КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Конституція України передбачає систему правових гарантій захисту права власності і майнових прав людини, громадянина України та українського народу. Уже в преамбулі сказано, що Верховна Рада від імені українського народу приймає цю Конституцію — Основний Закон, "дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя".

До захисту права власності мають відношення такі відправні конституційні вимоги:

Перша — "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. З Конституції).

Друга — "Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом" (ст. 13).

Третя — "Право власності па землю гарантується" (ст. 14).

З цих конституційних вимог простежується правило, що право власності на майно і землю гарантується, що забезпечення цих прав покладається на державу та її органи та що "усім суб'єктам права власності забезпечуються рівні умови захисту права власності".

Безпосередньо захист права власності забезпечується статтею 41 Конституції, в якій записано, що "ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом".

Основні засади захисту права власності визначені у чинному Законі України "Про власність", Цивільному кодексі, в інших законодавчих актах і передбачаються в проекті нового Цивільного кодексу.

Чинним законодавством України передбачається право власника вимагати усунення всяких порушень його права, а також вимагати усунення будь-яких перешкод або сумнівів з боку інших осіб у правомочності здійснення ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном. У разі заподіяння власникові збитків внаслідок порушення його прав власник має право вимагати повного їх відшкодування.

Законом України "Про власність" (ст. 50) передбачено право власника вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, цим же законом (ст. 51) забезпечується захист права власності громадян на землю, а також захист їх прав у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташовано належне йому майно.

Конституцією України і поточним законодавством визначено механізм захисту права власності. Так, відповідно до ст. 92 п. 7 Конституції "правовий режим власності" визначається виключно законами. Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності віднесено до повноважень Верховної Ради (ст. 85 пункт 36 Конституції).

Гарантом прав і свобод людини і громадянина згідно із ст. 102 Конституції виступає Президент України.

Для здійснення гарантій він наділений повноваженнями призначати за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, припиняти його повноваження та приймати рішення про його відставку; призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноваження на цих постах; призначати за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора України та звільняти його з посади (ст. 106, пункти 9, 10, 11); утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; утворювати суди у визначеному законом порядку; скасовувати акти Кабінету Міністрів та акти Ради

Міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 106, пункти 15, 23, 16 Конституції України).

Всі питання щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, в тому числі права власності, покладено Конституцією України на Кабінет Міністрів. Відповідно до ст. 116 пункту 5 Конституції він забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління суб'єктами державної власності відповідно до закону. Додержання прав і свобод громадян, а також законність і правопорядок на відповідній території забезпечують місцеві державні адміністрації (ст. 119, пункт 2 Конституції).

Захист інтересів громадян здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селишні, міські Ради та їх виконавчі органи.

Спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст представляють районні та обласні Ради.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що належить до комунальної власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання (ст. 140, 143 Конституції).

Право власності, майнові права, як і інші права і свободи людини і громадянина, у відповідності із ст. 55 Конституції захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції).

Ст. 48 п. З Закону України "Про власність" також передбачає, що захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом, третейським судом. Вирішення майнових спорів, в яких хоч би однією з сторін с громадянин, здійснюється загальними судами в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом та Цивільним кодексом України. Майнові спори між юридичними особами здійснюються арбітражними судами в порядку, передбаченому Законом України "Про арбітражний суд" (1991 р.)²" та Арбітражно-процесуальним кодексом України (1991 р.)²¹.

Нині в Україні найвищим органом загальних судів є Верховний Суд України, а арбітражних судів — Вищий арбітражний суд України. Існує дві самостійні судові системи.

Відповідно до ст. 124, 125 Конституції судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції. Отже, система арбітражних судів тепер має ввійти в систему загальних судів на засадах спеціалізованих судів. Пунктом 12 Перехідних положень (розділ XV) Конституції передбачено, що Верховний Суд і Вищий арбітражний суд здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальної юрисдикції в Україні відповідно до ст. 125 цієї Конституції, але не довше п'яти років.

Законодавство України не тільки передбачає систему державних органів, які покликані забезпечувати захист права власності і здійснювати заходи по боротьбі з правопорушеннями і вирішенню спорів у цій галузі, а й відповідні засоби юридичного впливу, застосування юридичної відповідальності за посягання на право власності І правопорушення у майнових відносинах. До системи таких засобів належать заходи цивільно-правової, кримінальної, адміністративної і матеріальної (за нормами трудового права) відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність, як правило, застосовується за порушення юридичними Іа фізичними особами зобов'язань, що виникають з цивільно-правових правочинів (угод), а також за заподіяння шкоди фізичним або юридичним особам.

Адміністративна відповідальність застосовується до фізичних осіб за адміністративні протиправні проступки, винну (навмисна або необережна) дію чи бездіяльність, що посягає на власність, права і свободи Іромадян. Адміністративна відповідальність встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення²². До адміністративних проступків в сфері охорони власності відносяться, наприклад: дрібне розкрадання державного або Іромадського майна (ст. 51); порушення права державної власності на надра (ст. 47), на води (ст. 48), на ліси (ст. 49), на тваринний світ (ст. 59 КпАП України).

В окремих випадках, коли дія чи бездіяльність правопорушника набувають підвищеної суспільної небезпеки, що визнаються злочином, заходів адміністративного чи цивільно-правового впливу для охорони власності недостатньо. В такому разі Кримінальним кодексом встановлена кримінальна відповідальність. Так, Кримінальним кодексом передбачена відповідальність за розкрадання державного чи громадського майна (ст. 81—86), майна громадян (ст. 140—146); за навмисне або необережне знищення чи пошкодження державного чи громадського майна (ст. 89—90), майна громадян (ст. 145) та інші.

Притягнення винної особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності не звільняє її від обов'язку відшкодувати заподіяні майну юридичних осіб і громадян збитки. Питання про відшкодування збитків вирішується судом при розгляді адміністративної чи кримінальної справи або ж окремо в порядку цивільного судочинства. Винна особа має право добровільно відшкодувати заподіяні збитки.

Якщо шкоду власності фізичних чи юридичних осіб заподіяно особами, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях або ж у громадян за договором про працю, укладеним у відповідності з законодавством про працю, то в таких випадках застосовується матеріальна відповідальність працівників за нормами законодавства

про працю.

Подальше вдосконалення законодавства України про захист права власності, інших майнових прав фізичних і юридичних осіб здійснюється шляхом приведення цивільного, кримінального, трудового законодавства, а також законодавства про адміністративні правопорушення у відповідність з Конституцією.

На захист права власності і майнових прав громадян і юридичних осіб спрямовані також заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, реформування економіки, приватизації державного майна, реформування судової системи щодо зміцнення громадянської злагоди, розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, реалізації Конституції України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФОРМИ ВЛАСНОСТІ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.051 сек.