Професійна придатність - придатність людини до конкретної трудової діяльності.

Під професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.

За цією ознакою професії поділяються на 2 групи:

● професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;

● професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.

В Україні підготовлено і погоджено з Кабінетом Міністрів Тимчасовий перелік професій і спеціальностей, які вимагають професійного відбору.

Для аналізу професійної діяльності і складання психологічного профілю професій застосовуються:

- методи спостереження за трудовим процесом - за допомогою фотографій, кінозйомки застосовується при вивченні тих професій, в яких суттєва роль належить руховим актам;

- анкетування - на основі опитувальників, інтерв’ю з виконавцями і керівниками використовується на початкових етапах вивчення професії. Його недоліком є незнання опитуваними психологічних характеристик інших професій;

- інтерв’ю;

- трудовий метод (включення) - метод вивчення професій полягає в тому, що дослідник сам включається в трудовий процес, виконує функції працівника, професію якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професіями, які не вимагають тривалого навчання;

аналіз критичних ситуацій - проводиться на основі статистичних матеріалів, а також шляхом опитування різних за кваліфікацією робітників (аварії, травмування).

В процесі профконсультації на основі психодіагностики оцінюються психофізіологічні і психологічні властивості особистості, її професійні здібності і розробляється психологічний профіль особистості.

Співставляючи різноманітні підходи до вивчення професійної діяльності соціального працівника, можна виділити психологічні критерії професійної придатності соціального працівника, тобто ймовірнісні характеристики, які відображають здатність людини оволодіти цим видом професійної діяльності:

· високий рівень інтелектуального розвитку;

· здоровий глузд, швидкість та гострота мислення;

· добра саморегуляція і самодисципліна;

· значна фізична витримка, працездатність;

· здатність вносити серйозний особистісний внесок у життя інших людей;

· здатність допомагати людям у складних ситуаціях;

· чуттєвість та увага до людини і її проблем;

· любов та емпатія щодо дітей;

· оптимістичне прогнозування;

· креативність – здатність до творчості.

Є сенс стверджувати, що у професії соціального працівника поєднуються як особистісні, так і професійні характеристики, причому це поєднання може відбуватися на таких рівнях:

· соціально-педагогічна діяльність не є значущою для педагога, він виконує її формально-рольовим чином (тобто професійне не є особистісно значущим);

· соціально-педагогічна діяльність – один з особистісних смислів педагога наряду з іншими, не менш важливими (професійне – одна з особистісно значущих сфер);

· соціально-педагогічна діяльність – провідний, пріоритетний смисл життя.

Визначальним чинником придатності людини до соціальної роботи є система її цінностей, яка визначає ефективність її практичної діяльності. Переконаність в абсолютній цінності кожної людини має бути базисною психологічною установкою, підґрунтям ціннісної орієнтації соціального працівника. Якщо людина, вирішивши стати фахівцем у сфері соціальної роботи, на якомусь етапі виявила відчутні розходження між класними установками і системою цінностей соціальної роботи як фаху, їй краще присвятити себе іншій діяльності.

В соціальній та педагогічній літературі існує велика кількість підходів до визначення поняття професійної придатності майбутніх соціальних працівників (Л.М. Ахмедзянова, В.Г. Бочарова, К.М. Гуревич, К.К. Платонов).

Але, найбільш привабливою з точки зору майбутньої професійної діяльності можна назвати концепцію В.Н. Келасьєва, який визначає професійну придатність соціального працівника як систему шести складових його професійних якостей:

1. професійна компетентність щодо професійно значущих проблем (високий рівень освіти і культури);

2. доброзичливе ставлення до людей (любов, співчуття, щирість);

3. організаторські та комунікативні навички (висока комунікабельність);

4. високий морально-етичний рівень (порядність, чесність);

5. нервово-психічна витривалість (працездатність, готовність працювати в умовах психологічного дискомфорту);

6. позитивне відношення до людей, незалежно від їхнього статусу.

Саме наявність всіх шести складових професійних якостей у студента вказує на його професійну придатність, а їхня відсутність є вагомим аргументом щодо непридатності до такої професійної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття професійної придатності	\|	Ефективні способи подолання стресу соціальним працівником.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.