Основні поняття мови. Алфавіт мови.

Опис мови-це опис чотирьох елементів:

1.опис символів полягає в перечисленнi допустимих символів мови;

2.опис елементарних конструкцій - правила їх утворення;

3.опис виразів - це правила утворення будь-яких виразів, що мають зміст в даній мові;

4.опис операторів складається із розгляду всіх типів операторів, допустимих в мові.

Опис кожного елементу мови задається його синтаксисом і семантикою.Синтаксис встановлює правила побудови елементів мови. Семантика визначає зміст і правила використання тих елементів мови, для яких були дані синтаксичні визначення.

Символи мови - це основні знаки, за допомогою яких пишуться всі тексти на мові.

Елементарні конструкції це мінімальні одиниці мови, що мають самостійний зміст. Вони утворюються із основних символів мови.

Вираз в алгоритмічній мові складається із елементарних конструкцій і символів, він задає правило обчислення деякого значення.

Оператор задає повний опис деякої дії, яку необхідно виконати. Для опису складної дії може бути потрібною група операторів. Дії, задані операторами, виконуються над даними. Речення алгоритмічної мови, в яких даються відомості про типи даних, називаються описами або невиконуваними операторами.

Об'єднана єдиним алгоритмом сукупність описів і операторів утворюють програму на алгоритмічній мові.

Синтаксичні означення можуть задаватись формальними чи неформальним засобами. Існують три формальних засоби:

- металiнгвiстична символіка, яка називається формулами Бекуса-Наура;

- синтаксичні діаграми;

- дужкові конструкції.

При складанні програми на мові С використовуються певні символи, котрі утворюють алфавіт мови. В алфавіт мови входять великі та малі літери латинського та украјнського (національного) алфавіту, цифри (0,1,…9),та спеціальні символи. Букви нижнього регістру (a,b,...,z) відрізняються від літер верхнього регістру (A,B,...,Z). Це означає, що ідентифікатори prog, ProG, PROG, pRoG вважаються різними.Спеціальні символи та їх комбінації використовуються для запису операторів та операцій.

Найбільш поширеними спеціальними символами є:

1.	=	оператор присвоєння;
2.	+, - , / , *	знаки арифметичних операцій;
3.	<, >, ==, >=, <=, !=	знаки операцій відношення;
4.	%	Остаток від ділення
5.	/,/	знаки, що використовуються для запису коментарів;
6.	;	символ, котрим закінчується кожен оператор та кожен виклик функції;
7.	++,--	унарні операції збільшення та зменшення на одиницю;
8.	&&,\|\|,!	знаки логічних операцій "і", "або", "ні";
9.	&, \| ,^	знаки порозрядних логічних операцій, котрі виконуються над однойменними бітами машинного слова ("і", "або", "ні", "виключаюче або");
10.	<< , >>	зсув вліво, зсув вправо
11.	~	інверсія
12.	?:	знаки, котрі використовуються в тернарній операції;
13.	*, &	знаки адресних операцій;
14.	*=	Множення з привласненням
15.	/=	Ділення з привласненням
16.	%=	Залишок від ділення з привласненням
17.	-=	Віднімання з привласненням
18.	+=	Додавання з привласненням
19.	<<=, >>=	Зсув вліво з привласненням, зсув управо з привласненням
20.	[,]	дужки, котрі використовуються для запису індексів масивів;
21.	(,)	дужки, що використовуються для встановлення порядку виконання операцій та для запису аргументів функцій;
22.	"	знак, що використовується для задання символьної інформації (наприклад, для виводу її на екран дисплею чи на принтер);
23.	'	знак, котрий використовується для задання символьних констант.

Щоб використовувати певні елементи пам'яті, програми використовують літерали, константи та змінні – це найпростіші програмні об’єкти. Простіше кажучи, елементи пам'яті, в яких можна зберігати конкретне значення. Будь-який, навіть найпростіший, об’єкт має:

- позначення (назву, ім’я);

- значення;

- тип;

Для об’єкта визначені ті чи інші операції, які можна застосувати до даного об’єкта.

Для кожного об’єкта виділяється ділянка в пам’яті комп’ютера. Тобто, перш ніж використовувати ті чи інші об’єкти в програмі, їх спочатку необхідно створити або, інакше кажучи, описати. Пам’ять під об’єкт виділяється згідно з їх описом.

Важливим поняттям мови є ідентифікатор Ідентіфікатори- це імена змінних, функцій і міток, що використовуються в програмі. Ідентифікатор створюється оголошенням відповідної йому змінної або функції. Після цього його можна використовувати в подальших операторах програми. Ідентификатори повинні вибиратись з врахуванням наступних правил:

1) вони повинні обов'язково починатись з літери латинського алфавіту або символу підкреслення (_),

2) в них можна використовувати літери латинського алфавіту, символ підкреслювання (_) і цифри; використання інших символів заборонено.

Букви нижнього регістру (a,b,...,z) відрізняються від літер верхнього регісру (A,B,...,Z). Це означає, що ідентифікатори prog, ProG, PROG, pRoG вважаються різними.

Ідентифікатори можуть містити довільну кількість символів, проте транслятор сприймає і використовує для розпізнавання різних об'єктів (імен) тільки перші 32.

Приклади ідентифікаторів:

temp1

toofpage

skip12

Компілятор С++ не допускає ідентифікаторів, які мають ту ж саму орфографію, що і ключові(службові) слова.

Ключові слова- це ідентифікатори, які мають спеціальне значення для компілятора С++. Імена об’ектів програми не можуть співпадати з назвами ключових слів.

Ключові слова - це зарезервовані ідентифікатори, які наділені певним сенсом. Змінювати їх не можна.

Основні ключові слова мови Сі.

asm	double	mutable	switch
auto	else	new	template
bool	enum	operator	this
break	extern	private	throw
case	explicit	protected	try
catch	float	public	tupedef
char	for	register	typename
class	friend	return	union
const	goto	short	unsigned
continue	if	signed	virtual
default	inline	sizeof	void
delete	int	static	volatile
do	long	struct	while

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Меню Edit(Alt-E)	\|	Лексеми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.