• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кадрова політика підприємства.

Головне завдання кадрової політики є забезпечувати кожне робоче місце персоналом відповідної професії і кваліфікації. Реалізація цього завдання проводиться через : набір персоналу, підготовку кадрів, оцінку дієздатності працівників, мотивацію додержання дисципліни, контроль додержання працівниками правил гігієни та безпеки, забезпечення зв’язків між керівництвом та трудовим колективом, реалізацію соціальних функцій та ін.

Основними документами, які забезпечують юридичні аспекти відносин між робітником і роботодавцем, є трудовий договір та індивідуальний договір підряду.

Трудовий договір – документ, що є угодою між підприємством та людиною, яка влаштовується на роботу. Терміни укладання його різні, і після підписання договору з обох сторін робітник зараховується на підприємство на підставі наказу.

Індивідуальний договір підряду - документ, у якому працівник зобов’язується виконувати роботу на замовлення підприємства за обумовлену у договорі ціну.

Контрольні запитання до теми 10 “Класифікація кадрів. Робота з персоналом енергопідприємств. Продуктивність праці”

1. Склад і структура виробничого персоналу. По яким категоріям вона розраховується?

2. Продуктивність праці. Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.

3. Плинність кадрів і як вона впливає на продуктивність праці? Назвіть основні шляхи підвищення продуктивності праці.

4. Класифікація кадрів.

5. Кадрова політика енергопідприємства.

Задача.

Визначити чисельність ПВП КЕС з турбінами К-800, чотири енергоблоки, питома чисельність ПВП – 0,8 чол. / МВт.

Тема 11 : “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

Під організацією праці розуміють систему ціленаправлених дій по об’єднанню, узгодженню, впорядкуванню діяльності людей в процесі виробництва.

Основними напрямками планування праці є:

- раціональна організація робочого місця;

- підготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

- вдосконалення нормування праці;

- покращення умов праці.

- Раціональна організація робочих місць сприяє підвищенню продуктивності праці.

Робоче місце – це частина виробничого простору , яка закріплена за окремими робочими, або за бригадою робочих і оснащена усіма необхідними матеріально-технічними засобами для виконання певного виду робіт.

Для організації конкретних робочих місць використовуються типові проекти, в яких визначається призначення та характеристика робочого місця (професії і спеціальності, основна робоча поза, обладнання), оснащення та технічна документація, розташування робочого місця, схема зв’язку зі службами обслуговування, містяться рекомендації про створення найбільш сприятливих умов праці (освітлення, техніка безпеки, естетичне оформлення) і т.д.

Специфічною, для обслуговування енергоустановок, формою встановлення виробничих зв’язків між виконавцями, є організація бригад по зонах обслуговування. Під зоною обслуговування розуміють визначену територіально обмежену сукупність основних і допоміжних агрегатів з контрольно-вимірювальної апаратурою, механізмами управління, засобами зв’язку і сигналізації, в межах якої вимагається виконання відповідних раціонально розподілених трудових функцій, забезпечуючи найбільш надійну й економічну експлуатацію обладнання.

Спільна праця потребує узгодження дій за часом – по годинах доби, днях тижня та загальний час роботи на протязі визначеного календарного періоду (доби, місяця, кварталу, року). Відповідно цього розрізняють режими роботи та режими відпочинку: внутрішньозмінні, тижневі та річні.

Добовий режим роботи підприємства може бути однозмінним, двозмінним та тризмінним. При багатозмінній робот виходи робочих регулюються графіком змінності, котрий визначає характер тижневих і річних режимів праці і відпочинку.

Експлуатаційне обслуговування ТЕС здійснюється оперативним персоналом цілодобово, по тризмінному графіку, чотирма вахтами. В склад вахти входить оперативний персонал по експлуатації котлотурбінного обладнання, приладів теплотехнічного контролю і автоматики теплових процесів, хімічного обладнання, обладнання паливоподачи.

Керівництво оперативним персоналом здійснює начальник зміни електростанції та начальник змін відповідних підрозділів (цехів або дільниць) електростанції.

Важливою складовою частиною організації праці є нормування праці. Розрізняють наступні норми:

- часу - визначає робочий час, який необхідне для якісного виконання одиниці загальної роботи робітником, або групою робітників, визначеної професії та кваліфікації (чол./год);

- виробітки - визначає, яку кількість продукції повинен зробить робітник, визначеної професії та кваліфікації, за означений час: годину, зміну або місяць (натуральних одиниць/година).

Різновидом цієї норми є норма обслуговування робочих місць та обладнання, вона вказує чисельність робітників відповідної кваліфікації, необхідних для обслуговування однієї або декількох одиниць обладнання, машин, механізмів чи апаратів, або одного чи декілька робочих місць.

Норми затрат робочого часу встановлюються методами технічного нормування.

Весь робочий день робітника розпадається на час роботи і час перерв. В свою чергу час роботи включає наступні складові:

- основний (технологічний ) час, на протязі якого виконуються основні технологічні роботи;

- допоміжний час – витрачається робітником на дії, які забезпечують виконання основної роботи (встановлення, закріплення, зняття обробленого виробу, перестановка інструмента, вимірювання оброблених виробів тощо). Сума основного та допоміжного часу має назву оперативного часу;

- час обслуговування робочого міста, включає підготовку робочого міста до роботи, заміна інструмента, прибирання після роботи та ін.;

- підготовчо-заключний час – це час, що затрачується на ознайомлення з кресленням, отриманням інструктажу, налагодженням обладнання та ін. Воно витрачається лише раз і його тривалість не залежить від розмірів партії виробів, які оброблюють.

Перерви робочого часу мають причини:

- незалежні від робітника, в основному це причини організаційно-техничного характеру, таки, як чекання майстра, матеріалу, транспорту та ін.;

- залежні від робітника – перекури, запізнення на роботу, розмови під час роботи та ін.;

- регламентовані перерви на відпочинок та власні потреби, а також перерви при виконанні фізично важких робіт, або робіт, що проводяться прискореними темпами, при високій температурі, в незручному положенні і т.п.

Втрати робочого часу, що з’явились в наслідок поганої організації праці, в норму додаватися неповинні. Вони повинні негайно усуватися по мірі їх виявлення.

Для вивчення затрат робочого часу використовують наступні методи:

- фотографія робочого часу, здійснюється методом безпосередніх замірів (індивідуальна і групова);

- фотографія робочого часу методом миттєвих спостережень (індивідуальна і групова);

- само фотографія робочого часу;

- хронометраж робочого часу, здійснюється для виявлення фактично витраченого часу на обробку виробу на новому обладнанні, для встановлення нових нормативів, обґрунтування або зміни діючих нормативів.

При обробки і аналізі результатів спостереження, проводяться розрахунки виконання кожного окремого елемента роботи, які об’єднуються в групи, відповідно прийнятої класифікації затрат робочого часу, визначаються сумарні затрати часу по групам і їх питома вага у загальному робочому часі, складається баланс робочого часу по елементам роботи.

Контрольні запитання

до теми 11 “Основи технічного нормування праці. Організація роботи робітників енергетики.”

1. Що розуміють під організацією праці? Які вимоги пред’являють до організації праці на електростанціях?

2. Чим визначається особливості організації праці на електростанціях?

3. Розподіл робочого часу. Характеристика часу роботи і часу перерв.

Задача.

Норма часу на виготовлення одиниці продукції – 10 хвилин. Як зміниться норма виробітку, якщо норма часу зменшиться до 8 хвилин?

Тема 12: “Організація заробітної плати на підприємствах. Тарифна система. Форми та системи оплати праці”

Заробітна плата являє собою частину суспільного продукту, що витрачається на власне споживання працівниками та розподіляється залежно кількості і якості затраченого труда. Під кількістю праці розуміється об’єм виробленої продукції або відпрацьованого часу. Якість праці визначається кваліфікацією робітника і характером роботи.

Відповідно до Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Організація заробітної плати.

Під організації заробітної плати розуміють правильне використання основних положень, які спрямовані на визначення розмірів оплати праці різних категорій працівників. При організації оплати праці на підприємстві притримуються ряду принципів:

- оплата праці повинна проводитись відповідно кількості і якості затраченого труда (не можна платити за просте перебування на робочому місці) ;

- диференціація рівня оплати праці залежно від груп та категорій працюючих (оплата праці повинна залежати від кваліфікації працівника, тобто чим вища кваліфікація та більший досвід – тим вищою має бути заробітна плата);

- рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівник міг утримати себе і свою сім’ю ;

- підвищення рівня оплати праці за умовою випереджаючого росту продуктивності праці в порівнянні з ростом заробітної плати, заробітна плата повинна формуватися з двох частин: фіксованої, яка гарантує прожитковий мінімум, та змінної, яка залежить від досягнутих успіхів;

- єдність державної економічної політики в області оплати праці. (досягається за рахунок тарифної системи.).

Джерелом коштів, що використовуються на оплату праці працівників: для комерційних підприємств є частина доходу, яка отримана в наслідок їх господарської діяльності ; для установ і організацій, що фінансуються з бюджету – це кошти відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності таких організацій; для підприємств, які є власністю об’єднання громадян - вони оплачують працю найманих працівників з коштів, що формуються згідно з їх статутами.

Читайте також:

1. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Аграрна політика
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Активна і пасивна державна політика.
8. Активна політика зайнятості
9. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
10. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
11. Аналіз грошових активів підприємства.
12. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.

Переглядів: 415