• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методичні вказівки до підготовки та проведення лекційного заняття

На сучасному етапі розвитку вищої освіти лекція є важливою ланкою, доцільною формою організації навчання у вищому навчальному закладі. її загальне призначення - формування у студентів орієнтовної основи для оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

Слово "лекція" у перекладі з латинської мови означає "lectio" - читання, а лектор - "lector", читець.

Доцільність і необхідність лекції як важливої форми організації навчального процесу у закладах вищої освіти зумовлена такими чинниками:

• лекція в окремих випадках є основним джерелом наукової, навчальної інформації у зв'язку з відсутністю необхідних підручників і посібників;

• викладач повідомляє сучасну наукову інформацію, результати останніх досліджень, що не знайшли висвітлення у підручниках і посібниках;

• у змісті лекції викладач має змогу використати результати власних спостережень, досліджень;

• існують різноманітні наукові концепції, підходи до трактування сутності явищ, понять, що можуть бути доступно і стисло висвітлені викладачем;

• деякі факти, теорії, концепції неоднозначно, суперечливо або складно обґрунтовуються в науковій літературі і потребують дохідливого пояснення лектором;

• під час лекції викладач має змогу здійснювати вплив на формування ціннісних орієнтацій студентів, розкривати у змісті не лише наукові поняття, положення, але й світоглядні, моральні, етичні ідеї та норми.

Позитивні сторони лекції будуть підсилені за умови, якщо викладач:

• взаємодіє, спілкується зі студентами як рівноправними партнерами, суб'єктами спільної навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулює активність студентів, розвиток їхнього критичного, творчого мислення шляхом постановки проблемних питань, залучення їх до дискусії, діалогу, висловлювання власних міркувань;

• регулює увагу студентів, спонукає їх до слідкування за власною думкою;

• не критикує судження слухачів, а лише здійснює відгук на їхні міркування, спирається на них під час викладу змісту;

• висловлює власні точки зору, виявляє своє захоплення відповідною темою, галуззю науки;

• постійно здійснює зворотній зв'язок, слідкує за динамікою емоцій студентів, перевіряє рівень розуміння, осмислення ними навчальної інформації.

Вимоги до проведення лекції:

· створення психологічно-комфортної атмосфери взаємодії зі студентами, атмосфери співробітництва та спільного міркування;

· дотримання лектором педагогічного такту, вияв уважного, позитивного ставлення до студентів;

· науковість та інформативність викладання, застосування сучасних наукових підходів;

· доказовість, аргументованість викладу основних положень; логічність, послідовність, системність висвітлення змісту навчальної інформації;

· доступність, ясність, чіткість пояснення, інтерпретації наукових положень;

· включення у зміст актуальних соціальних, моральних проблем, інформації, значущої для професійної діяльності, особистісного розвитку студентів;

· активізації мислення студентів, опора на їхній життєвий досвід;

· емоційність викладу навчального матеріалу;

· застосування аудіовізуальних засобів, дидактичних матеріалів.

Зразок оформлення плану-конспекту лекції наведено у додатку В.

Структура лекції.

Процес організації лекцій складається з трьох частин: вступна, основна, заключна

У вступній частині викладач:

· встановлює контакт з аудиторією за рахунок доброзичливої міміки, відкритості до аудиторії, показу особистого позитивного психо­емоційного стану і готовності до взаємодії;

· встановлє зв'язок із попереднім навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;

· визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;

· привертає увагу студентів завдяки поєднанню різноманітних методичних прийомів.

Вступна частина не повинна займати багато часу (5-6 хв.). Головне завдання викладача на цьому етапі - залучення самих студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприйняття основного навчального матеріалу.

Основна частина лекції тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

поставити питання, на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;

запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних відомостей;

зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

шляхом методу мозкової атаки стимулювати студентів до обміну ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

Основна частина лекції є найбільш відповідальною і тривалішою. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу. Протягом основної частини викладач:

у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;

постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, для цього застосовує різноманітні варіанти поєднання методів, прийомів формування розумових дій студентів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);

постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: "Ваша думка?", "А чому...?", "Що краще...?";

у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об'єктивну і суб'єктивну значущість, зв'язок з професійною і практичною діяльністю;

слідкує за логікою власного викладу, обгрунтуванням положень, міркування, мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації, забезпечує системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує;

стимулює участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, актуалізації власного життєвого досвіду;

постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів; спостерігає за усіма змінами в аудиторії, зауважує тільки ті моменти, які негативно впливають на увагу, активність, емоції, поведінку студентів;

підтримує і розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку.

Заключна частина лекції є не менш важливою. Невдале закінчення лекції здатне погасити позитивні враження, емоції студентів, отримані студентами протягом лекції. Студенти втрачають увагу, починають вести розмови, а виснаження викладача може викликати втрату ним контролю над слухачами або самоконтролю. Тому викладач іноді закінчує лекцію без загальної оцінки, висновків щодо обговореної навчальної інформації, виокремлення провідних ідей, знань. Лекцію необхідно завершити на такому ж оптимістичному рівні, із такою ж енергією, як і на початку.

У заключній частині викладач:

здійснює логічні, лаконічні висновки про основні поняття, положення, що розглядалися;

визначає характер обговорення та аналізу висвітлених ідей на цьому занятті, прагне не завантажувати студентів великим обсягом інформації;

надає студентам можливість висловитися щодо змісту лекції, поставити питання;

коротко повідомляє питання, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв'язку з висвітленими, створює позитивні очікування щодо наступної зустрічі;

дякує студентам за увагу.

Підготовка викладача до проведення лекції

Підготовка лекції - це складна, відповідальна діяльність викладача, що потребує значної концентрації зусиль і вияву майстерності. Цей процес вимагає тривалого часу і передбачає не тільки написання тексту лекції, але й психологічну підготовку педагога до її проведення; глибоке осмислення мети лекції, сутності головних положень, ідей; "внутрішнє переживання" її змісту; вироблення педагогом власних переконань у його значущості, впевненості у своїх знаннях; оволодіння майстерністю виступу і взаємодії з аудиторією.

Процес підготовки лекції складається з етапів:

· визначення теми, її місця в навчальному курсі, зв'язку з попередніми і наступними темами; коротке, чітке формування теми;

· постановка та осмислення мети лекції як очікуваних результатів, яких бажає досягнути лектор (формування понять, знань, оволодіння принципами, методами виконання дій тощо);

· виокремлення основних питань, головної ідеї лекції, осмислення задуму лекції;

· опрацювання необхідної науково-теоретичної літератури, навчально-методичних посібників, сучасних наукових досліджень;

· визначення обсягу навчальної інформації, зокрема обсягу матеріалу з кожного питання, відбір доцільної і важливої наукової і навчальної інформації;

· складання плану лекції;

· уявлення конкретної студентської аудиторії, для якої готується лекція, характерних особливостей студентів відповідного курсу, усвідомлення специфіки їхнього фаху, своєрідності поведінки під час лекції, кількості людей в аудиторії;

· структурування змісту навчальної інформації за питаннями, дотримання логіки, послідовності, системності, продумування питань для дискусії, діалогу, аргументів для доказу тверджень, прикладів з практичної діяльності із урахуванням фаху і специфіки студентської аудиторії, відбір доцільних методів, прийомів;

· проговорення, осмислення змісту навчальної інформації з різних точок зору, усвідомлення власного розуміння навчального матеріалу;

· підбір і підготовка наочного матеріалу;

· написання повного тексту лекції із використанням чітких визначень і формулювань;

· усне проголошення змісту лекції або окремих фрагментів; вироблення, коректування стилю ораторського виступу і взаємодії зі студентами.

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
3. II. Організація і проведення спортивних походів
4. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
5. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
6. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
7. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
8. VI. Проведення вступних екзаменів, фахових випробувань та творчих конкурсів
9. VІ. План та організаційна структура заняття
10. Автоматичний розрахунок суми проведення.
11. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
12. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу

Переглядів: 458