Наземне фотографічне знімання

Його виконують спеціальним приладом – фототеодолітом, який конструктивно поєднує теодоліт з фотокамерою у сумісному або роздільному варіантах. До таких приладів належать фототеодоліти “Геодезія”, Фотео-19/1318, С-3 та інші. Фототеодоліт складається з фотокамери та орієнтувального пристрою. Циліндричні рівні дають змогу встановити фотокамеру в горизонтальне положення, а орієнтувальний пристрій – оптичну вісь камери у заданому напрямі відповідно до лінії базису знімання. У фокальній площині об’єктива розміщена прикладна рамка. У момент фотографування до цієї рамки притискним пристроєм камери притискується касета з фотопластинкою розміром 13´18 см, на яку експонується зображення місцевості.

Фототеодоліт призначений для фотографування місцевості, а також для вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів з метою визначення геодезичних координат станцій, на яких встановлено прилад. Для отримання стереоскопічної пари фотознімків знімання проводять з двох станцій, відстань між якими є базисом знімання.

Для фотографування обирають станції з добрим оглядом місцевості, щоб під час знімання було якомога менше “мертвих” зон, коли об’єкти ближнього плану затуляють дальній план. Фотографування здійснюють на фотопластинки, що значно зменшує деформацію фотоматеріалу.

Під час знімання оптична вісь фотокамери може займати різне положення відносно горизонту та лінії базису. Найбільшу точність результатів роботи одержують, коли оптичні осі фотокамер, розташованих на кінцях базису (лівої та правої камер), встановлених горизонтально і перпендикулярно до базису, а площина знімка займає вертикальне положення. Це нормальний варіант (випадок) знімання.

Серед інших варіантів найбільш придатний той, при якому оптичні осі лівої та правої камер мають рівномірне відхилення праворуч або ліворуч від перпендикулярного до напряму базису, тобто на один і той же кут. Це дає змогу розширити горизонтальний кут знімання. Такий варіант має назву рівномірно-відхиленого. У цьому випадку з одного базису можна одержати три стереоскопічні пари знімків: на нормальним та відхиленим ліворуч чи праворуч положенням оптичної осі.

Окрім фотографування місцевості у полі виконують також геодезичні роботи. Прив’язку станції до пунктів геодезичної основи виконують зворотними засічками. Контрольні точки, потрібні під час орієнтування знімків на приладах, засікають з базисів або пунктів опорної геодезичної основи. Визначають також дирекційний кут базису фотографування, координати лівої точки базису й перевищення правої точки над лівою.

Камеральну обробку знімків виконують на стереокомпараторі, якщо потрібно визначити координати окремих точок місцевості, або на стереоавтографах, якщо створюються графічні плани місцевості.

Автоматизація процесів фототопографічного знімання. З розвитком електроніки та обчислювальної техніки з’явилася можливість автоматизувати багато процесів створення топографічних карт і планів.

Універсальні стереоприлади дозволяють в автоматичному режимі визначати за фотознімками висоту точок місцевості та її нахил. У цих приладах фотозображення стереопари перетворюється в електричні сигнали в результаті одночасного сканування лівого та правого знімків світловою плямою електронно-променевої трубки. Пройшовши крізь знімок, промені світла потрапляють на фотоелемент, який перетворює світлову енергію в електричні сигнали (відеосигнали). Інтенсивність відеосигналів змінюється зі зміною щільності фотографічного зображення. За допомогою корелятора вони перетворюються у новий сигнал. за яким переміщується на вимірювальний пристрій. Прилади мають обчислювальні пристрої, які за програмою керування виконують необхідні підрахунки.

Для фотограмметричного згущення опорної сітки й обробки знімків наземної фототопографічного знімання застосовують прецизійні прилади, що дають змогу визначати потрібні показники з точністю 1-2 мкм й автоматично реєструвати результати вимірювань, які згодом вводять в ЕОМ для визначення координат точок місцевості. До таких приладів належать стереокомпаратори СКА-18, СВК-1 та стереометр.

Для автоматизації складання топокарт використовують аналітичні універсальні прилади. Вони дають змогу на одному приладі, який суміщує стереокомпаратор, ЕОМ та координатограф. виконувати всі процеси складання топокарт. Стереокомпаратором вимірюються координати. поздовжні та поперечні паралакси точок стереопари. Одержані результати разом з геодезичними даними надходять в ЕОМ, які за спеціальною програмою обчислюють координати геометричної моделі місцевості. Ці координати використовують для встановлення кареток стереокомпаратора й олівцевого пристрою координатографа, при цьому координати точки, яку спостерігають, одержують трансформованими. Положення точок на планшеті відмічають в ортогональній проекції у масштабі створюваної карти. Результатом усієї роботи є ортофотоплани. тобто фотографічне зображення місцевості в ортогональній проекції. Створено також універсальні прилади, які дають змогу в процесі обробки фотознімків стереопари одержувати ортофотоплан місцевості завдяки диференційованому трансформуванню аерознімка вузькою щілиною з одночасним вимірюванням масштабу проектування згідно з рельєфом місцевості. Зображення горизонталей одночасно з трансформуванням аерознімка може автоматично друкуватися на чистій основі й після розшифрування суміщатися з фотопланом. До таких універсальних приладів належать топокарт і стереотригомат.

Ортофотокарти створюють методом креслення горизонталей на стереоприладі з одночасним ортофототрансформуванням. Найбільш трудомісткий процес ортофототрансформування – це профілювання, тобто суміщення вимірювальної марки з поверхнею моделі при переміщенні щілини. Для автоматизації процесу профілювання створені електронні пристрої, які за розробленою програмою автоматично виконують ортопрофілювання. За такою програмою створюються ортофотознімки на ортофотопроеторі Дробишева (ОФПД) і на аналітичному фотокартографі. Використання ортофотознімків дає змогу створювати ортофотокарти. У зв’язку з великим обсягом фотознімальної інформації виникає проблема автоматизації процесу дешифрування знімків. Це дуже складна проблема, бо не всі елементи і процеси пізнання об’єкта за фотографічним зображенням підлягають формалізації, що є необхідною умовою застосування автоматизуючих приладів. Питання автоматичного дешифрування аерознімків перебуває на стадії розробки, однак уже зараз визначені можливі шляхи вирішення цього завдання. серед них – аналітичний фотометричний і стереофотометричний способи. Розвиток електронно-обчислювальної техніки й аналітичних методів обробки інформації сприяв появі цифрових методів моделювання картографування території. машинна обробка знімків – це передусім цифрова обробка. сучасні знімальні аерокосмічні системи постачають знімки двох основних видів – аналогові та цифрові.

Цифрова модель місцевості (ЦММ) являє собою різнобічну інформацію про місцевість, виражену в цифровій формі, яка дає змогу автоматизувати технологічний процес складання топокарт. Вона вміщує весь комплекс взаємопов’язаних цифрових моделей рельєфу, гідрографічної сітки. населених пунктів, контурів тощо.

Технологічний процес автоматизації складання топокарт за даними наземного знімання передбачає виконання її у певному порядку з кодуванням інформації безпосередньо під час польових робіт. Це дає змогу вводити одержану інформацію в ЕОМ і виключати проміжні процеси (наприклад, складання абрису), які спричинюють додаткові витрати праці й часу. Польові роботи та реєстрацію результатів вимірювань на першому етапі автоматизації проводять звичайними методами, а результати вимірювань записують у певному порядку, зручному для їх перфорації.

На другому етапі автоматизовану інформацію, отриману в результаті наземних знімань, фіксують на машинних носіях і вводять в ЕОМ, яка за певною програмою обчислює координати та висоти пікетів, формує масиви координат точок. контурів, умовних знаків і горизонталей для їх подальшого виведення на автоматизовані координатографи. Ці прилади викреслюють складальницький оригінал карти.

Технологічний процес створення карти з використанням даних аерознімання має свої особливості. Залежно від мети створення ЦММ і наявності стереофотограмметричного обладнання можливі дві основні технологічні схеми робіт. Одна з них базується а аналого-аналітичній обробці знімків за допомогою універсальних приладів, забезпечених пристроями для автоматизованої реєстрації цифрових даних. На основі попереднього проекту робіт оператор у процесі обробки кожної з моделей на стереоприладі реєструє кодову та цифрову інформацію в намічених на проекті структурних лініях і характерних точках рельєфу моделі. Цифрову інформацію, добуту в процесі такої обробки. вводять у ЕОМ, яка дає змогу автоматизувати креслення рельєфу місцевості.

При аналітичній обробці аерофотоматеріалів вимірювання знімків виконують на автоматизованих стереокомпараторах, при цьому використовують обчислювальні комплекси, оснащені дисплеями для коректування отриманої інформації. За отриманими даними ЕОМ обчислює координати точок горизонталей і видає на автоматизовані координатографи дані для подальшого відтворення рельєфу місцевості горизонталями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стереотопографічне знімання	\|	Тема 12

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.052 сек.