Причини та шляхи створення центральних банків, особливості діяльності центральних банків у сучасних умовах
Тема 7. Центральні банки
Шляхи створення цетральних банків
Головною ланкою банківської системи є центральний банк, який у різних країнах має різну назву: Австрійський національний банк, Резервний банк Австралії, Народний банк Китаю, Шведський державний банк, Центральний банк Російської Федерації, Банк Японії , Банк Італії.
У другій половині XX ст. діяльність ЦБ розвивається у трьох напрямках:
- співробітництво центральних банків на міждержавному рівні;
- співпраця центральних банків з міжнародними валютно-кредитними і фінансовими організаціями;
- створення наднаціональних центральних банків.
У 1930 р. створено Банк міждержавних розрахунків – БМР в м. Базель, Швейцарія. У середині 70-х років під егідою БМР було створено Комітет з банківського регулювання та нагляду. У 1990 р. створена регіональна група банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи. ЦБ тісно співпрацюють з МВФ, який є головним органом міждержавного валютного регулювання. У 1994 р. засновано Європейський валютний інститут для розроблення правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і введення в обіг єдиної європейської валюти євро. ЄСЦБ - дворівнева банківська система, що складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ) і національних центральних банків ЄС. Відповідно до Статуту основне завдання ЄСЦБ – підтримка цінової стабільності в ЄВС.
Базові функції ЄСЦБ:
- визначення та реалізація єдиної монетарної політики в зоні євро (ЄВС);
- проведення міжнародних валютних операцій;
- зберігання офіційних золотовалютних резервів, що передані ЄЦБ країнами – учасницями системи, а також управління цими резервами;
- сприяння чіткому функціонуванню платіжних систем країн – учасниць ЄВС. Виконання завдань і функцій, що покладені на ЄСЦБ, забезпечує Європейський центральний банк (ЄЦБ) (існує з 1 липня 1998 р. – Франкфурт–на-Майні (Німеччина)) . Статутний капітал - 5 млрд євро.