Тлумачення норм права — це діяльність по розкриттю їх змісту. Ця діяльність необхідна для правильної практичної реалізації юридичних норм. Розрізняють наступні тлумачення норм права:
1) тлумачення-з'ясування, тобто розкриття змісту нормативного розпорядження «для себе»;
2) тлумачення-роз'яснення, тобто розкриття змісту нормативного розпорядження «для інших».
Необхідність тлумачення обумовлена викладом змісту норм права в текстах нормативно-правових актів і інших актах-документах, що відносяться до джерел права. Формулювання норм права відрізняються стислістю, лаконічністю, використанням спеціальної термінології. Правильне з'ясування сенсу текстуальних формулювань норм права завжди вимагає високого рівня розумової діяльності.
Тлумачення норм права — важлива ланка в процесі їх застосування. Наприклад, винесенню ухвали у юридичній справі судом завжди передує юридична оцінка фактичних обставин даної справи. Ця оцінка припускає попередній скрупульозний аналіз змісту відповідної правової норми. Встановлення не уявного, а дійсного змісту норми права при аналізі текстів законоположень може бути зв'язано з використанням описаних в спеціальній юридичній літературі способів тлумачення: граматичного, логічного, систематичного, історичного. Суб'єктами тлумачення можуть бути юристи-практики, юристи-учені і взагалі будь-які особи. Але значення роз'яснення змісту законоустановлений завжди раз особисто по юридичній обов'язковості. Тлумачення-роз'яснення може мати офіційний і неофіційний характер. Офіційне тлумачення певним положенням нормативно-правового акту може дати орган, цей акт, що видав, або орган, якому відповідним законом надано право тлумачення норм права. Акти офіційного тлумачення обов'язкові до застосування у випадках рішення юридичних справ, пов'язаних з нормами, яким було дане таке тлумачення.
Згідно ст. 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції України і законів України відноситься до повноважень Конституційного Суду України.