Виділяють фізичне, поведінкове, психологічне вигорання.

Поведінкове:

- найпершим симптомом є те, що робота не приносить задоволення;

- соціальний працівник починає усамітнюватися, уникає колег і клієнтів, часто відсутні на роботі, здійснює лише формальні ділові контакти, спілкується з клієнтами при необхідності, намагається їх знеособлювати і бачить в них лише проблеми.

Психологічне:

1. Зміни в почуттях: працівник відчуває навіть якщо на це немає жодної причини, що його постійно переслідують невдачі, в яких він, як правило, звинувачує себе. Наслідок – незадоволення собою і життям. Домінуючим є почуття фрустрації, гніву, дратівливість без причин. З часом ці відчуття перетворюються на байдужість та безсилля щось зробити.

2. Зміни мислення: у працівника з'являються думки про те, щоб залишити роботу. Він заклопотаний більше власними потребами, ніж потребами клієнтів. Мислення стає ригідним, такий соціальний працівник закритий до змін. Адже це вимагає енергії і ризику, що є великою загрозою для виснаження особистості. З'являються і загострюються такі риси як підозрілість, недовірливість, змінення ставлення до клієнтів.

3. Зміни фізичного стану: загальне нездужання та апатія без причин, а також порушення психічного і соматичного здоров'я (порушення сну, швидка втомлюваність).

Вважається, що найбільш схильними до вигорання є особи недостатньо впевнені у власних силах, імпульсивні та дратівливі, залежні від схвалення інших людей, які мають нереальні цілі та прагнення. Також можна додати сором’язливість, невпевненість у собі, труднощі в управлінні іншими.

Останнім часом до категорії осіб, що зазнають вигорання, додаються і досвідчені працівники, які схильні займатися переважно повсякденними обов’язками та відповідної роботи.

Російський вчений В.В.Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що супроводжують різні компоненти «професійного вигорання». Створена ним «Методика діагностики рівня професійного вигорання» дає змогу оцінити прояви синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійного вигорання». В.В.Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:

1. Перший компонент – «напруження» - характеризується відчуттям емоційної виснаженості, втоми, викликаної власною професійною діяльністю.

Це знаходить вияв у таких симптомах, як:

1) переживання психотравмуючих обставин – людина сприймає умови роботи та професійні міжособистісні стосунки як психотравмуючі;

2) незадоволеність собою – незадоволеність власною професійною діяльністю і собою як професіоналом;

3) «загнаність у кут» - відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити роботу чи професійну діяльність взагалі;

4) Тривога й депресія – розвиток тривожності у професійної діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої.

2. Другий компонент – «резистенція» - характеризується надмірним емоційним виснаженням, що провокує виникнення та розвиток захисних реакцій, які роблять людину емоційно закритою, відстороненою, байдужою. На такому тлі будь-яке емоційне залучення до професійних справ та комунікацій викликає у людини відчуття надмірної перевтоми.

Це знаходить прояв у таких симптомах, як:

1) неадекватне вибіркове емоційне реагування – неконтрольований вплив настрою на професійні стосунки;

2) емоційно-моральна дезорієнтація – розвиток байдужості у професійних стосунках;

3) розширення сфери економії емоцій – емоційна замкненість, відчуження, бажання згорнути будь-якої комунікації;

4) редукція професійних обов’язків – згортання професійної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків.

3. Третій компонент – «виснаження» - характеризується психофізичною перевтомою людини, спустошеністю, нівелюванням власних професійних досягнень, порушенням професійних комунікацій, розвитком цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися з робочих питань, розвитком психосоматичних порушень.

Тут виявляються такі симптоми, як:

1) Емоційний дефіцит – розвиток емоційної почуттєвості на тлі пере виснаження, мінімізація емоційного внеску у роботу, автоматизм та спустошення людини при виконанні професійних обов’язків;

2) Емоційне відчуження – створення захисного бар'єру у професійних комунікаціях;

3) Особистісне відчуження (деперсоналізація) – порушення професійних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків, та до професійної діяльності взагалі;

4) Психосоматичні та психовегетативні порушення – погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних та психовегетативних порушень, як розлади сну, головні болі, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб тощо.

Завдання:

1. Вправи до релаксації (мінімум 3).

2. Дослідження Бойко і проведення діагностики з соціальним працівником, педагогом: запитання анкетування, щоб визначити якісь особливості, що можуть призвести до вигорання.

3. Анкета, інтерв’ю, інтерпретація (аналіз ситуації), висновок, психологічні рекомендації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мені не можна помилятися.	\|	Тема 4. Особливості охорони праці соціального працівника при роботі зі специфічними категоріями клієнтів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.