЦБ ефективної монетарної політики. Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банківській системі на різних стадіях функціонування банків – від моменту створення до моменту їх ліквідації, а також застосування до банків певних коригувальних заходів і засобів примусового впливу з метою регулюваня їх діяльності.

ЦБ, виступаючи в ролі банкіра уряду, тісно взаємодіє з фінансовими органами: співпрацює при вирішенні загальних питань монетарної і фіскальної політики, відіграє помітну роль у касовому виконанні державного бюджету.

Найважливіша функція ЦБ – визначення і реалізація монетарної політики.

Крім основних функцій, ЦБ виконує додаткові: здійснює аналіз і прогнозування економічної ситуації в країні на макрорівні, моніторинг стану реального сектора економіки на мікрорівні, складає банківську та монетарну статистику, інформує громадськість та дає роз’яснення щодо монетарної політики, представляє інтереси держави у взаємовідносинах з ЦБ інших країн, з міжнародними валютно-фінансовими організаціями і банками.

ЦБ бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей (готівки і депозитів). Готівка, що емітована ЦБ, випущена в обіг КБ і циркулює в поза банківській сфері, є важливим компонентом пропозиції грошей. Безготівковий компонент: ЦБ забезпечує банківську систему додатковими резервами, надаючи КБ позички і купуючи у них цінні папери на відкритому ринку. Резерви банків поділяються на : обов’язкові резерви і надлишкові резерви.

ЦБ встановлює для КБ норму обов’язкових резервів, а розмір надлишкових резервів КБ визначають самостійно, враховуючи:невизначеність коливання залишків за депозитами, що залежить від поведінки вкладників; вартість кредиту, яка визначається рівнем офіційної процентної ставки ЦБ; процентний дохід, який КБ втрачають, тримаючи резерви у ЦБ (визначаються ринковою процентною ставкою).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини та шляхи створення центральних банків, особливості діяльності центральних банків у сучасних умовах	\|	Функції та операції НБУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.