Перехід права на земельну ділянку при переході права власності на нерухоме майно. Відшкодування збитків

Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, відчуження нерухомого майна повинно відбуватися лише після набуття прав на земельну ділянку (права власності, постійного користування, укладення договору оренди).

Якщо ж сторони у договорі відчуження нерухомості не визначили, в якому розмірі земельна ділянка переходить до набувача, то визначення розміру земельної ділянки, необхідного для обслуговування об'єктів нерухомості, повинно відбуватися в судовому порядку.

Щодо вирішення спорів про спільну власність чи спільне користування земельною ділянкою, то земельна ділянка під будівлею поділу на частини не підлягає, а тому державний акт на частину земельної ділянки під будинком не видається, договір оренди на частину земельної ділянки не укладається.

Таким чином, клопотання щодо отримання у власність чи у користування земельної ділянки повинно подаватися від усіх співвласників нерухомого майна.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України у зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Отже, може бути укладено договір оренди земельної ділянки, де на стороні орендаря будуть кілька осіб, орендна плата буде нарахована на земельну ділянку, визначену пропорційно до розміру нерухомості кожної особи.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" користування землею в Україні є платним. Отже, кожен користувач земельної ділянки (якими в першу чергу є власники нерухомого майна) повинен посвідчити своє право на користування земельною ділянкою та відповідно внести плату за таке користування.

У випадку ухилення особи від оформлення правоустановчого документа на земельну ділянку, в судовому порядку з такої особи можуть бути стягнені збитки, заподіяні неправомірним використанням земельної ділянки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Припинення прав на земельну ділянку	\|	Вирішення спорів про встановлення земельних сервітутів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.