• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція № 8. Робота з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі.

Література: 48, 49, 51, 52, 54, 71

1. Ресоціалізація неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Починаючи з 2001 року в Україні, після набрання чинності нового кримінального кодексу, в судах почали активно застосовувати стосовно неповнолітніх, які скоїли злочини, звільнення від відбування покарання з випробуванням. Кількість неповнолітніх, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції (КВІ) — установі, на яку покладено виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, — за останні роки збільшилась в декілька десятків разів. Як правило, це підлітки віком від 14 до 18 років, засуджені за вчинення злочинів середньої тяжкості та деяких тяжких злочинів (крадіжки, грабежі, вимагання, шахрайство, хуліганство тощо). Звільнення від відбування покарання з випробуванням (за прийнятою у світі термінологією пробація застосовується, якщо суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. У такому випадку на нього покладається низка відповідних обов'язків, зокрема вік має попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи тощо. У разі, коли засуджений протягом іспитового терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, він повністю звільняється від відбування покарання (ст. 74-78 КК Укр.).

Активне застосування щодо неповнолітніх правопорушників покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, відповідає світовим стандартам правосуддя щодо неповнолітніх, викладеним у резолюції 40/ 33 генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1985 року («Пекінські правила»). Адже лише перебування у відкритому середовищі створює належні умови для соціалізації підлітків. Проте застосування альтернативних покарань згідно з п. 23-25 Пекінських правил має бути пов'язане з наданням їм необхідної допомоги у вирішенні побутових проблем, навчанні та працевлаштуванні, із залученням до їх перевиховання соціальних служб, добровільних організацій, представників місцевих спільнот

Ресоціалізація неповнолітніх, засуджених за скоєння злочину, є процесом реінтеграції їх у суспільство, під час якого неповнолітні мають відновити свій соціальний статус, набути якостей, необхідних для успішної правослухняної поведінки та розв'язання проблем, поновити або встановити позитивні соціальні зв'язки, включитися у навчальну й трудову діяльність. Досягнути таких результатів лише за допомогою контролю з боку установ виконання покарання немож­ливо. Робота з ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбуван­ня покарань із випробуванням, ускладнюється тим, що вони, як правило, залишаються у тому ж мікросередовищі, де сформувалася їх протиправна поведінка. Можливості для безпосереднього корекційного впливу на сім ю, учнівський або трудовий колектив, неформальну групу підлітків, вирішення їх матеріально-побутових проблем в інспекторів КВІ обмежені. Отже, є потреба у проведенні з підлітками та молодими людьми, звільненими від відбування покарання з випробуванням, комплексної соціально-педагогічної роботи, спрямованої на усунення чинників, що призвели до скоєння ними правопорушень і заважають їх ресоціалізації після засудження.

2. Соціальна реабілітація неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням.

Робота з соціальної реабілітації неповнолітнього, звільненого від відбування покарання з випробуванням, розпочинається з моменту отримання територіальним підрозділом кримінально-виконавчої інспекції (далі — КВІ) судового вироку щодо неповнолітнього. У ви­року міститься інформація про характер та обставини скоєного не­повнолітнім злочину, умови його звільнення від відбування покаран­ня та первинна інформація про самого неповнолітнього (місце його проживання, правовий статус). Інспектор КВІ встановлює контакт із неповнолітнім та його батьками (опікунами) та призначає першу зустріч із ними. Якщо з матеріалів справи стає зрозуміло, що непов­нолітній (або його сім'я) знаходиться у кризовій ситуації чи непов­нолітній має особливий статус (інвалідність, сирітство, відсутність постійного місця проживання тощо), на першу зустріч можуть бути запрошені фахівці центру соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді або служби у справах неповнолітніх.

Під час першої зустрічі інспектор КВІ або фахівець, що буде суп­роводжувати неповнолітнього, прагне встановити контакт з непов­нолітнім та його батьками (опікунами), оснований на взаємній довірі та повазі, мотивувати їх співпрацю з КВІ та соціальними службами. Неповнолітньому та його батькам пояснюють їх права та обов'язки, умови взаємодії з інспекцією, можливості отримання послуг соціаль­них служб. На основі отриманої від неповнолітнього та його батьків інформації щодо їх проблем та обставин життєдіяльності визначають фахівців і служби, які доцільно залучити до соціально-педаго­гічної роботи з неповнолітнім та його сім'єю.

Наступним кроком у роботі з соціальної реабілітації неповнолітнього засудженого, звільненого від відбування покарання з випро­буванням, стає вивчення соціальної ситуації життєдіяльності непов­нолітнього та його сім'ї, особистісних якостей неповнолітнього, його поведінки, характеру взаємовідносин з оточуючими, проблем і потреб. Увага приділяється визначенню чинників, що призвели до скоє­ння неповнолітнім правопорушення, до формування у нього інших проявів девіантної поведінки (агресивності, зловживання алкоголь­ними напоями, адиктивної поведінки тощо), заважають його соц­іальній адаптації, а також його індивідуальним особливостям, що можуть стати ресурсом соціальної реабілітації (соціальне позитивним інтересам, цінностям, схильностям і здібностям, вмінням і навичкам тощо). При проведенні цієї роботи використовуються методи індив­ідуального інтерв'ю, психодіагностики, аналізу незалежних характе­ристик (наданих за місцем роботи, навчання або проживання), спо­стереження за поведінкою та взаємовідносинами неповнолітнього.

Можливе проведення соціального інспектування умов його життєдіяльності в сім'ї (за місцем проживання). Вивчення індивідуального випадку неповнолітнього може проводитись протягом декількох зу­стрічей, в них можуть брати участь психологи, соціальні педагоги і фахівці соціальних служб, навчальних закладів.

На основі проведеної оцінки фахівці визначають засоби педагогічного, корекційного впливу, що доцільно застосувати при роботі з клієнтом, засоби впливу, використання яких щодо клієнта є небажа­ним, індивідуального педагогічного підходу до неповнолітнього у навчальному закладі, рекомендації щодо спілкування з неповнолітнім та його сім'єю.

Надалі формується план соціальної реабілітації неповнолітнього. Він складається з визначення (на основі проведеного аналізу) мети завдань і методів роботи з неповнолітнім та його сім'єю, а також певної послідовності заходів виховного, психокорекційного і реінтеграційного характеру, до яких необхідно залучити неповноліт­нього, а також послуг, які неповнолітньому та його сім'ї доцільно надати в соціальних службах, медичних закладах тощо. Оскільки виконання плану соціальної реабілітації, як правило, передбачає взаємодію різних установ і служб, в його розробці мають брати участь фахівці залучених організацій. Ефективною

формою їх співпраці на цьому етапі є проведення координаційних нарад фахівців із планування роботи з кожним конкретним засудженим. При цьому інспектор КВІ або один із фахівців соціальних служб має виконувати функцію координатора роботи по кожному індивідуальному випадку.

Розроблений план обговорюється з неповнолітнім та його батьками, у разі необхідності в нього вносять необхідні корективи. Важ­ливо, щоб неповнолітній прийняв мету та завдання реабілітації як свої власні, а передбачені в ньому заходи відповідали його потребам та інтересам. З неповнолітнім та його сім'єю обговорюються також правила та обмеження, яким їм необхідно буде слідувати. Підліток та його батьки повинні зрозуміти необхідність цих обмежень як та­ких, що насамперед захищають їх від негативного впливу зовнішнього середовища. Під час бесіди з неповнолітнім та його сім'єю визначаються час і місце проведення запланованих заходів, перелік служб та організацій, до яких вони звертатимуться, послуг, що вони отримуватимуть.

3. Напрями соціальної реабілітації неповнолітнього.

Подальша робота з соціальної реабілітації неповнолітнього засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, згідно з розробленим планом здійснюється у наступних напрямах:

– Контроль за поведінкою неповнолітнього. Інспектор КВІ періодично зустрічається з неповнолітнім, за допомогою аналізу характеристик і довідок збирає та аналізує інформацію щодо випадків порушення з боку неповнолітнього норм правопорядку, покладених на нього судом обов'язків та обмежень, особливостей роботи, навчання та життєдіяльності неповнолітнього. Працівники кримінальної міліції у справах неповнолітнього та дільничний інспектор міліції відвідують неповнолітнього за місцем проживання, проводять із ним профілактичні бесіди правового характеру, опитують сусідів неповнолітнього щодо його поведінки. У випадку, коли отримана інформація свідчить про порушення неповнолітнім норм правопорядку та умов звільнення від відбуття покарання, з ним та його батьками проводяться попереджувальні бесіди. Якщо ж випадки порушень повторюються, справа неповнолітнього передається до суду.

– Психологічна та педагогічна реабілітація неповнолітнього засудженого. Цей напрям може передбачати корекцію особистісних рис дитини, що обумовлюють девіантну поведінку і сприяють соціальній дезадаптації, консультування з питань вирішення особистих проблем і подолання міжособистісних конфліктів неповнолітнього, надання допомоги неповнолітньому в самопізнанні й у визначенні особистісних пріоритетів, у розвитку соціально-позитивних якостей, психоте­рапевтичну допомогу в подоланні залежностей (адикцій) та сприян­ня отриманню ним необхідного лікування. Індивідуальна виховна робота з неповнолітнім спрямовується на корекцію переконань, ціннісних орієнтацій, формування у нього мотивації до правослухняної, соціально-прийнятної поведінки, сприяння набуттю непов­нолітнім навичок конструктивного подолання проблем і розв'язання конфліктів, позитивної соціальної поведінки, подоланню неповнолітнім згубних звичок, формуванню у нього цінностей і навичок здорового способу життя. В проведенні такої роботи беруть участь психологи та соціальні педагоги соціальних служб і навчальних зак­ладів. Використовуються методи індивідуальної педагогічної бесіди, консультування, психотерапії, соціально-психологічного тренінгу. організації самовиховання. Можливе використання як індивідуальних, так і групових форм роботи, зокрема організація зустрічей груп взаємодопомоги неповнолітніх засуджених.

– Формування сприятливого соціального-педагогічного середовища навколо неповнолітнього. Робота спрямована на попередження негативного впливу на неповнолітнього, захист його прав і на ство­рення для нього належних умов життєдіяльності. Діяльність КВІ та фахівців соціальних служб спрямована на усунення негативного їй гливу на неповнолітнього з боку членів сім'ї, яким властива асоці­альна поведінка, запобігання жорстокому поводженню з непов­нолітнім у сім'ї та використанню батьками неадекватних засобів виховання; сприяння підвищенню педагогічної культури батьків неповнолітнього або членів сім'ї, що займаються його вихованням, визначенню ними адекватної педагогічної позиції щодо неповнолітнього, покращанню морально-психологічного клімату в сім'ї непов­нолітнього. При роботі з сім'єю неповнолітнього використовуються методи педагогічної бесіди, консультування, сімейні конференції із залученням членів розширеної сім'ї. Сім'ї можуть бути запропоно­вані матеріальна допомога та послуги соціальних служб. У разі необхідності ставиться питання про позбавлення або обмеження батьків­ських прав і про виховання неповнолітнього у прийомній сім'ї. Соціально-педагогічна робота за місцем навчання неповнолітнього передбачає налагодження індивідуального педагогічного підходу до неповнолітнього, запобігання його тавруванню (стигматизації) з боку адміністрації навчального закладу, педагогів та учнів. Можливе про­ведення консультацій, педагогічних консиліумів, розробка індивіду­альних навчальних програм. У разі отримання інформації про пору­шення прав неповнолітнього (зокрема на працю, освіту, належні умови проживання, захист від насильства, отримання соціальних послуг тощо) КВІ та соціальні служби використовують доступні правові засоби (офіційні листи, звернення, клопотання) і консультують неповнолітнього та його батьків із питань захисту їх прав.

– Соціальна реадаптація та реінтеграція неповнолітнього. Передбачається сприяння первинній або вторинній зайнятості неповнолітнього, надання йому допомоги в отриманні загальної і професійної освіти, послуг соціальних агенцій, медичних послуг. Неповнолітній забезпечується для цього необхідною інформацією, отримує консультації й направлення до відповідних установ. Підтримується соціально позитивна активність неповнолітнього. Соціальні педагоги соціальних служб і навчальних закладів сприяють залученню неповнолітнього до наукових і творчих гуртків, спортивних секцій, ди­тячих громадських організацій.

У ході проведення указаної роботи працівники КВІ або провідних соціальних служб здійснюють обмін інформацією між фахівцями, які беруть участь у соціальній реабілітації засудженого неповнолітнього, оцінюють ефективність проведених заходів, коригують та узгоджують плани роботи.

Оцінка результатів роботи з соціальної реабілітації неповноліт­нього засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, передбачає визначення рівня соціальної і психологічної адаптованості особистості неповнолітнього. Проведена соціально-пе­дагогічна робота може вважатися успішною, якщо підліток не лише дотримується прийнятих у суспільстві норм і правил поведінки, а й здатний самостійно приймати рішення, задовольняти потреби та долати проблеми соціально-прийнятними засобами. Успішність роботи з ресоціалізації неповнолітнього засудженого багато в чому залежить від злагодженості роботи фахівців різних установ і служб, а також від дотримання ними гуманістичних принципів соціально-педагогічної роботи.

4. Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх.

Технологія соціальної реабілітації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Соціально-педагогічна робота, спрямована на ресоціалізацію неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням, передбачає їх соціальну реабілітацію і соціальний супровід таких неповнолітніх та їх сімей, що здійснюються протягом певного часу після завершення випробувального терміну. Соціальна реабілітація неповнолітнього правопорушника передбачає подолання негативних особистісних якостей та особливостей соціального середовища, що сприяли вчиненню ним правопорушення, надання йому допомоги у ресоціалізації та у соціальній адаптації.

Технологія соціальної реабілітації неповнолітнього, засудженого до альтернативних покарань, визначає мету та завдання соціальної реабілітації неповнолітнього, можливі напрями та етапи реабілітації, зміст діяльності на кожному з етапів, методи, що при цьому можуть бути застосовані, та орієнтовний розподіл обов'язків між фахівцями, залученими до соціальної реабілітації неповнолітнього. Запропонована технологія базується на тому, що для ресоціалізації неповнолітнього необхідно усунути причини, що призвели до скоєння ним злочину, та чинники, які заважають його соціальній адаптації.

Метою соціальної реабілітації неповнолітніх, схильних до про­типравної поведінки, є повернення цих дітей до правослухняного життя, створення умов для їх повноцінного фізичного і психічного розвитку, для успішної соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням.

Завдання соціальної реабілітації:

— встановити причини протиправної поведінки дитини, чинники, що сприяють її формуванню, заважають виправленню та ресоціалізації;

— подолати особистісні чинники, що спричинюють протиправну поведінку або заважають соціальній адаптації;

— усунути чинники соціального середовища, що ускладнюють соціальну адаптацію дитини, спричинюють її проблеми, негативно впливають на формування її особистості та поведінки;

— сприяти закріпленню у дитини мотивації до законослухняної поведінки;

— сприяти розвитку позитивних особистісних якостей, оволодінню нею вміннями, необхідними для подолання проблем і задоволення потреб;

— сприяти створенню соціальних умов, необхідних для повноцінної життєдіяльності дитини;

— інтегрувати дитину в соціально-позитивне середовище. Відповідно до цих завдань робота із соці

альної реабілітації неповнолітнього має передбачати такі дії (кроки, етапи, напрями роботи)

1. Встановлення контакту з неповнолітнім та його сім'єю, моти­вування їх до співпраці й роботи над проблемами неповнолітнього.

2. Дослідження особистості неповнолітнього та соціальної ситу­ації його життєдіяльності (визначення особистісних чинників і чинників мікросередовища, що заважають соціальній адаптації неповнолітнього, сприяють формуванню у нього протиправної поведінки;

визначення наявних ресурсів, що можна використати для соціальної адаптації та ресоціалізації неповнолітнього).

3. Планування заходів із реабілітації та ресоціалізації неповнолітнього (розробка фахівцями плану заходів та узгодження їх з неповнолітнім та його сім'єю).

4. Контроль за поведінкою неповнолітнього, за дотриманням ним умов звільнення від покарання, норм моралі та права, угоди щодо співпраці.

5. Психологічна та педагогічна реабілітація неповнолітнього (корекція дезадаптивних і розвиток соціально-позитивних індивідуаль­них якостей, подолання залежностей, сприяння вирішенню особистих проблем).

6. Формування сприятливого соціального-педагогічного середовища навколо неповнолітнього (психологічна і педагогічна допомога сім'ї неповнолітнього, попередження негативного впливу на неповнолітнього його неформального оточення, організація індивідуального педагогічного підходу до неповнолітнього та захист його прав).

7. Соціальна реінтеграція та реадаптація неповнолітнього (сприяння вирішенню ним побутових проблем, його навчанню та трудовій

діяльності; підтримка соціально-позитивної активності неповнолітнього).

8. Оцінка процесу і результату реабілітації неповнолітнього. У роботі із соціальної реабілітації неповнолітнього засудженого, звільненого від відбування покарань із випробуванням, беруть участь фахівці різних установ і служб: кримінально-виконавчої інспекції, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служб зайнятості, навчальних закладів тощо. Від взаємодії між ними багато в чому буде залежати успішність ресоціалізації неповнолітнього.

1. Законодавче забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

2. Діяльність соціальних служб щодо підтримки колишніх ув'язнених.

3. Організація соціально-педагогічного комплексу мікрорайону.

4. Методичні рекомендації з встановлення контактної взаємодії з клієнтом.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. VI. Домашня робота.
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 3875