• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Граничні переміщення, підіймання та переміщення

Тема 2. Законодавча та нормативна база України про охорону праці

План

2.1. Законодавчі акти, що регулюють охорону праці людини.

2.2. Державні нормативні акти з охорони праці.

2.3. Особливості охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

2.4. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці.

Література: [2.1 - 2,15]

2.1. Законодавчі акти, що регулюють охорону праці людини

Законодавство України про охорону праці складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці є Конституція України (див. додаток 21); Закон України „Про охорону праці”; Кодекс законів про працю (КЗпП); Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі – Закон страхування від нещасного випадку).

Закон України „Про охорону праці” був введений в дію Постановою ВР № 2695-12 від 14.10.92, із змінами від 15.05.96, від 30.06.99, від 21.11.02 року. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Кодекс законів про працю України введений в дію з 1.07.1972р. проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ не залежно від форм власності, виду діяльності й галузевої приналежності.

Правове регулювання охорони праці розглядається у ХІ главі „Охорона праці” та в багатьох статтях інших глав КЗпП України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105 - ХІV регулює взаємовідносини:

- потерпілих на виробництві, роботодавців і страховика з питань відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю працівника під час виконання ним трудових обов’язків;

- роботодавців і страховиків з питань усунення шкідливих, важких і небезпечних умов праці.

Цей закон проголошує:

- обов’язковий порядок страхування всіх працівників, учнів та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних навичок, а також добровільне страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;

- сплату страхових внесків роботодавцями;

- формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;

- економічну зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов та безпеки праці;

- надання державних гарантій застрахованим громадянам у реалізації їх прав.

Крім загальних законів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються спеціальними законодавчими актами, указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями уряду України, нормативним актами міністерств та ін. центральних органів державної виконавчої влади.

Значна робота проводиться з удосконалення законодавчої бази з питань охорони праці, адаптації українського законодавства з охорони праці до вимог Європейського Союзу.

2.2. Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП)

ДНАОП – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та ін. документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання (міжгалузеві та галузеві).

Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загального державного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від відомчої належності та форм власності.

Галузевий нормативно - правовий акт про охорону праці – це НПЛОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України (ДСТУ), будівельними та санітарними нормами і правилами, нормами технічного проектування та ін. нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в „Державному реєстрі про охорону праці”, який діє з 1995 р. Зміни у Реєстрі ДНАОП публікуються в журналі „Охрана труда”. Одночасно вони відносяться в банк даних автоматизованого інформаційного фонду ДНАОП.

2.3. Особливості охорони праці жінок, неповнолітніх, та інвалідів.

Конституція України (ст. 24) закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосується охорони праці та здоров’я жінок.

Відповідно до ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону України „Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок в нічний час і надурочно, на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми .

Дозволяється підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг. при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) – 10 кг. В обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати – 350 кг. з робочої поверхні і 175 кг. з підлоги.

Законодавство України з охорони праці особливу увагу звертає на застосування при необхідності праці неповнолітніх.

Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання важких речей неповнолітніми затверджені наказом МОЗ України від 22.031996 № 59.

Таблиця 2.2.1

Граничні переміщення, підіймання та переміщення

Читайте також:

1. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
2. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
3. Б- не збуджена ділянка мембрани , на яку діють електричні струми збудженої ділянки. Стрілками показано напрям струмів, кружечками – дійсне переміщення іонів.
4. Векторні характеристикимеханічного руху– переміщення, шлях, швидкіст та прискорення
5. ВИБІР ШЛЯХІВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ
6. Визначення напрямку переміщення блоків скидів
7. Витрати виробництва та їх структура. Суть, види витрат. Закон спадної віддачі. Середні та граничні витрати.
8. Витрати фірми: сукупні середні та граничні
9. Візок для піднімання та переміщення котлів
10. Граничні витрати ресурсу і максимізація прибутку виробника
11. Граничні витрати та граничний дохід
12. Граничні витрати та граничний дохід

Переглядів: 473