• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінка нематеріальних активів

Нематеріальні активи мають грошову оцінку. Придбаний або отрима­ний нематеріальний актив відображається в балансі підприємства, якщо:

1) існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із його використанням;

2) його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід відоб­ражати в балансі за умов, якщо підприємство має:

1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення немате­ріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

2) можливість отримання майбутньої економічної вигоди від реалі­зації або використання нематеріального активу;

3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям виз­нання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визна­ються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здій­снені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі ви­трат того звітного періоду, у якому вони були здійснені:

· витрати на дослідження;

· витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

· витрати на рекламу і просування продукції на ринку;

· витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприєм­ства або його частини;

· витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активусклада­ється із:

· ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок);

· мита;

· непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

· інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в резуль­таті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переда­ного нематеріального активу. Залишкова вартість визначається як різ­ниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу і сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю немате­ріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справед­лива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вар­тості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отри­мана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних ак­тивів є їхня справедлива вартість на дату отримання.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до ста­тутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їхньою справедливою вартістю.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного під­приємством, входить:

1) прямі витрати на оплату праці;

2) прямі матеріальні витрати;

3) інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та строку використання, які сприяти­муть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.

Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта у придатному для ви­користання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутньої економічної вигоди від його використання, входять до складу витрат звітного періоду.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартіс­тю тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Активним ринок - це ринок, якому властиві такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Однорідними об'єктами немате­ріальних активів є однотипні за призначенням і умовами використання нематеріальні активи.

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи немате­ріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального ак­тиву визначається як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справед­ливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічної вигоди від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням не­прямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишко­вою вартістю.

Методи оцінки вартості нематеріальних активів. У практиці підприємницької діяльності все частіше виникають проблеми, пов’язані з оцінкою вартості нематеріальних активів. Названа оцінка, окрема, необхідна за таких обставин:

- приватизація або відчуження нематеріальних активів державою;

- включення об’єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;

- визначення майнових частин у статутному фонді за злиття або поділу організацій;

- оцінка та переоцінка нематеріальних активів з метою повного обліку всіх активів підприємства;

- розв’язання питань щодо купівлі-продажу прав на об’єкти інтелектуальної власності;

- здійснення фінансової звітності підприємств;

- оцінка застави під отримуваний кредит;

— визначення збитків від порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності;

— організація франчайзингу тощо.

Специфіку нематеріальних активів як неуречевленої частини майна підприємства відображують особливості їхньої оцінки. Складність вартісної оцінки нематеріальних активів зумовлено:

1) різноманітністю об'єктів інтелектуальної власності, кожний з яких за законом має бути оригінальним;

2) різними способами їхньої появи на підприємстві;

3) різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

4) імовірнісним характером отриманих результатів вартісної
оцінки.

Використовувані на практиці підходи до оцінки вартості нематеріальних активів орієнтовано переважно на міжнародні стандарти оцінки майна (МСО). Ці стандарти були розроблені Міжнародним комітетом зі стандартів оцінки майна (TIAVSC) і набрали чинності з 1994 р.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

1) обстеження нематеріальних активів;

2) правова експертиза;

3) з'ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості;

4) формування інформаційної бази для проведення оцінки;

5) розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами;

6) підготовка звіту про оцінку.

За визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних актиній цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий.

У межах кожного з цих підходів, у свою чергу на виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.

Дуже поширеним на практиці є витратний підхід, який полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.

Відповідно до методу початкових витрат вартість нематеріальних активів визначається за бухгалтерською звітністю підприємства за кілька останніх років. При цьому увага звертається на величину таких витрат і термін створення активів.

Реалізація методу початкових витрат передбачає такі кроки:

—виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або запровадженням об'єкта інтелектуальної власності;

—витрати коригуються на величину індексу цін на день оцінки;

— визначається нарахована величина амортизації об'єкта інтелектуальної власності;

— вартість об'єкта інтелектуальної власності визначається як різниця між величиною витрат, що коригувалися, і нарахованою амортизацією.

Ідея методу вартості заміщення полягає в тому, що максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною, яку необхідно заплатити за придбання активу аналогічної корисності або аналогічної споживної вартості.

Найбільш прийнятним способом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів є метод відновної вартості. Відновна вартість активу визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу.

Звичайно, розрахунки таких витрат мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, комплектуючі вироби та на середньогалузеву вартість робочої сили відповідної кваліфікації.

Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу на поточний момент обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу в майбутньому. Інакше кажучи, вартість об'єкта може бути визначена як його здатність давати прибуток у майбутньому.

Прибутковий підхід реалізується за допомогою методів: капіталізації прибутків, дисконтування майбутніх грошових прибутків, залишкових прибутків.

Процедура оцінки вартості нематеріального активу за методом капіталізації прибутків складається з таких етапів:

- виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, що його дає відповідний актив;

- визначення ставки капіталізації чистого прибутку;

- розрахунок вартості активу діленням чистого прибутку на ставку капіталізації.

Реалізація методу дисконтування майбутніх грошових потоків передбачає:

- оцінку майбутніх грошових потоків, що становлять чистий прибуток від використання об'єкта інтелектуальної власності і величину амортизації цього об'єкта;

- визначення ставки дисконтування;

- розрахунки сумарної поточної вартості майбутніх прибутків;

- додавання до отриманого результату вартості об'єкта інтелектуальної власності, приведеної до поточного періоду.

Ринкових підхід до оцінки вартості нематеріальних активів реалізується за допомогою методу порівняльного аналізу продажу та методу звільнення від роялті.

Метод порівняльного аналізу продажу передбачає порівняння об’єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку. За використання методу порівняльного аналізу продажу:

- збирають інформацію стосовно угод з реалізації аналогічних об’єктів інтелектуальної власності;

- визначають перелік показників, за якими порівнюють об’єкти інтелектуальної власності з урахуванням значень показників порівняння;

- визначають вартість об’єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, на підставі скоригованих фактичних даних за реальними угодами.

Вартість активу згідно з методом звільнення від роялті визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало було б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності.

Насправді ж цю частину підприємство залишає в себе. Цю частину виручки і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.

Читайте також:

1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
2. Адміністративний арешт активів та його наслідки
3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
4. Амортизація нематеріальних активів
5. Амортизація нематеріальних активів
6. Аналіз активів банку
7. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
8. Аналіз грошових активів підприємства
9. Аналіз грошових активів підприємства.
10. Аналіз ефективності використання оборотних активів
11. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
12. Аналіз і оцінка стану охорони праці

Переглядів: 3776