Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Важких речей неповнолітніми

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу (кг)
Короткочасна робота	Тривала робота
юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
		2,5	––	––
			8,4	4,2
			11,2	5,6
			12,6	6,3

Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцяти років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п’ятнадцяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду. [ст. 191 КЗпП].

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочих тиждень, а для п’ятнадцятирічних – 24-годинний.

Заробітна плата працівникам, яким не виповнилось вісімнадцяти років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачуться в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи [ст. 194 КЗпП].

Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року [ст. 195 КЗпП]. Тривалість такої відпустки один календарний місяць.

Звільнення неповнолітніх з ініціативи власника або упровадженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх [ст. 198 КЗпП].

Останнім часом багато уваги приділяється медичній, соціальній, трудовій реабілітації інвалідів.

Держава регулює питання охорони праці інвалідів через Закон України „Про соціальну захищеність інвалідів” від 21 березня 1991 року із змінами та доповненнями, ст. 12 Закону України „Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року № 229-ІV, та ряду прийнятих правил, стандартів, норм, положень, інструкцій.

Указом Президента України від 13 липня 2001 року затверджена Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки, де основним завданням є розробка механізму створення нових та забезпечення робочих місць для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Відповідно до чинних норм законодавства власник зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.

Залучення інвалідів до надурочних робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається. При прийнятті на таку роботу осіб з обмеженими фізичними можливостями, слід отримати письмову згоду від них.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язанні створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 3 травня 1995 року, робочим місцем інваліда визнається окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови праці інваліда.

Робочим місцем інваліда може бути:

1. Звичайне робоче місце, якщо за умови праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

2. Спеціалізоване робоче місце інваліда – робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідальної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і державним центрам зайнятості.

Підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення, забезпечення соціального захисту інвалідів.

Центри зайнятості та відділення Фонду соціального захисту інвалідів ведуть облік призначених для працевлаштування інвалідів робочих місць, створених понад нормативів, за термінами введення їх у дію, виробничим профілем, умовами та характером роботи.

Підприємствам, які створюють або пристосовують існуючі робочі місця для працевлаштування інвалідів понад встановлений норматив, надається фінансова допомога за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Крім того, передбачена надомна праця інвалідів, в тому випадку, коли інваліди не мають змоги працювати на підприємстві відповідно до рекомендацій МСЕК та з урахуванням побутових умов. Місячні завдання інвалідів, які перебувають у трудових відносинах з підприємством і працюють вдома, мають індивідуальний характер і коригуються підприємством з урахуванням результатів праці. Для виконання роботи вдома підприємство забезпечує інвалідів основною і допоміжною сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, обладнаннями тощо.

2.4. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:

- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки, зокрема впровадження міжнародних стандартів системи управління охороною праці (МС СУОП);

- участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових відносин та у роботі їх органів;

- одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

- проведення та участь у міжнародних наукових та науково – практичних конференціях та семінарах;

- підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці (МОП).

МОП була заснована урядами з метою міжнародного співробітництва в справі забезпечення довгострокового миру в усьому світі й знищення соціальної несправедливості шляхом покращення умов праці. Характерною рисою організації і структури МОП є те, що представники підприємців і організацій працюючих приймають участь у роботі разом з представниками урядів різних країн. Створена в 1919 році вона стала в 1946 році першим спеціалізованим закладом ООН. МОП нараховує 175 Держав - членів. За час свого існування МОП прийняла 181 конвенцію і 190 рекомендацій по основним правам в області праці, найма та професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення та охорони праці. Ці документи є результатом детального обговорення відповідних питань на щорічних сесіях МОП. Законотворча діяльність МОП здійснюється шляхом розробки й реалізації конвенцій та рекомендацій, які відповідали б умовам праці, що постійно змінюються.

Конвенції та рекомендації не є актами, що автоматично з’єднують членів МОП, але уряди зобов’язані їх ураховувати своїми національними законодавчими органами. Таким чином, у МОП діє система контролю за застосуванням в Державах – членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна країна, член МОП, зобов’язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформації про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях.

Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийняті на цей час Організацією, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти що стосуються основоположних прав людини. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи”.

Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так з 1994 року було укладено угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов, спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для виконання цієї угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС. Серед зазначених заходів центральне місце відведено питанням адаптації національного законодавства до законодавства ЄС.

Наприклад: директива ЄЕС (Європейського Економічного Співтовариства) 89/391, що співвідноситься із законом України „Про охорону праці” про здійснення заходів щодо поліпшення безпеки і охорони здоров’я найманих працівників під час роботи та 89/654 „Про мінімальні вимоги безпеки і захисту здоров’я на робочих місцях”.

Перша з них організаційно та за змістом розділів підкреслює, що в умовах ринкової економіки основою відносин між головними суб’єктами – роботодавцем і працівником – є закон про створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Друга директива містить основні вимоги з охорони праці, що мають бути враховані при організації робочих місць як у виробничих приміщеннях, так і на відкритому повітрі.

На сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені і страхові компанії більшості країн Європи – членів ЄС, приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського Союзу.

В рамках програми Tacis здійснюється робота над проектом „Сприяння у забезпечені охорони праці в Україні” (з метою підвищення рівня ефективності). Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці (ОП); створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань ОП; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.

В рамках угоди про співробітництво в галузі охорони праці (грудень 1994 року) фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо вдосконалення системи стандартів безпеки праці (ССБП).

Контрольні запитання

1. Які загальні закони України визначають основні положення з охорони праці?

2. Назвіть та охарактеризуйте статті Конституції України, які здійснюють правове регулювання охорони праці.

3. Що визначає, регулює, встановлює Закон України „Про охорону праці”, коли він був прийнятий Верховною Радою України?

4. Які основні принципи державної політики у галузі охорони праці?

5. Проведіть аналіз основних статей закону „Про охорону праці”.

6. Що проголошує і як регулює охорону праці КЗпП?

7. Особливості охорони праці жінок в Україні.

8. Особливості охорони праці неповнолітніх.

9. Особливості охорони праці інвалідів.

10. Як регулює охорону праці Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання”?

11. Що проголошує Закон України „Страхування від нещасного випадку”?

12. Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП) це...

13. Державний реєстр про охорону праці це...

14. Які основні напрямки міжнародного співробітництва в галузі охорони праці?

15. Як налагоджено співробітництво між Україною та МОП?

16. Як налагоджено співробітництво між Україною та ЄС?

17. Як налагоджено співробітництво між Україною та країнами СНД ?

Література

2.1. Законодавство України про охорону праці (у трьох томах). - К.:, 1995.

2.2. Збірник офіційних нормативних актів: Охорона праці в Україні. - К.: юрінком, 2000. - 400 с.

2.3. Кодекс законів про працю України (Б.С. Стичинский та ін.). - К.: А.С. К., 2000. - 1072 с. - (Економіка. Фінанси. Право).

2.4. Міжнародне законодавство про охорону праці. Конвенції та рекомендації МОП (у трьох томах). - К., 1997.

2.5. Кононенко А.О. та ін. Адаптація нормативно - правових актів України до вимог Європейського Союзу. - // Інформ. бюлетень з охорони праці, 2001. - №1.

2.6.Методичні рекомендації щодо здійснення органами держнаглядохоронпраці України державного нагляду в сфері загальнообов’язкового соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. - // Охорона праці, 2005. - №1.

2.7. Моральна (немайнова) шкода в нормах законодавства України. - // Праця і зарплата, 2001. - № 40 (284).

2.8. Пиленький М.: Колективний договір підприємства: його роль і значення у вирішенні проблеми охорони праці. - // Охорона праці, 2005. - №4. - №5.

2.9. Музикант С.П. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. - О.: Інформаційний вісник Одещини з охорони праці, 2003 р. - №1.

2.10. Національна програма професійної реабілітації на 2001 - 2005 р. - // Охорона праці, 2001. - № 9.

2.11. Національна програма покращення становища охорони праці на 2001 - 2005 р. - // Праця і зарплата, 2001. - № 42 (286).

2.12. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. - // Охорона праці, 1998. - №3.

2.13. Положення про Державний реєстр нормативно - правових актів з питань охорони праці. - // Справочник кадровика, 2004. - №9.

2.14. Зміни до Закону України „Про охорону праці”. - // Охорона праці, 2003. - №1.

2.15.Резолюція Ради від 3 червня 2002 року щодо нової стратегії Співтовариства з питань охорони здоров’я та безпеки на роботі (на 2002 - 2006 роки). - ОВС /6/ 05.07.2004.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Граничні переміщення, підіймання та переміщення	\|	Тема 3. Державне управління охороною праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.