Використовується спосіб для картографування масових розосереджених явищ (населення, посівні площі, поголів’я худоби) через точку, крапку чи іншу геометричну фігуру однакового чи різного розміру, яка позначає однакову кількість одиниць картографованого явища і розташовується на карті в місці його фактичного розміщення. На карту наноситься певна кількість точок, густота яких дає наочну картину розміщення явища, а число точок – його розміри.
Важливим моментом при побудові карт із використанням крапкового способу виступає вибір ”ваги“ точки – кількості одиниць. які виражаються однією точкою. При цьому вагу підбирають так, щоб точки не зливалися і показували дійсне положення явища.
Мінімально можлива ”вага“ точки залежить від її графічного розміру. Існують два способи розміщення точок – геометричний і географічний.
Простота і наочність способу зумовили широке його застосування на тематичних картах. Інколи вводять різнокольорові точки, чим досягається передача не тільки кількісних показників. але й якісних чи динаміки явищ (національний склад населення, посіви сільськогосподарських культур – пшениця озима і яра).
Якщо крапку (точку) замінити іншою геометричною фігуркою (трикутником, квадратом, прямокутником, рискою), суть способу не зміниться. Але точка (крапка) найбільш економні і яскраві; інший малюнок точок зустрічається рідко, як правило, у тих випадках, коли на карті зображається кілька явищ і не можна використати колір крапки.
Іноді одне й те ж явище картографують точкою різної ваги (кількість населення в містах і сільське населення, пшениця: крапка – 10 000 га, риска – менше 5 000).
Важливо також правильно вибрати топографічну основу, щоб ”прив’язати“ точки; перед цим виділити території, де явище відсутнє. Частину написів знімають або відводять на другий план, основу стараються зробити якомога простішою.