• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Залежно від способу встановлення розрізняють вільні, регульовані і фіксовані ціни.

Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно на договірній основі з урахуванням попиту й пропозиції.

Регульовані ціни встановлюються на продукцію першої необхідності з метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві та здійснення соціального захисту населення.

Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари, які монопольно виробляються державою, наприклад, газ комунальні послуги, комунальний транспорт тощо.

Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у формах прямого затвердження уповноваженим органом виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари і послуги; встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів; затвердження граничних рівнів рентабельності (частки при­бутку в ціні, тарифи); встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачаль­ницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.

Підприємство встановлює ціни на продукцію на основі наступних стратегій: виживання на ринку, максимізації прибутку, лідерства на ринку, лідерства щодо якості товарів та ін.

Розрізняють оптові й роздрібні ціни.

Оптові ціни – це ціни, які встановлюються між підприємствами-виробниками продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання й інших підприємств (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими й роздрібними торговельними підприємствами.

Роздрібні ціни – це ціни, по яких продукція продається кінцевому споживачеві для особистого, сімейного й домашнього споживання.

Рівень відпускних цін залежить від якості продукції, підходів до ціноутворення, а також формування витрат підприємства.

Усі внутрішні грошові надходження підприємства, за вирахуванням сум податку на додану вартість, акцизних зборів, інших обов’язкових платежів, спрямовуються на покриття витрат, пов’язаних зі звичайною та надзвичайною діяльністю підприємства та формування його фінансових результатів.

У теперішній час основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначаються П(С)БУ 16 «Витрати».

Відповідно до його витратами звітного періоду зізнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені.

Витрати зізнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Склад витрат підприємства згідно діючим П(С)БО:

1) витрати, що включаються у собівартість реалізованої продукції;

2) витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції;

3) фінансові витрати;

4) збитки від участі в капіталі;

5) інші витрати;

6) надзвичайні витрати.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, що була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат. Структуру собівартості реалізованої продукції подано на рис. 3.1.

Прямі матеріальні витрати – це вартість основних сировина й матеріали, покупних комплектуючих виробів й напівфабрикатів, палива на технологічні цілі, які можуть бути віднесені безпосередньо до об'єкта витрат.

Рис. 3.1. Структура собівартості реалізованої продукції підприємства

Прямі витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до об'єкта витрат.

Інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, оренда майна, амортизація).

Об'єкт обліку витрат – це продукція, роботи послуги або вид діяльності, які вимагають визначення пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням витрат.

Загальновиробничі витрати включають витрати на утримання й експлуатацію встаткування, цехові витрати (наприклад, заробітна плата апарата управління цехів, витрати на амортизацію, ремонт будинків цехів, витрати на вдосконалювання технології й організації виробництва, освітлення, опалення, техніка безпеки, контроль якості та ін.).

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно при зміні обсягів виробництва. Вони розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) виходячи з фактичної потужності виробництва у звітному періоді.

До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на керування й обслуговування виробництва, які не міняються при зміні обсягу діяльності. Дані витрати розподіляються з використанням такої ж бази, що й змінні загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, включають:

1) адміністративні витрати – це витрати на обслуговування та управління підприємством (заробітна плата апарата управління підприємством, витрати на відрядження цих працівників, ремонт і утримання будинків заводоуправління, опалення, освітлення приміщень загальнозаводського призначення, амортизація й витрати на ремонт основних фондів загальногосподарського використання та ін.);

2) витрати на збут – це витрати, пов’язані зі збутом готової продукції (упакування, складування, транспортування готової продукції, гарантійний ремонт, заробітна плата збутових працівників, витрати на рекламу, гарантійний та пост гарантійний ремонт й обслуговування та ін.);

3) інші операційні витрати.

Згідно з П(С)БО 16 до складу інших операційних витрат підприємства відносять:

– собівартість реалізованої іноземної валюти, витрати, пов’язані із реалізацією іноземної валюти;

– собівартість реалізованих виробничих запасів;

– суми безнадійної дебіторської заборгованості; і відрахування у резерв сумнівних боргів;

– втрати від операційної курсової різниці, тобто від зміни курсу валюти по операціям, активам і зобов’язанням, пов’язаним з операційною діяльністю підприємства;

– втрати від знецінення запасів;

– недостачі й втрати від псування цінностей;

– визнані штрафи, пеня й неустойки;

– витрати на виплату матеріальної допомоги.

Витрати операційної діяльності групуються по наступних елементах:

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальне страхування;

4) амортизація;

5) інші операційні витрати (витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та ін.).

До фінансових витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу - витрати по відсотках за користування кредитами отриманими, відсотки по випущених облігаціях, витрати по фінансовій оренді і інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Збитки від участі в капіталі – це збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються:

§ втрати від неопераційних курсових різниць;

§ собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією);

§ собівартість реалізованих майнових комплексів;

§ витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж);

§ залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

§ сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

§ інші витрати, пов’язані зі звичайною діяльністю.

Надзвичайні витрати включають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, аварії й ін.).

Витрати від надзвичайних подій у звітності відображаються таким чином: їх сума зменшується на суму податку на прибуток підприємства, розрахованого, виходячи із суми збитків від надзвичайних подій.

Виручка від реалізації продукції також залежить від ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства та своєчасності і повноти її погашення. На обсяг дебіторської заборгованості впливають умови й обрані форми розрахунків, авансові платежі або надання комерційного кредиту споживачам.

Читайте також:

1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
2. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
3. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
4. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
5. Адаптації до паразитичного способу життя
6. Аналіз фінансової незалежності підприємства
7. Аспекти незалежності аудиторської професії
8. Аспекти незалежності аудиторської професії.
9. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
10. В залежності від джерел сплати
11. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
12. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .

Переглядів: 1298